19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25389/23 пров. № А/857/25316/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Довгої О.І. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Лосин О.Б.;
від відповідача - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2023р. про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про демонтаж тимчасової споруди (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3 ; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 01.11.2023р. м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2023р. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено; зупинено дію рішення Виконавчого комітету /ВК/ Львівської міської ради /МР/ № 1029 від 29.09.2023р. «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/25389/23 (а.с.44-46).
Розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову проведено судом в порядку ч.1 ст.154 КАС України без повідомлення учасників справи.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач ВК Львівської МР, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а.с.80-88).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що будь-які правовстановлюючі документи у позивача на тимчасову споруду, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , є відсутніми; вказана споруда набула статусу самовільно встановленої, через що підлягає демонтажу.
Окрім цього, позивач фактично звів капітальну (а не тимчасову) споруду; будь-які дозволи на початок будівництва є відсутніми; дія виданого паспорту прив'язки тимчасової споруди закінчилася 31.12.2021р.; земельна ділянка під вказаною споруду не відведена під комерційну діяльність.
Із змісту заяви про забезпечення позову, а також доданих документів не встановлено будь-яких об'єктивних обставин, з яких можливо зробити висновок про те, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача і захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Викладені позивачем припущення стосовно можливого заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивача не є очевидними та документально підтвердженими.
Представником позивача - адвокатом Лосиним О.Б. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.135-139).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 07.10.2020р. ВК Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської обл. прийнято рішення № 12 «Про погодження місця розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності», пунктом 1 якого погоджено ОСОБА_2 місце розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул.Шевченка в с.Малехів Жовківського району Львівської обл. в районі дитячого майданчика.
Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано ОСОБА_2 звернутися до відділу містобудування та архітектури Жовківської РДА для виготовлення Паспорта прив'язки.
Пунктом 3 зазначеного рішення надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 в районі дитячого майданчика для ведення підприємницької діяльності після отримання вище згаданого Паспорта (а.с.9).
На замовлення позивача Орендним підприємством /ОП/ «Львівське обласне проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» виготовлено ескізний проект розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 (а.с.10-18).
31.12.2020р. Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Жовківської РДА видало позивачу паспорт прив'язки на вказану тимчасову споруду; останній дійсний до 31.12.2021р. (а.с.19).
Після отримання паспорта прив'язки у 2021 році позивач встановив тимчасову споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 в районі дитячого майданчика.
Водночас, відповідно до службової записки директору Департаменту міської агломерації № 4-3801-38297 від 30.08.2023р. візуальним оглядом встановлено, що ОСОБА_2 замість тимчасової будівлі розпочав будівництво капітальної споруди. Дія паспорту прив'язки тимчасової споруди закінчилась 31.12.2021р. Правовстановлюючі документи на вказану споруду є відсутніми, земельна ділянка під комерційну діяльність не відведена, будь-які дозволи на початок будівництва вказаного об'єкту є відсутніми. Також розміщення такої споруди може нести небезпеку для здоров'я дітей, які відвідують Народний дім або займаються на дитячому майданчику (а.с.93).
Згідно Акту обстеження тимчасової споруди № 190 від 23.02.2023р. зведена позивачем споруда розміщена на фундаменті, розташована на земельній ділянці комунальної власності (а.с.65-68).
29.09.2023р. ВК Львівської МР прийняв рішення № 1029 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », згідно якого вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
30.10.2023р. представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення ВК Львівської МР № 1029 від 29.09.2023р. «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » (а.с.36-40).
В обґрунтування вказаного клопотання покликався на те, що тимчасова споруда встановлена позивачем на законних підставах. Відповідач не має правових підстав для прийняття рішень з приводу майна та інших об'єктів, що знаходяться на території с.Малехів, оскільки Львівська міська територіальна громада не є законним правонаступником Малехівської громади та територія Малехівської громади не входить до території Львівської громади. Вказана обставина беззаперечно свідчить про незаконність оскаржуваного рішення та відсутність у відповідача правових підстав для його прийняття.
