21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18578/23 пров. № А/857/22379/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/18578/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Брильовським Р.М. в м. Львові Львівської області 23.10.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ від 07.04.2022 року № 1300-5305-8/26971 про відмову ОСОБА_1 щодо виплати пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано відповідача виплатити позивачу з 10.06.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.06.2021 року № 149-13-01-10-21, від 10.06.2021 року № 150-13-01-10-21 та від 10.06.2021 року № 311-13-01-10-21.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідачем виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі 380/11019/21. Крім того, заявлені у даній справі вимоги є аналогічними, які задоволені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі 380/11019/21, відповідно провадження по справі слід закрити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі 380/11019/21 зобов'язано ГУ ПФУ призначити позивачу з 10.06.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби.
07 квітня 2022 року листом № 1300-5305-8/26971 відповідач повідомив позивача про те, що йому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11019/21 від 24 листопада 2021 року призначено пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - № 3723-ХІІ), однак виплачувати призначену пенсію не будуть, оскільки в рішенні суду відсутня інформація про виплату призначеної пенсії.
Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у виплаті пенсії, позивач звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі 380/11019/21 зобов'язано ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 з 10.06.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», однак така не виплачена.
Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої 1 статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що пенсія повинна виплачуватись особі, якій така призначена.
Покликання відповідача на те, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 380/11019/21 відсутня інформація щодо виплати призначеної пенсії державного службовця, апеляційний суд розцінює як занадто буквальне тлумачення рішення суду, надмірний формалізм та невиконання функцій держави, які покладені на пенсійний орган, як суб'єкта владних повноважень.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку відповідачем не були забезпечені правомірні сподівання позивача на виплату призначеної відповідачем пенсії. Водночас, такі правомірні очікування позивача повинні бути забезпечені з боку відповідача із повним застосуванням власних дискреційних повноважень, в тому числі із застосуванням принципу «належного урядування» в такій процедурі, для реалізації права позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з метою подальшого недопущення тяганини у вказаному питанні, однак відповідачем власні дискреційні повноваження не застосовані.
Щодо покликань апелянта на те, що провадження по даній справі слід закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки заявлені вимоги у даній справі були предметом розгляду у справі № 380/11019/21, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Апеляційний суд зазначає, що вимоги позивача по даній справі, а саме визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ від 07.04.2022 року № 1300-5305-8/26971 та зобов'язання відповідача виплатити позивачу з 10.06.2021 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.06.2021 року № 149-13-01-10-21, від 10.06.2021 року № 150-13-01-10-21 та від 10.06.2021 року № 311-13-01-10-21, не були предметом розгляду у справі № 380/11019/21.
Крім того, апелянт зазначає, що у справі № 380/11019/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, а інформація щодо виплати призначеної пенсії державного службовця у судовому рішенні відсутня.
Аналізуючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення від 02.05.2022 у справі 380/11019/21, апеляційний суд встановив, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги, вирішено питання судових витрат та визначено спосіб виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі, тобто заявлені позовні вимоги у даній справі не були предметом розгляду у справі № 380/11019/21.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/18578/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 21.03.2024