21 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13414/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)
у справі №160/13414/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2023 №045750020999 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 №045750022623;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 01.04.1988 по 30.07.1992; з 01.09.1992 по 30.08.1993; з 30.09.1993 по 19.11.1998; з 02.04.1999 по 20.11.2001;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058-IV ОСОБА_1 з моменту першого призначення з 25.11.2022, повернувши утримані кошти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до поданої позивачкою 13.01.2023 заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй було призначено пенсію та належні пенсійні кошти було зараховано на банківську картку. Втім, в кінці березня 2023 року пенсійні виплати були зняті. З отриманої відповіді пенсійного органу від 12.04.2023 №15684-14055/01/8-0400/23 позивачка дізналась, що після перевірки її заяви та наданих документів для призначення пенсії за віком їй в призначені пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в 24.03.2023). До страхового стажу позивачки не зараховані періоди роботи: в колгоспі з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю); в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» з 01.09.1992 по 30.08.1993, оскільки підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час). Позивачка вважає рішення відповідачів про відмову в призначенні пенсії за віком протиправними, оскільки нею були подані всі документи, які підтверджують наявність у неї необхідного стажу роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 24.03.2023 №045750020999 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 №045750022623 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1992 по 30.08.1993 в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023 №6635, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2023, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що позивачкою пенсійному органу було надано архівну довідку з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні від 27.04.2023 №Т-208 за період роботи з 1988 року по 1991 рік в колгоспі «Дружба». Архівна довідка з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні від 27.04.2023 №Т-208 видана саме на ім'я ОСОБА_1 , що співпадає з паспортними даними та є підставою вважати, що довідка стосується саме особи позивача, що виключає підстави для її неврахування під час визначення страхового стажу позивача.
Щодо інших періодів роботи позивача в колгоспі, які не зараховані відповідачами з підстав відсутності відомостей про встановлений та вироблений мінімум трудової участі суд зазначив, що ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Проте, в даному випадку, відповідач не здійснив запитів до колгоспу «Дружба» Царичанського району або архівних установ з метою отримання відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві ОСОБА_1 .
З приводу не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.09.1992 по 30.08.1993, суд вказав, що в копії трудової книжки позивача міститься запис, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 30.08.1993 працювала в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем-консультантом. Оцінюючи допустимість трудової книжки позивачки як доказу в підтвердження її страхового стажу, суд врахував, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивачки чи записів у ній вимогам чинного законодавства, тому суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивачки період роботи з 01.09.1992 по 30.08.1993.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про встановлений та вироблений мінімум трудової участі позивача в колгоспі, та з огляду на те, що відповідачі при визначенні страхового стажу позивача не здійснили відповідних запитів до підприємств з метою отримання всіх необхідних відомостей щодо роботи позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023 року №6635 та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2023, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зарахуванні періодів роботи в колгоспі «Дружба» Царичанського району, а саме: з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001, та ухвалити нове рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити пенсію ОСОБА_1 з моменту виникнення права - 25.11.2022.
Позивачка зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1980 не є трудовою книжкою колгоспника. Відповідно до першого запису ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Централізованої системи державних масових бібліотек для дітей м. Дніпропетровська на посаду бібліотекара центральної дитячої бібліотеки, тобто її трудова книжка заведена не в колгоспі, тому і не може бути іншого формату. Адміністрація роботодавця колгоспу «Дружба» Царичанського району повинна була завести додаток до трудової книжки з відміткою про трудодні на період роботи в колгоспі і видати разом з трудовою книжкою позивачці при звільненні з роботи. Також судом першої інстанції підтверджено, що архівна довідка з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні від 27.04.2023 за №Т-208 видана саме на ім'я ОСОБА_1 , що співпадає з паспортними даними та є підставою вважати, що довідка стосується саме особи позивача, що виключає підстави для її неврахування під час визначення страхового стажу позивача. Однак судом не враховано, що на період роботи в колгоспі «Дружба» Царичанського району ОСОБА_1 працювала за трудовим договором, а відповідно до архівної довідки з Петриківської селищної ради від 27.04.2023 №Т-208 трудові договори працівників до архіву не передавалась, тому підтвердити увесь період роботи позивачки в колгоспі не має можливості. Отже, мотивування суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем запитів до колгоспу «Дружба» Царичанського району або архівних установ з метою отримання відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві ОСОБА_1 є хибними, адже всі наявні дані про період роботи ОСОБА_1 в колгоспі відображені в архівній довідці від 27.04.2023 за №Т-208 і були надані відповідачам при повторному зверненні за призначенням пенсії 02.05.2023. Тому єдиною можливістю для відновлення справедливості та зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу та призначення пенсії було звернення до суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині підтвердження періодів роботи в колгоспі. Аналіз Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку №22-1 та Порядку №637 свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а саме: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою. В даному випадку, страховий стаж позивачки становить 21 рік 9 місяців 18 днів, а необхідний страховий стаж - 30 років. Крім того, скаржник вказав, що оскаржуваним рішенням суду зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023 №6635 та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2023. Проте, відповідно до п. 4.3 постанови Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Таким чином, призначення пенсії має відбуватись єдиним органом ПФУ, а всі інші питання, які вирішуються після призначення пенсії - перерахунок раніше призначеної пенсії.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Спірним у цій справі є питання зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.04.1988 по 30.07.1992; з 01.09.1992 по 30.08.1993; з 30.09.1993 по 19.11.1998; з 02.04.1999 по 20.11.2001.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наданої пенсійному органу копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 ОСОБА_1 у спірні періоди працювала: - з 01.04.1988 по 30.07.1992 в колгоспі «Дружба» Царичанського району по договору; - з 01.09.1992 по 30.08.1993 в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем консультантом; - з 30.09.1993 по 19.11.1998 в колгоспі «Дружба» Царичанського району як член колгоспу; - з 02.04.1999 по 20.11.2001 в колгоспі «Дружба» Царичанського району по договору.
