Справа № 752/6888/23
Провадження № 2/752/4482/23
Іменем України
12 грудня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про визнання неправомірною відмову у розгляді заяви про виплату відшкодування внаслідок ДТП та відшкодування моральної шкоди-
у квітні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 3 грудня 2021 року, близько 01 год., по вул. Лобановського в с. Чайки Київської області, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та допустив зіткнення з його (позивача) автомобілем Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого його автомобіль отримав механічні пошкодження та йому завдані матеріальні збитки. ОСОБА_3 зник з місця ДТП, в зв'язку з чим фіксація ДТП поліцією та складання схеми ДТП відбулися тільки 12.01.2022. 18.01.2022 ОСОБА_4 , як водій його автомобіля, засобами телефонного зв'язку на номер НОМЕР_3 подав до ПрАТ «Європейський страховий альянс» пакет документів щодо ДТП та 19.01.2022 надіслав відповідний пакет документів засобами електронної пошти на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого, ПрАТ «Європейський страховий альянс» склала справу за № 113/22 та зробила огляд експертом пошкоджень його ТЗ після ДТП, а також прийняла оригінали та копії відповідних документів. Страхова компанія відмовилася приймати заяву про виплату відшкодування, оскільки те, що ДТП було спричинено автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , не було доведено. Тому він вимушений був чекати рішення суду. У зв'язку із початком військових дій поблизу його місця проживання (с. Чайки) він був вимушений разом із сім'єю тривалий час проживати у Західній Україні. Однак, повернувшись, він знову звернувся до поліції за інформацією щодо встановлення особи, винної в ДТП. 31.10.2022 він отримав лист Управління Національної поліції у місті Києві ДПП, в якому його повідомлено, що відносно водія Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, які передані до суду. Києво-Святошинський районний суд постановою від 19.12.2022 визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. Вказану постанову із всіма матеріалами ДТП він передав відповідачу 30.12.2022. 4 січня 2023 року він направив відповідачу заяву про страхове відшкодування, на що отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказана заява була подана з пропуском однорічного строку, встановленого Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає таку відмову неправомірною, оскільки з моменту вчинення ДТП та протягом всього часу до звернення до відповідача із заявою про виплату відшкодування він добросовісно вживав заходи для встановлення причетності ОСОБА_5 до ДТП. Зазначив, що відмова відповідача у розгляді його заяви завдала йому моральної шкоди, оскільки протягом року він самостійно вживав заходи для ідентифікації винної особи в ДТП, звертався до поліції для вжиття ними заходів, в очікуванні встановлення винної особи в ДТП для звернення до відповідача для оцінки шкоди та ремонту автомобіля. Звернув увагу, що саме за рекомендацією відповідача він чекав цей час на рішення суду в справі про адміністративне правопорушення. За цей період не зміг відремонтувати автомобіль, оскільки вартість такого ремонту є надмірною для нього як пенсіонера, а також ремонт без експертного висновку відповідача щодо вартості ремонту та характеру ушкоджень призвів би до не можливості встановити суму відшкодування. Отримавши відмову у відповідача у прийнятті заяви про відшкодування, він пережив стрес, розпач та розчарування від того, що тепер ремонт автомобіля можливий тільки за його кошти.
Позивач просить суд визнати відмову відповідача у розгляді заяви про виплату відшкодування за завдану в результаті вищевказаного ДТП, яка мала місце 03.12.2021 неправомірною та зобов'язати відповідача вжити всіх належних дій, передбачених законодавством, для розгляду заяви про відшкодування шкоди, поданою ним щодо вказаного ДТП 4 січня 2023 року; стягнути із відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 31 липня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 49-50).
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
25 вересня 2023 року до суду від відповідача ПрАТ «Європейський страховий альянс» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 65-68), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 16 лютого 2021 року відповідачем укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 5215673 з ОСОБА_6 . Забезпеченим транспортним засобом згідно полісу є автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , франшиза 1500 грн.. 3 грудня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 та транспортного засобу Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .. 18 січня 2022 року відповідачем отримано від потерпілого у месенджері Viber повідомлення про подію, а також пакет документів від водія пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_4 .. Власник пошкодженого транспортного засобу чи його представник до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування чи позовною заявою до суду протягом одного року з моменту ДТП не звертався, жодних інших документів не подавав. 5 січня 2023 року відповідач отримав від позивача заяву від 04.01.2023 про виплату страхового відшкодування. 16 січня 2023 року листом № 47/13 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач мав можливість звернутися до відповідача із заявою про страхове відшкодування протягом року з моменту ДТП, а інші документи надати згодом відповідно до п. 36.2 ст. 36 Спеціального Закону, проте цього не зробив та таким правом не скористався. Позивачем не надано жодних доказів неможливості вчасно звернутися до відповідача за виплатою, поважності причин пропуску строку. Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 15000 грн. ПрАТ «Європейський страховий альянс» категорично не погоджується та вважає такі позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач не зазначив, що йому внаслідок ДТП була завдана шкода здоров'ю та життю.
В судовому засіданні 12 грудня 2023 року сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 грудня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 ..
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 23).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких ОСОБА_7 визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Ssang Yong, номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу (а.с. 35).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 на дату настання ДТП була забезпечена в ПрАТ «Європейський страховий альянс» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-0494275 (а.с. 36).
18.01.2022 ОСОБА_4 , як водій автомобіля, подав до ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомлення про ДТП за участю забезпеченого автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 11).
Після отримання постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, якою у вчиненні вказаного ДТП було визнано винуватим ОСОБА_7 , позивачем 4 січня 2023 року було подано до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 24-26).
Відповідач листом від 16.01.2023 року за № 47/13 (а.с. 29), відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском річного строку подання такої заяви, визначеного підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 на дату настання ДТП була забезпечена в ПрАТ «Європейський страховий альянс» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-0494275, однак позивач пропустив визначений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк через обставини, які не залежали від нього (судове рішення про встановлення вини водія Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_7 у спричиненні ДТП було ухвалене лише 19 грудня 2022 року), тобто наявні підстави для стягнення суми страхового відшкодування з ПрАТ «Європейський страховий альянс».
Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, просив суд визнати відмову відповідача у розгляді заяви про виплату відшкодування завдану в результаті вищевказаного ДТП, яка мала місце 03.12.2021 неправомірною та зобов'язати відповідача вжити всіх належних дій, передбачених законодавством, для розгляду заяви про відшкодування шкоди, поданою ним щодо вказаного ДТП 4 січня 2023 року; стягнути із відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач розглянув вказану заяву позивача від 4 січня 2023 року про виплату страхового відшкодування і прийняв рішення про відмову у такій виплаті (а.с. 29).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Розглядаючи такий критерій, як ефективність способу захисту, Верховний суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 року).
Підсумовуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту, який забезпечить захист прав позивача, є звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.
Позивач не заявляв позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, а також не надав суду доказів про розмір завданих йому в результаті ДТП збитків.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч.2 ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (ст. 28 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю).
Оскільки позивачем не надано суду доказів ушкодження його здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди із відповідача, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про визнання неправомірною відмову у розгляді заяви про виплату відшкодування внаслідок ДТП та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк