19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26631/23 пров. № А/857/2940/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Довгої О.І. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. про залишення без розгляду позовної заяви Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта під час навчання у вищому військовому навчальному закладі (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце постановлення ухвали суду першої інстанції: 31.01.2024р., м.Рівне; дата складання повного тексту ухвали суду першої інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. залишено в порядку ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України без розгляду позовну заяву Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта під час навчання у вищому військовому навчальному закладі (а.с.50 і на звороті).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач Військова академія (м.Одеса), який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без розгляду (а.с.53-59).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в силу діючого правового регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики початок обчислення строку звернення до суду із розглядуваним позовом починається з моменту відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
У розглядуваному випадку суд помилково обчислив місячний строк звернення з моменту звільнення відповідача. При цьому, відмова відповідача від добровільного відшкодування спірних витрат настала в жовтні 2023 року, через що позивачем не пропущений місячний строк звернення до суду із розглядуваним позовом.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що спір виник з приводу відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвело до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, а тому даний спір стосується проходження відповідачем публічної служби, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувалося після звільнення особи.
Враховуючи наведене, дана справа відноситься до категорії справ, для яких ч.5 ст.122 КАС України встановлений місячний строк звернення до суду.
Строк звернення до суду із розглядуваним позовом розпочався 28.03.2019р. (час ознайомлення відповідача із довідкою-розрахунком на відшкодування витрат, проте останній поданий до суду лише 17.11.2023р. (дата подачі позовної заяви за допомогою системи «Електронний суд»), тобто із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.
На ухвалу суду від 12.01.2024р. про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку, в якій обґрунтував пропуск звернення до суду з підстав досудового врегулювання спору. Відповідач не здійснює відшкодування витрат в добровільному порядку, в зв'язку з чим 04.10.2023р. позивач направив вимогу про сплату боргу.
Таким чином, оскільки позовну заяву подано після закінчення строків, установлених законом; поважних причин пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом не вказано, тому позовну заяву Військової академії (м.Одеса) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, слід залишити без розгляду.
Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу начальника Військової академії (м.Одеса) № 295 від 29.07.2015р. відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до академії та згідно наказу позивача № 26-РС від 29.07.2015р. призначено на посаду курсанта (а.с.6).
Наказом начальника Військової академії (м.Одеса) № 172 від 29.07.2015р. відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 29.07.2015р. зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами (а.с.7).
У подальшому відповідач ОСОБА_1 звернувся до командування Військової академії (м.Одеса) із рапортом про відрахування з навчання через небажання продовжувати навчання; про порядок відшкодування курсантами витрат пов'язаних із утриманням курсантів ОСОБА_1 попереджений (а.с.10).
Згідно наказу начальника Військової академії (м.Одеса) № 33-РС від 28.03.2019р. згідно рапорту та на підставі протоколу Вченої ради Військової академії (м.Одеса) № 3 від 12.10.2018р., відповідності до абз.4 п.3.1 та абз.8 п.3.2 та п.3.9 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затв. наказом Міністра оборони № 490 від 24.12.1997р. солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів у зв'язку з розірванням контракту; відповідно до п.п.35, 36, 195 Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України, затв. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008р., та п.2.15 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України № 171 від 10.04.2009р., розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з солдатом ОСОБА_1 (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (зворот а.с.7-а.с.8).
Відповідно до довідки-розрахунку № 1/55/1046, складеної Військовою академією (м.Одеса), загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м.Одеса) становить 31193 грн. 14 коп. (зворот а.с.9).
04.10.2023р. відповідачу ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі № 26/1/76 від 02.10.2023р., в якій запропоновано відповідачу протягом 10 днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити на користь Військової академії (м.Одеса) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31193 грн. 14 коп. (зворот а.с.13- а.с.14, а.с.15-18).
Добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив; з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 ст.122 КАС України, якою встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню норми ч.5 ст.122 КАС України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 804/285/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.10 ст.25 зазначеного Закону курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).
Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з'ясування поважності причин пропуску звернення до суду після відкриття провадження у справі. При цьому, ключовим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього, законодавцем передбачено обов'язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку.
Отже, в розглядуваному випадку суд, встановивши пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність обґрунтованого клопотання про його поновлення, підставно залишив позовну заяву без руху і надав можливість позивачу вказати підстави для поновлення строку.
Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегія суддів виходить з наступного.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розглядуваного позову є правомірність стягнення із ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з його утриманням у Військовій академії (м.Одеса) у розмірі 31193 грн. 14 коп.
Відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, здійснюється в порядку, який визначений КМ України.
Зокрема, відповідно до приписів п.4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затв. постановою КМ України № 964 від 12.07.2006р., розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно з п.7 вказаного Порядку у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Отже, із змісту наведеного вбачається, що зверненню до суду із розглядуваним позовом передує складання вищим навчальним закладом розрахунку фактичних витрат, доведення такого до курсанта з пропозицією добровільного відшкодування цих витрат. Лише у випадку відмови добровільно відшкодувати такі витрати, їх стягнення здійснюється з відповідача в судовому порядку.
Аналогічний механізм обчислення місячного строку звернення до суду по розглядуваній категорії справ наведений у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.10.2019р. у справі № 140/721/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення розглядуваного процесуального питання.
Між тим, початок відліку місячного строку звернення до суду із розглядуваним позовом суд першої інстанції визначив з 28.03.2019р., тобто, з дати ознайомлення із довідкою-розрахунком на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Водночас, у вказаній довідці-розрахунку не визначений строк (графа у розрахунку не заповнена), протягом якого відповідач повинен здійснити добровільне відшкодування витрат.
За таких обставин ОСОБА_1 не був обізнаний про строк, протягом якого він має добровільно сплатити витрати, пов'язані з його утриманням в академії.
В свою чергу, 04.10.2023р. військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення позивачу вимоги-пропозиції № 26/1/76 від 02.10.2023р., яке не було вручено адресату і повернуто відправнику (а.с.17-18).
Із наведеного слідує, що судом першої інстанції фактично не з'ясовано питання надання відповідачу строку на добровільну сплату витрат, пов'язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, не встановлено факту відмови відповідача від сплати таких коштів в добровільному порядку.
За таких обставин судом не визначено правильного початку перебігу строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду із позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.
Водночас, у разі недоведення розрахунку витрат до відома курсанта та відсутності відмови останнього (в тому числі шляхом нереагування на листи, несплати необхідних коштів тощо), у позивача не виникає права на звернення до суду.
Відтак, спірна ухвала суду від 31.01.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду прийнята судом першої інстанції передчасно та помилково.
Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за таких умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення позовної заяви Військової академії (м.Одеса) без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
За подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.71), який згідно вимог ст.139 КАС України стягненню на користь апелянта не підлягає, оскільки справа скеровується на продовження розгляду; також апелянт є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.п.1, 4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 460/26631/23 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді О. І. Довга
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 21.03.2024р.