Заява та документи ОСОБА_1 від 13.01.2023 відпрацьовувались та перевірялись за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та було винесене рішення про призначення пенсії з 25.11.2022.
За результатом перевірки рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 виявлено недоліки по обчисленню стажу і за результатом повторного перегляду пенсійної справи ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесене рішення від 24.03.2023 №045750020999 про відмову в призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 09 місяців 18 днів. Необхідний страховий стаж - 29 років.
За наданими ОСОБА_1 документами не зараховано до загального стажу періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1980:
з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001, так як для зарахування роботи в колгоспі необхідно надати довідку про вироблені вихододні, встановлений мінімум, довідку про реорганізацію колгоспу;
з 01.09.1992 по 30.08.1993, та як у підставі на прийняття та звільнення з роботи вказано договір, однак договору не надано.
Враховуючи викладене, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено, у зв'язку з відсутністю законних підстав для її призначення, про що позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 02.04.2023.
В цьому ж листі зазначено, що на підставі записів трудової книжки до страхового стажу неможливо зарахувати періоди роботи:
В колгоспі - з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001, так як відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю);
В суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» - з 01.09.1992 по 30.08.1993, так як підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час).
Зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 суми пенсії за період з 25.11.2022 по 31.03.2023 у розмірі 15 100,72 грн повернуті банківською установою на вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області.
02.05.2023 ОСОБА_1 повторно звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №6635 про призначення пенсії за віком, надавши архівну довідку від 27.04.2023 № Т-208 Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні з 1988 року по 1991 рік в колгоспі «Дружба», за інші періоди роботи відомості відсутні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2023 №045750022623, в якому зазначено, що її страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховані:
- період роботи з 01.09.1992 по 30.09.1993, оскільки запис на звільнення внесений з порушенням п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1074 №162;
- періоди роботи в колгоспі за 1993-1998 та 1999-2001 роки, оскільки не надано довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі (ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Додатково зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі за 1988-1991 роки, згідно довідки №Т-208 від 27.04.2023, оскільки в первинних документах прізвище, ім'я, по батькові не відповідають паспортним даним заявниці.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За правилами ч. 3 ст. 24 цього Закону страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частина 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пп. «а»).
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Виходячи з аналізу наведеної норми ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, вбачається, що умова стосовно виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві стосується виключно членів колгоспу. В іншому випадку, зокрема, роботи в колгоспі на підставі трудового договору, застосовується загальний порядок, передбачений ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.2 цього Порядку у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Таким чином, лише у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
У спірний період роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції № 162.
За правилами п.2.13 Інструкції № 162 в графі 3 розділу «відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком в графі 1 ставиться порядковий номер записи, що вноситься, в графі 2 зазначається дата прийому на роботу.
В графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади и присвоєного розряду.
Відповідно до п.2.26 Інструкції № 162, на який посилається відповідач-2, запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється із дотриманням таких правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графе 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п.8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку веденния трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців».
Відповідно до пункту 18 згаданої постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Виходячи з наведених правових норм, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв'язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В той же час, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що не дають можливості підтвердити наявний трудовий стаж, законодавець вимагає наявності додаткових доказів, зазначених у пункті 3 Порядку № 637.
