20 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23661/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/23661/23 (головуючий суддя першої інстанції Лозицька І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 15.09.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив:
- визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру його пенсії з 80 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії та обмеження у розмірі виплати протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262 у розмірі 80% грошового забезпечення станом на 01.10.2022 року на підставі довідки МВС України №33/24-/C-6981 від 01.03.2022 року грошового забезпечення з урахуванням індексації ОСНП без обмеження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час перерахунку пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.03.2022 року № 33/24/С-6981, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», з 80% до 70% суми грошового забезпечення протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.03.2022 року № 33/24/С-6981, виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» в розмірі 80% суми грошового забезпечення пенсії з 01.12.2019 року та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.12.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив частково скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти постанову про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував висновки Конституційного Суду України викладенні у Рішенні від 20.12.2016 року №7-рп/2016 яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262 зі змінами, зокрема, вимога частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тобто, в даному випадку є безпідставна відмова суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у виплаті пенсійного забезпечення з урахуванням індексації ОСНП без обмеження, бо така вимога на думку суду передчасно направлена на захист прав позивача на майбутнє, однак, судом не враховано, що саме виплата не в повному обсязі пенсійного забезпечення позивачу і була обумовлена при відмові відповідачем у перерахунку пенсії саме вимогами частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року у справі №160/8289/2 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати призначеної йому пенсії за вислугу років на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24-/С-6981 від 01.03.2022 року про розмір грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року. Зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» МВС України № 33/24-/С-6981 від 01.03.2022 року про розмір грошового забезпечення.
Під час виконання рішення суду по справі №160/8289/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проведений перерахунок пенсії позивача за вказаною вище довідкою з 01.12.2019 року, проте, розмір пенсії обрахований, виходячи з 70% грошового забезпечення, замість з 80% (а.с.11, 33).
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи міститься первісний протокол призначення пенсії ОСОБА_1 від 20.09.2012 року, з тексту якого судом встановлено, що основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення (вислуга років 29).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведеного перерахунку та виплати не у повному обсязі пенсії, позивач такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262).
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262 пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесені Законами №3668-VІ та №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.
У той же час, ці норми не стосуються і не поширюються на випадки перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям вищезгаданих Законів не зазнала.
Враховуючи викладене, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії 70 відсотками грошового забезпечення згідно із ч.2 ст.13 Закону №2262-XII, оскільки дане обмеження не стосується позивача, якому пенсія не призначалась вперше, а вже була призначена раніше і виплачувалась.
04.02.2019 року Верховним Судом прийняте рішення у зразковій справі №240/5401/18, в якій суд прийшов до висновку про те, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 року вказане рішення залишено без змін.
Вказана правова позиція висловлювалась і раніше у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17, тощо.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.03.2022 року №33/24/С-6981, та обраховуючи розмір пенсії з грошового забезпечення, зменшив розмір відсотків з 80% до 70%, чим порушив права та інтереси позивача.
Стосовно позовної вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації ОСНР без обмеження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що остання не підлягає задоволенню, оскільки така вимога направлена на захист прав позивача на майбутнє.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом не враховано, що саме виплата не в повному обсязі пенсійного забезпечення позивачу і була обумовлена при відмові відповідачем у перерахунку пенсії саме вимогами частини сьомої статті 43 Закону №2262.
Таке посилання апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки при перерахунку пенсії під час виконання рішення суду по справі №160/8289/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обмеження стосувалось відсотків, а не самого розміру пенсії після перерахунку з урахуванням 80% грошового забезпечення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/23661/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/23661/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко