Справа № 132/3955/23
Провадження № 2/132/194/24
Іменем України
"14" березня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та про уточнення позовних вимог, зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Вони є спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Спадщину після смерті батька вони прийняли відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Проте, приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаруального округу Вінницької області Саміляк О.П. кожному з них відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою : АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька- ОСОБА_4 , з тієї підстави, що зазначений житловий будинок належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_4 . За вказаних підстав звернулися до суду із вказаним позовом.
Позивачі в підготовче засідання не з'явилися, проте попередньо через канцелярію суду, кожен зокрема, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в підготовче засідання не з'явилася, згідно заяви (зареєстрована за вх. 2434/24 від 14.03.2024) позовні вимоги визнає, просить розгляд справи провести за її відсутності.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.
У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Вимогами ст.ст.1218 та 1267 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив (ст. 1261 ЦК України).
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів- ОСОБА_4 , після смерті якого залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Вони є спадкоємцями першої черги за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Спадщину після смерті батька позивачі прийняли відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, подавши нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Проте, приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаруального округу Вінницької області Саміляк О.П. кожному з них відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька- ОСОБА_4 , з тієї підстави, що зазначений житловий будинок належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_4 , а колгоспний двір припинив своє існування у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.
Відповідно до довідки, виданої Калинівським відокремленим підрозділом комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 26.09.2023 за № 488 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в цілому за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Павлівської сільської ради 19.02.1990 згідно рішення Калинівської районної ради № 108 від 31.03.1988. Реєстрація в КП «ВООБТІ» 19.02.1990, реєстровий № 1064, реєстрова книга № 5.
Членами колгоспного двору станом на 15.04.1991 були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради № 993 від 21.12.2023.
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Члени колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в майні відсутні. У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.11.2005 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. «а» п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
За таких обставин ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до 15.04.1991 не втратили права на частку в майні колгоспного двору-житловому будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч.1 ст.392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно до ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Позивачі спадщину прийняли після смерті ОСОБА_4 до складу якої увійшов житловий будинок, що є предметом даного спору, утім оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку на житловий будинок, що увійшов до складу спадкової маси позбавлені можливості за обставин незалежних від їх волі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивачів є очевидною, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтований.
Відповідач по справі позовні вимоги визнає, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1216-1217, 1220, 1221, 1261, 1269 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожною зокрема, право власності на 1/3 частку в спільному майні-житловому будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , як членами колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожним зокрема, право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 106,2 кв.м., житловою площею 69,7 кв.м., вартістю 148000,00 грн, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.