Дослідивши наявну у справі копію трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 01.09.1980, суд встановив, що в ній містяться такі записи про роботу:
01.04.1988 - прийнята в колгосп «Дружба» Царичанського району на роботу по договору, підстава - договір № 17 від 03.02.1988;
30.07.1992 - звільнена з колгоспу «Дружба» по закінченню строку договору, підстава - договір № 17 від 03.02.1988;
01.09.1992 - прийнята на посаду продавця-консультанта в суспільство з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС», підстава - договір № 02 від 01.09.1992;
30.08.1993 - звільнена з посади у зв'язку з закінченням строку договору, підстава договір № 02 від 01.09.1992;
30.09.1993 - прийнята в члени колгоспу «Дружба», підстава - пр. 18 від 30.09.1993;
19.11.1998 - звільнена з членів даного господарства, підстава - пр. 11 від 05.11.1998;
02.04.1999 - прийнята в колгосп «Дружба» Царичанського району на роботу по договору, підстава - пр. №21 від 02.04.1999;
20.11.2001 - звільнена з колгоспу «Дружба» по закінченню строку договору, підстава - пр. № 11 від 20.11.2001.
Приймаючи оскаржувані рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком, відповідачі - 1, 2 послались на відсутність необхідного страхового стажу внаслідок не зарахування до страхового стажу періодів роботи:
- в колгоспі з 01.04.1988 по 30.07.1992, з 30.09.1993 по 19.11.1998, з 02.04.1999 по 20.11.2001 з тих підстав, що відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю);
- в суспільстві з обмеженою відповідальністю ІВЕХС з 01.09.1992 по 30.08.1993, оскільки підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час).
Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами залишено поза увагою і не надано оцінки тому, що згідно з даними трудової книжки позивачки, ОСОБА_1 у періоди з 01.04.1988 по 30.07.1992 та з 02.04.1999 по 20.11.2001 працювала у колгоспі «Дружба» Царичанського району за договором.
Доказів, що ОСОБА_1 у ці періоди була прийнята у члени колгоспу «Дружба» Царичанського району матеріали даної справи не містять, що свідчить про помилковість висновку органів ПФУ про необхідність наявності відомостей про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю) у вказані періоди.
Відповідно до записів №12 та №13 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 ОСОБА_1 лише з 30.09.1993 була прийнята в члени колгоспу «Дружба» Царичанського району та звільнена з членів даного колгоспу 19.11.1998, тому для зарахування саме цього періоду до страхового стажу позивачки є необхідним підтвердження відомостей, передбачених ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ.
Суд зазначає, що після набрання чинності з 01.04.1972 КЗпП в 1973-1975, 06.09.1973 прийнято спільну постанову №656 Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки працівників та службовців». Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.06.1974 №162 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях. 21.04.1975 прийнято постанову №310 Ради Міністрів СССР «Про трудові книжки колгоспників».
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.
Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Досліджуючи наявні у справі докази, суд першої інстанції правильно встановив, що трудова книжка позивачки не містить відомостей щодо встановленого мінімуму трудоднів (людиноднів) за рік та кількості відроблених людиноднів за рік, втім суд першої інстанції неправильно вказав, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 є трудової книжки колгоспника.
Надана позивачкою копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 не є трудовою книжкою колгоспника, ведення якої передбачено для трудової діяльності членів колгоспів відповідно до постанови Ради Міністрів СССР №310 від 21.04.1975 «Про трудові книжки колгоспників», а є трудовою книжкою, ведення якої передбачено спільною постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» та форма якої не передбачає внесення відомостей щодо встановленого мінімуму трудоднів (людиноднів) за рік та кількості відроблених людиноднів за рік.
З наведеного слідує, що колгоспом «Дружба» Царичанського району не дотримано вимог діючого на момент прийому позивачки в члени колгоспу законодавства щодо оформлення ОСОБА_1 трудової книжки колгоспника на період її членства в колгоспі з 30.09.1993 по 19.11.1998 (або додатку до звичайної трудової книжки з відомостями щодо відпрацьованого мінімуму трудоднів), і позивачка не несе відповідальності за таке заповнення трудової книжки.
Також колгоспом «Дружба» Царичанського району не дотримано правил заповнення трудової книжки і при внесені записів в трудову книжку позивачки про її роботу на умовах договору в періоди з 01.04.1988 по 30.07.1992 та з 02.04.1999 по 20.11.2001.
Щодо вказаних періодів роботи в колгоспі на умовах договору з матеріалів справи вбачається, що позивачкою разом із повторно поданою заявою про призначення пенсії надано архівну довідку з Петриківської селищної ради від 27.04.2023 №Т-208, якою підтверджено, що в період 1988-1991 роки позивачка працювала у колгоспі «Дружба» Царичанського району в бригаді по вирощуванню кавунів. В документах за 1992 рік, 1999-2000 роки відомості про роботу ОСОБА_1 в даному господарстві відсутні. Трудові договори до архіву не передавалися.