Також відповідач не дотримався процедури, визначеної Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затв. ухвалою Львівської МР № 4526 від 23.04.2015р.
Виконання Комунальним підприємством /КП/ «Адміністративно-технічне управління» оскаржуваного рішення шляхом демонтажу встановленої тимчасової споруди унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, оскільки до набрання рішенням суду законної сили у цій справі вказану тимчасову споруду буде демонтовано.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, оскільки невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; очевидними є ознаки протиправності вказаного рішення суб'єкта владних повноважень та порушення таким рішенням прав, свобод та інтересів позивача.
Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є висновки, сформовані судовою практикою.
Суд врахував покликання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021р. в адміністративній справі № 640/14698/20, яке набрало законної сили 30.06.2021р. Згідно з цим рішенням розпорядження КМ України № 718-р від 12.06.2020р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської обл. до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м.Львові визнано протиправним та скасовано.
Також до моменту прийняття та набрання законної сили судовим рішення в цій справі можуть бути порушені права позивача на здійснення господарської діяльності, оскільки, за з'ясованих судом обставин, загроза демонтажу тимчасової споруди є реальною та унеможливить або ускладнить відновлення прав позивача.
Водночас, до тверджень представника позивача щодо очевидної протиправності рішення суд поставився критично, позаяк оцінку протиправності діям та рішенням відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.
Наведений висновок обґрунтовується наступним.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Із змісту роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», слідує, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі № 826/10936/18 та від 30.09.2019р. у справі № 420/5553/18.
Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що він захищає законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач діє недобросовісно або коли через невжиття заходів може виникнути загроза виконанню судового рішення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована обґрунтованістю доводів представника позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову. Також демонтаж тимчасової споруди істотно ускладнить ефективний захист прав позивача, щодо захисту яких останній звернувся до суду.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.
30.10.2023р. представник позивача звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВК Львівської МР № 1029 від 29.09.2023р. «Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Шевченка в с.Малехів», що стосується демонтажу належної позивачу тимчасової споруди.
Під час вирішення апеляційної скарги, колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас, конкретних фактів порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди його інтересам прийняттям оскаржуваного рішення ВК Львівської МР в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.
Зокрема, за твердженням відповідача спірна тимчасова споруда є самовільно зведеною спорудою, що розміщена на фундаменті, розміри якої не відповідають розмірам тимчасової споруди. Будь-які дозвільні документи на вказану споруду в позивача є відсутніми, а дія виданого паспорту прив'язки закінчилася 31.12.2021р.
Крім того, в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов'язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті.
Механізм, підстави, терміни і порядок проведення демонтажу тимчасових споруд малих архітектурних форм, кіосків, тимчасових гаражів та іншого, що не є капітальною спорудою на території м.Львова, які розміщені з порушенням вимог чинного законодавства України, визначає Порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затв. ухвалою Львівської МР № 4526 від 23.04.2015р.
При цьому, сам лише факт прийняття рішення ВК Львівської МР № 1029 від 29.09.2023р. «Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Шевченка в с.Малехів», без застосування процедури його реалізації, встановленої вказаним Порядком, не заподіює негативних наслідків для позивача.
Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Окрім того, в матеріалах справи є відсутніми докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також позивач не вказав, що відповідачем чи третіми особами здійснюються будь-які фактичні дії, спрямовані на виконання спірного рішення.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення відповідача.
Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
Здійснюючи реальну оцінку співмірності та адекватності застосованих заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач покликався також на очевидність протиправності оскаржуваного рішення відповідача.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача заначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
В цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Подані заявником докази наявності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті.
Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, апеляційний суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст.151 КАС України.
На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм процесуального права, що привело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
В силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ВК Львівської МР.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2023р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 380/25389/23 - скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення про демонтаж тимчасової споруди, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Виконавчий комітет Львівської міської ради.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді О. І. Довга
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 21.03.2024р.