21 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17955/23 пров. № А/857/22387/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я.,
Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/17955/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львів Львівської області 17 жовтня 2023 року у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 06.07.2023 р. № 134250003797 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 15.12.1993 № 3723 XII «Про державну службу» (далі також - Закон № 3723 XII), з дня звернення із заявою від 26.09.2022 на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 16 та № 17 від 09.05.2023, виданих Самбірською районною державною адміністрацією Львівської області, та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 380/15242/22 ГУ ПФУ переведено ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі також - Закон № 889-VII). Відповідач зазначає, що вказаним судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України не покладено зобов'язань щодо обчислення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ згідно довідок про заробітну плату, тому при переведенні розмір пенсії розраховано без врахування довідок про складові заробітної плати, і відповідно є меншим розміру призначеної раніше пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідач пояснює, що згідно з пунктом 4 розділу 15 Закону № 1058-IV, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, тому недоцільно залишати ОСОБА_2 на пенсії за віком згідно Закону № 3723-ХІІ, розмір якої є меншим, ніж той, який позивач отримує згідно Закону № 1058-IV.
У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримую пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі 380/15242/22 зобов'язано ГУ ПФУ перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII та здійснити її перерахунок і виплату з 26.09.2022, зарахувавши при цьому період його роботи з 04.07.2001 по 31.12.2003 на посаді секретаря Вовченської сільської ради Турківського району Львівської області до стажу державної служби.
Позивач отримав лист ГУ ПФУ з рішенням від 06.07.2023 № 134250003797, в якому зазначається, що після виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі 380/15242/22, розмір пенсії буде становити 2093,00 грн., та вказано, що оскільки вказане рішення не містить зобов'язання щодо врахування для обчислення пенсії довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, розмір пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ складає: з 26.09.2022 - 2027,00 грн., з 01.12.2022 - 2093,00 грн. Тому проводиться виплата пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV з 01.09.2022 в розмірі 7363,86 грн. з 01.12.2022 - 7368,61 грн. та з 01.03.2023 - 7468,61 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ від 226.07.2023 № 134250003797 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина перша та друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон № 889-VIII.
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» (далі також - Розділ ХІ) Закону № 889-VIII передбачено, що Закон № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 Розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 Розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі також - Порядок № 622), пунктом 2 якого передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.
Право позивача на отримання пенсії державного службовця підтверджене рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі № 380/15242/22, яким встановлено, що на момент звернення позивача до ГУ ПФУ (26.09.2022) у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме позивач досяг 62 річного віку, набув більше 41 року страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років.
Разом з тим, відповідач зазначає, що вказаним судовим рішенням на органи Пенсійного фонду України не покладено зобов'язань щодо обчислення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ згідно довідок про заробітну плату, тому при переведенні розмір пенсії розраховано без врахування довідок про складові заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому абзацом 6 пункту 4 Порядку № 622 визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 766/30634, затверджено Порядок № 750.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 622.
Колегія суддів також звертає увагу, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі також - Постанова № 1-3) затверджено такі форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 Розділу XI Закону № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подачі довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми.
Зокрема, в додатку 1 Постанови № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ні Законом № 889-VIII, ні Законом № 3723-XII, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.
Як вже зазначалось судом, пунктом 5 Порядку № 622 передбачає врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих на підставі Постанови № 1-3.
Досліджуючи додаток 1 до Постанови № 1-3, судом встановлено, що в примітці * довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) зазначено наступне:
«Для державних службовців, які на час звернення за призначенням пенсії працюють на посадах державної служби, зазначаються дані про встановлений особі посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби.
Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).
Для осіб, які працювали в органі, який на момент звернення за призначенням пенсії ліквідований, а також у разі перейменування (відсутності) посади у відповідному державному органі, зазначаються посадовий оклад та ранг за прирівняною посадою, надбавка за вислугу років у відсотках (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії)».
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця, останній не працював на посаді державного службовця та отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відтак, враховуючи вимоги абзацу 6 пункту 4 Постанови № 622 та Постанови 1-3 позивачем для переведення його на пенсію державного службовця були подані довідки, де відображено складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Водночас відповідач не надав жодного доказу невідповідності вказаних довідок вимогам законодавства щодо форми чи змісту, а також, не навів правових підстав для неврахування таких при обрахунку пенсії державного службовця.
Довідки про складові заробітної плати позивача № 16 і № 17 від 09.05.2023, видані
Самбірською районною державною адміністрацією Львівської області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі № 380/13633/22, відповідають формам, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Таким чином, доводи апелянта, що вищезазначені довідки не можна брати до уваги, оскільки такі видані за період роботи ОСОБА_1 , який до державної служби не відноситься, є необґрунтованими.
Узагальнюючи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.07.2023 № 134250003797 та зобов'язання перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з дня звернення із заявою від 26.09.2022, з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 16 та № 17 від 09.05.2023, виданих Самбірською районною державною адміністрацією Львівської області, і доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.
Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/17955/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 21.03.2024