Виходячи з відомостей, що містяться у цій архівній довідці, вбачається, що позивачкою в період 1988-1991 роки виконувались сезонні роботи.
За правилами ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій, - за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи.
Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджений Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, до якого виконувана позивачкою робота згідно архівної довідки від 27.04.2023 №Т-208 не включена.
Отже, робота позивачки в період 1988-1991 роки у колгоспі «Дружба» Царичанського району відповідно до архівної довідки від 27.04.2023 №Т-208 має бути зарахована до її страхового стажу за фактичною тривалістю.
Щодо іншого визначеного позивачкою періоду роботи в колгоспі на умовах договору, а також роботи в колгоспі як члена колгоспу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відсутність відповідних записів в трудовій книжці не дає можливості встановити наявність законодавчо встановлених, наведених вище, умов для зарахування до страхового стажу позивачки вказаних періодів роботи, внаслідок чого пенсійним органом мають бути прийняті додаткові докази, зазначені у Порядку №637.
При цьому за правового регулювання спірних відносин пенсійні органи наділяються певними правами та обов'язками задля вирішення питання пенсійного забезпечення осіб, які звернулись за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України № 1058- ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.4.2 наведеного вище Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, в тому числі, ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.
Таким чином, з'ясувавши, що поданих позивачкою документів про призначення пенсії було не достатньо, орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивачки, роз'яснити позивачці порядок підтвердження страхового стажу, запропонувати їй надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявницю по спільній з нею роботі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявниці, провести в установленому порядку опитування свідків для підтвердження стажу позивачки.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В даному випадку, відповідачі не вчинили жодних дій з метою отримання відомостей про встановлений та фактично відпрацьований позивачкою мінімум трудової участі у громадському господарстві як члена колгоспу «Дружба» Царичанського району з 30.09.1993 по 19.11.1998 та підтвердження стажу позивачки за весь період роботи в колгоспі «Дружба» на умовах договору.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.09.1992 по 30.08.1993 в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем-консультантом, суд зазначає, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 № 045750022623 вказаний період роботи позивачки не зарахований з тих підстав, що запис про звільнення позивачки внесений з порушенням п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Як вже встановлено судом вище, в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 містяться записи №10 та №11, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 по 30.08.1993 працювала в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем консультантом.
Зазначені записи про цей період роботи позивачки містять всі необхідні дані, виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою; запис про звільнення завірений відбитком печатки.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вказаний період роботи належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростований.
Виявлені відповідачем - 2 недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивачки. При цьому відповідач-2 не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивачки, а вказує на окремий недолік під час заповнення трудової книжки.
Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Крім того, за висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, не зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.09.1992 по 30.08.1993 є безпідставним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідачів від 24.03.2023 №045750020999 від 10.05.2023 №045750022623 прийняті без урахування усіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
З приводу вимог позивачки про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, з матеріалів справи вбачається, що за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяв про призначення пенсії за віком, поданих позивачкою, було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Тобто, розгляд заяв позивача та прийняття оскаржуваних рішень здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання поновити виплати пенсії за віком позивачці з моменту першого призначення з 25.11.2022, повернувши утримані кошти, суд апеляційної інстанції вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають як передчасні.
Виходячи з визначеного позивачем предмету спору, суті спірних правовідносин, а також приймаючи до уваги, що позивачка повторно звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 02.05.2023, до якої були подані додаткові документи, і вказана заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, суд апеляційної інстанції за встановлених вище обставин вважає, що належним способом захисту позивачки в даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Дружба» в 1988-1991 роках згідно архівної довідки Петриківської селищної ради від 27.04.2023 № Т-208 та період роботи з 01.09.1992 по 30.08.1993 в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023.
Суд при цьому керується нормами ч. 4 ст. 245 КАС України, згідно яким у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. А також виходить з положень ст.58 Закону №1058-ІV, якою визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії.
Стосовно дати, з якої позивачка просить поновити їй пенсію, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку підлягають врахуванню положення п.1.8 Порядку № 22-1, згідно яким днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В спірному випадку встановлені вище обставини справі свідчать, що первісно позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 13.01.2023. В подальшому, після отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області листа-повідомлення від 02.04.2023 про відсутність підстав для призначення пенсії, позивачка повторно, в межах трьох місячного строку з дня її повідомлення, звернулась до пенсійного органу із заявою від 02.05.2023, до якої подала додаткові документи.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року у справі №160/13414/23 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2023 №045750020999, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 №045750022623.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Дружба» в 1988-1991 роках згідно архівної довідки Петриківської селищної ради від 27.04.2023 № Т-208 та період роботи з 01.09.1992 по 30.08.1993 в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023, з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко