Справа № 523/16584/23
Провадження №2-др/523/23/24
"21" березня 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Славинського А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Козирєвої Н.В. про ухвалення додаткового рішення,
Представник ОСОБА_1 - адвоката Козирєвої Н.В. звернулась до суду із заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення суду, а саме просить вирішити питання про розподіл судових витрат, про які нею було заявлено під час проведення судового розгляду, та з цього приводу нею надані докази, зокрема просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 11052,грн.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Шиєнкова Я.Є. до суду надійшли заперечення в яких він просить відмовити у задоволенні заяви посилаючись на відсутність підстав для такого стягнення, зокрема, недоведено, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, чи є недобросовісними, чи були його дії умисними. ОСОБА_1 не надано доказів оплати послуг правничої допомоги, наданих адвокатом. Заявлений розмір стягнення правничої допомоги є необґрунтованим, так як справа на є складною, не потребувала вчинення обсягу роботи, який викладений в угоді-розрахунку. Заявниця не додала договір або його копію про надання правої допомоги.
У призначене судове засідання сторони не з'явились. Неявка учасників розгляду справи не є перешкодою в розгляді справи.
Вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення суду, заперечення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою судді від 27.09.2023р. було відкрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження ОСОБА_3 відомостей про її батька - ОСОБА_2 .
На виконання ухвали суду від 26.10.2023р. до суду 17.01.2024р. надійшов висновок експерта №490 судово-медичної експертизи за наслідками якої експертом було встановлено, що ОСОБА_2 може являтися біологічним батьком ОСОБА_3 , народженою ОСОБА_1 з ймовірністю 99,999999 %, таким чином, батьківство практично доведено.
Ухвалою суду від 07.02.2024р. позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства були залишені без розгляду за заявою представника позивача.
Звертаючись до суду із заявою від про ухвалення додаткового рішення, представник відповідачки - адвокат Козирєва Н.В. зазначає, що ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу, розмір яких складає 11052,00грн. На підтвердження понесених витрат адвокатом надано: додаткову угоду суми гонорару за надану правову допомогу від 05.02.2024р. до договору №21 від 24.10.2023р.; копію квитанції №8404/24 про прийняття 07.02.2024р. адвокатом Козирєвою Н.В. суми грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 11052,00грн.
Відповідно до пункту частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктами 1 та 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу, а також пов'язаних з проведенням експертизи.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас згідно частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як було роз'яснено у пункті 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Аналіз вказаних норм дає підстави виснувати, що обов'язковою умовою для покладання витрат, пов'язаних з розглядом справи на сторону позивача, у випадку залишення позову без розгляду, є зловживання такою стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, у тому числі і витрат на правничу допомогу, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Звертаючись до суду із заявою про стягнення додатковим рішення витрат на правничу допомогу, представник відповідачки - ОСОБА_4 лише констатує надання такої допомоги відповідачки, втім не доводить будь-якими належними та допустимими доказами необґрунтованість дій позивача ОСОБА_2 при зверненні до суду з позовною заявою, право на яке гарантоване Конституцією України всім особам, які вважають, що їх права чи свободи порушені, невизнані або оспорено.
Не містять і матеріли справи таких підтверджень, зокрема про те, що ОСОБА_2 пред'явив заздалегідь необґрунтований позов, чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісно мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, чи діяв умисно звертаючись до суд уз необґрунтованим позовом та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Само по собі звернення з позовними вимогами до суду, провадження по якому було припинено внаслідок залишення позовної заяви без розгляду, не може бути безумовною підставою для відшкодування понесених витрат відповідачем за рахунок позивача, дії якого були направлені на захист своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.270 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Козирєвої Н.В. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду з дня складення повної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повну ухвалу суду складено та підписано 21 березня 2024р.
Суддя