21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15807/23 пров. № А/857/22382/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я..
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/15807/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Морською Г.М. в м. Львові Львівської області 23.10.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДМС) в якому просила, в якому просить:
1) визнати протиправними дії ГУ ДМС щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) зобов'язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на передчасність звернення позивача за отриманням паспорту громадянина України у формі книжечки, не досягнувши 16-річного віку на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постаново. Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (далі -Положення № 2503-ХІІ). Зазначає, що при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем вже передано до ЄДДР біометричні дані в обсязі, що є аналогічними і для виготовлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки.
Позивач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що з доводами апеляційної скарги не погоджується і просить залишити її без задоволення.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її матір'ю є ОСОБА_1
ОСОБА_1 та її неповнолітня донька, ОСОБА_2 звернулися до ГУ ДМС із заявою від 30.05.2023, у якій просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Відповідач листом від 13.06.2023 № В-436/6/4601-23/4650/7158-23 відмовив позивачці у виготовленні її неповнолітній доньці паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки оформлення такого виду паспорта припинено в 2016 році. Також зазначив, що відповідно до пункту 3 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України особі, яка досягла 16-річного віку на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною на підставі заяви одного із батьків.
Позивачка не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними, відтак звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до приписів статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною третьою статті 13 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Разом з тим, на даний час діє Положення № 2503-ХІІ, відповідно до пункту другого якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Згідно з пунктом 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У постанові від 19 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 висловила правову позицію, згідно з якою особа не позбавлена можливості отримання паспорта у вигляді книжечки замість паспорта у вигляді ID-картки.
Водночас, апеляційний суд встановив, що станом на час звернення до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 не виповнилося 16 років.
Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Отже, з прийняттям Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов'язком особи, яка досягла 14 років, його отримати.
Відсутність паспорта громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.
У свою чергу паспорт громадянина України у формі книжечки, як це передбачено Положенням № 2503-ХІІ, видається з 16 років.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на те, що Закон № 5492-VI має вищу юридичну силу ніж Положення № 2503-XII, то у спірних правовідносинах щодо віку видачі паспорту громадянина України необхідно застосувати приписи статті 21 Закону № 5492-VI.
Також, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що положення статті 21 Закону України № 5492-VI мають імперативний характер щодо зобов'язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.
Оскільки чинна редакція Закону № 5492-VI не передбачає альтернативи паспортам з безконтактним електронним носієм дітям з 14 до 16 років і не може забезпечити реалізацію такого права, то це право має реалізовуватися у спосіб, передбачений Положенням № 2503-XII, шляхом видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без електронного носія до досягнення дитиною 16 років.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року в справі № 420/4049/20 та 21 грудня 2022 року в справі № 420/5353/20.
Отже, відповідач протиправно відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача, на які той також покликається і в апеляційній скарзі, щодо вибору ОСОБА_1 для оформлення та видачі її неповнолітній донці паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді ID-картки.
Так, як вірно зазначив у спірному рішенні суд першої інстанції, з цього приводу суд звертає увагу, що ОСОБА_1 як законний представник своєї доньки 04.07.2017 року надала згоду на обробку її персональних даних.
До того ж, позивачка посилається на наявність у ОСОБА_2 релігійних переконань, що перешкоджають надання нею згоди на зберігання персональних даних.
Разом із тим у матеріалах справи міститься свідоцтво про хрещення ОСОБА_2 датоване 07.06.2019 року.
Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_2 після навернення у віру із 2019 року може мати певні релігійні переконання, що перешкоджають їй особисто надати згоду на обробку її персональних даних, з урахуванням припинення дії закордонного паспорта (31.07.2017-31.07.2021), оформленого за заявою її матері.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/15807/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар