П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/917/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Турецької І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, прийняту у складі суду судді Ярощука В.Г. в місті Миколаїв, по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною; стягнення 16017,00 грн,-
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо відмови в виконанні постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2013 у справі № 489/3078/13-а за виданим виконавчим документом ВЛ № 1 від 13.03.2018, за яким було зобов'язано відповідача вчинити дії щодо здійснення перерахунку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належної позивачу до виплати разової грошової допомоги щорічно до 05 травня, як інваліду війни 3 групи за 2011 рік з розрахунку 7 мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради несплачену інваліду війни 3 групи позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2011 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме стягнення 7 мінімальних пенсій за віком (яка становила 2361,00 грн) з відрахуванням сплаченої суми 510,00 грн, загальна сума стягнення становить 16017,00 гривень.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів та обставин справи, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення коштів з Департаменту соціального захисту населення Миколаївської міської ради, що не було предметом по справі № 489/3078/13-а. Апелянт вказує, що судовий контроль здійснюється в період вчинення виконавчих дій за відкритим виконавчим провадженням, при цьому виконавче провадження ВП №56194688 було закінчено без виконання, а матеріали виконавчого провадження було знищено. При цьому, апелянт звертає увагу, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив у 2018 році.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення Миколаївського окружного адміністративного суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2013 у справі № 2-а/489/231/2013, яка набрала законної сили 28.05.2015 року, задоволено частково позов позивача до відповідача, та зокрема, зобов'язано відповідача вчинити дії щодо перерахунку відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належної позивачу до виплати разової грошової допомоги щорічно до 5 травня як інваліду війни за 2011 рік з розрахунку 7 мінімальних пенсій за віком виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та провести відповідно зазначеного перерахунку виплату вказаної грошової допомоги з урахуванням фактично сплаченої суми.
В подальшому, у межах справи № 489/3078/13-а позивач звертався до Ленінського районного суду м. Миколаєва із заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2013 року, зокрема про встановлення порядку виконання вказаного судового рішення шляхом стягнення з відповідача грошової суми - 9101 грн., однак ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2018 року, яка набрала законної сили, у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, за результатами виконання постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2013 у справі № 2-а/489/231/2013 головним державним виконавцем відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.09.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції, що , що спірні правовідносини виникли у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.06.2013 у справі № 2-а/489/231/2013, яка набрала законної сили.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 2-а/489/231/2013, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.
Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відносно доводів апелянта, що в позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення коштів з Департаменту соціального захисту населення Миколаївської міської ради, що не було предметом по справі № 489/3078/13-а, колегія суддів зазначає, що незалежно від формулювання позовних вимог, спір стосовно здійснення перерахунку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належної позивачу до виплати разової грошової допомоги за 2011 рік було вирішено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Щодо доводів апелянта, що судовий контроль здійснюється в період вчинення виконавчих дій за відкритим виконавчим провадженням, при цьому виконавче провадження ВП №56194688 було закінчено, колегія суддів зазначає, що норми процесуального закону не вимагають наявності відкритого виконавчого провадження для здійснення судового контролю. Норми ст. 383 КАС України вимагають зазначення у заяві інформації про хід виконавчого провадження, що не є тотожним вимозі наявності відкритого виконавчого провадження станом на момент подання заяви.
Посилання апелянта, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив у 2018 році, також жодним чином не впливають на можливість здійснення судового контрою. Більш того, положеннями ст. 376 КАС України передбачена процесуальна можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною; стягнення 16017,00 грн. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: І. О. Турецька