19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4582/22 пров. № А/857/20684/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Максим Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі за його адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
суддя у І інстанції Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 27 вересня 2023 року,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 16 вересня 2022 року №0934694-2410-1920 Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС), яким йому було визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (далів - ПНМ), за 2021 рік у сумі 206 111,25 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №500/4582/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова власність 15/100) перебуває будівля меблевого цеху, будівля складального цеху, будівля заводоуправління загальною площею 15267,5 м2, за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Смизької селищної ради Лубенського району Рівненської області №2233 від 30 червня 2020 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік на території Смизької селищної ради" установлена ставка ПНМ на рівні 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1м2 за кодом Будівлі промислові та склади (код 125), Будівлі промислові (код 1251).
Вказане рішення оскаржувалося позивачем у судовому порядку і рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №460/51278/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Доводи позивача про те, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), а отже звільняється від оподаткування є безпідставними, оскільки позивач не здійснює господарської діяльності як суб'єкт господарювання, а належні йому на праві власності будівлі, що становлять об'єкт оподаткування, передав у користування іншому суб'єкту господарювання.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , який просив таке скасувати та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, суд першої інстанції не врахував те, що у рішенні Смизької селищної ради №2233 від 30 червня 2020 року “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік” ставка податку для об'єкта оподаткування із кодом Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код 1251.9 відсутня.
Водночас належна йому нерухомість відповідає всім трьом ознакам пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме:
будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код 1251.9 (копія експертного висновку Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» (ДНДІАСБ) від 08.06.2022р. АСЗ №2215902) ;
будівлі промисловості використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-1 КВЕД ДК 009:2010 - виготовлення промислової продукції будь-якого виду. У 2021 році будівлі використовувалися за призначенням будівель промисловості у господарській діяльності ТОВ “Енерго Захід”, основна діяльність якого класифікується у секціях B-1 КВЕД ДК 009:2010;
будівлі промисловості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Договір про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року не відноситься до вказаної категорії правочинів. Предметом та спільною метою договору про співробітництво (партнерство) є зменшення витрат на утримання майна та підвищення ефективності його використання.
Відтак, використовуючи об'єкт нерухомого майна за функціональним призначенням для промислового виробництва та у господарській діяльності суб'єкту господарювання ТОВ “Енерго Захід” на підставі договору про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року при виготовленні промислової продукції, позивач має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, та звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати ПНМ.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов.
Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова власність 15/100) належить будівля меблевого цеху, будівля складального цеху, будівля заводоуправління загальною площею 15267,5 м2 за адресою АДРЕСА_1 .
16 вересня 2022 року ГУ ДПС було сформовано ППР №0934694-2410-1920, яким ОСОБА_1 нараховано зобов'язання з ПНМ за 2021 рік у розмірі 206 111,25 грн.
ОСОБА_1 не погодився із правомірністю вказаного рішення ГУ ДПС та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Порядок оподаткування ПНМ регламентовано приписами статті 266 ПК.
Згідно із підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК).
Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України)
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)
Так, рішенням Смизької селищної ради Лубенського району Рівненської області №2233 від 30 червня 2020 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік на території Смизької селищної ради" установлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на рівні 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2 за кодом Будівлі промислові та склади (код 125), Будівлі промислові (код 1251).
Вказане рішення оскаржувалося позивачем у судовому порядку, однак рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №460/51278/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна у позивача ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова власність 15/100) перебуває будівля меблевого цеху 11290,6 м2, будівля складального цеху 3550,4 м2, будівля заводоуправління 426,5 м2 загальною площею 15267,5 м2 за адресою АДРЕСА_1 .
Вказані обставини учасниками справи не оспорюються.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки доводів позивача, з якими не погодився суд першої інстанції, про те, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а отже має право на податкову пільгу та звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати ПНМ.
Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".
Цей клас включає:
криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;
1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",
1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",
1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",
1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",
1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",
1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",
1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",
1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",
1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Позивачем не надано суду доказів здійснення ним господарської діяльності, як суб'єкта господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, як визначено вимогами пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.
При цьому у договорі про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року, укладеного між громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ "Енерго Захід", його предметом зазначена взаємодія і співробітництво сторін договору з метою використання за призначенням, зменшення витрат на утримання цілісного майнового комплексу та, як результат, підвищення ефективності використання таких об'єктів нерухомого майна:
будівлі меблевого цеху - 10726,1 м2, складального цеху - 3372,9 м2 та будівлі заводоуправління - 405,2 м2 (загальна площа складає 14504,2 м.кв.);
земельної ділянки з кадастровим номером 5621655900:01:003:0636 загальною площею 2,4979 га, під вказаними будівлями, необхідну для їх обслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
За умовами цього договору будівлі промисловості використовуються за цільовим призначенням - деревообробна/деревопереробна галузь-промисловість, тобто для виготовлення промислової продукції.
У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив, що вказаний договір носить безоплатний характер.
Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті..
Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
За правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Окрім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Разом із тим, безспірним є те, що ОСОБА_1 не здійснює господарської діяльності як суб'єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки ним не було надано відповідних доказів на підтвердження зворотного.
Водночас належні позивачу на праві власності будівлі, що становлять об'єкт оподаткування, було передано ним у користування іншому суб'єкту господарювання.
Оцінюючи договір про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами контролюючого органу про те, що такий за своєю суттю відповідає ознакам договору позички, що передбаченого статтею 827 Цивільного кодексу України, за умовами якого одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
З урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, до належних позивачу об'єктів нерухомості, а отже правомірність оспорюваного ППР ГУ ДПС від 16 вересня 2022 року №0934694-2410-1920.
Доводи, на які посилається апелянт, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне і неправильне трактування вимог діючого законодавства.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі №500/4582/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2024 року.