П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/36251/23
Перша інстанція: суддя Васильків О.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління ПП в Одеській області ДПП, у якому просила:
- постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1229202 від 6.11.2023р. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП скасувати;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП закрити;
- стягнути з Управління ПП в Одеській області ДПП за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,8грн..
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки у позивачки були поважні причини для виклику екіпажу спеціалізованої (психіатричної) швидкої медичної допомоги та екіпажу патрульної поліції через погіршення стану психічного здоров'я її доньки, ОСОБА_2 ..
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а наведені у позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що згідно до постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА за №1229202 від 6.11.2023р. о 17:56:14 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 3 400грн..
З вказаної постанови вбачається, що позивачка повідомляє, що її дочка психічнохвора, викликає поліцію та швидку вдруге, вважає її психічно хворою, тому що вона не відповідає на повідомлення.
Позивачка вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням чинних норм законодавства, у зв'язку із чим звернулась в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваної постанови у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує її незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд зазначає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, приписами ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У положеннях КУпАП чітко визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Частиною першою статті Шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 9.06.2011р., заява №16347/02).
Отже, судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як убачається з витягу з ІПНП картки виклику на гарячу лінію « 102» вперше позивачка звернула за допомогою до патрульної поліції 6.11.2023р. о 14:01, зазначивши, що ОСОБА_2 начебто психічно хвора. За номером « 103» зателефонує самостійно (а.с.32).
6.11.2023р. о 14:11 до місця подій прибув поліцейський ОСОБА_3 .
Згідно рапорту поліцейського ОСОБА_3 заявниця, ОСОБА_1 , повідомила, що її донька психічно хвора, крім того, зазначила, що остання місяць не виходить на зв'язок, не хоче спілкуватись, постійно закриває вікна шторами. При цьому, повідомила, що раніше донька проходила лікування в психіатричній клініці. Однак по приїзду, поліцейський встановив, що донька, ОСОБА_2 , поводила себе спокійно, на питання відповідала чітко, до лікарні відмовилася їхати.
При цьому, на місці працювала бригада ШМД 104. Зі слів лікаря відсутні підстави для примусової госпіталізації ОСОБА_2 , особа дієздатна.
6.11.2023р. о 17:56 позивачка повторно звернулась на гарячу лінію « 102» з тих самих підстав.
За результатом встановлення всіх обставин по справі, з'ясувавши, що ОСОБА_1 6.11.2023р. вже викликала поліцію та лікарів швидкої медичної допомоги з аналогічних підстав, не знайшовши підтверджень обставинам, які були зазначені заявницею на гарячу лінію « 102», поліцейські склали постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА за №1229202.
Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи додано диск з відеозаписом події, яка описана в постанові про адміністративне правопорушення, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по справі.
Крім того, суд першої інстанції слушно зазначив, що наявна у матеріалах справи довідка про перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «ООМЦПЗ» ООР» у період з 13.11.2023р. по 22.12.2023р. доньки ОСОБА_1 не свідчить, що станом на 6.11.2023р., коли позивачка викликала екіпажі патрульної поліції та швидкої допомоги, були наявні підстави для госпіталізації ОСОБА_2 , а відтак колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника в цій частині.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова складена уповноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ст. 183 КУпАП.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Відтак, колегія судді дійшла висновку, що відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст.252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,272,286,315,316 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 1 лютого 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко