Головуючий І інстанції: Сидорук А.І.
12 березня 2024 р.Справа № 480/300/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пєтухов А.Ю. звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним рішення відповідача Сумської міської ради від 29.09.2021 року № 1880-МР щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 у наданні у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га;
зобов'язати відповідача розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 про надання у власність означеної земельної ділянки та надати цю земельну ділянку ОСОБА_1 у власність.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач 19.07.2021 року звернувся до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та надання йому у власність означеної земельної ділянки. Разом з тим, відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач вказує, що спірна земельна ділянка рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» в частині передачі земельної ділянки № 2117, площею 27 м2, в гаражному кооперативі «Автолюбитель» передана у приватну власність для гаражного будівництва ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що оскільки означене рішення є чинним, підстави для задоволення звернення позивача відсутні.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року позовні вимог ОСОБА_1 задоволені частково.
Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення відповідача Сумської міської ради від 29.09.2021 року № 1880-МР щодо відмови громадянину України ОСОБА_1 у наданні у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га.
Сумська міська рада зобов'язана повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га та прийняти відповідне рішення.
Судове рішення вмотивовано тим, що у рішенні відповідача не зазначено посилання на конкретне рішення ради, яким спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 та не містить оцінки про право позивача на приватизацію та чи було воно реалізовано позивачем раніше. Таке посилання, на переконання суду, не відноситься до діяльності ради, яка передує прийманню відповідного рішення, а відноситься саме до обов'язку мотивувати рішення суб'єкта владних повноважень.
На думку суду, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності є підставою для задоволення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасування, оскільки не відповідає ст. 2 КАС України, в тому числі відповідачем у рішенні не зазначено посилання на конкретне рішення ради, яким спірну земельну ділянку передано у власність іншій особі, не зазначено чи надавалась правова оцінка взагалі праву позивача на приватизацію (відповідач в засіданні стверджує, що таким правом позивач вже скористався), не зазначено інших мотивів прийняття рішення, в тому числі чи робився запис у земельно-кадастрових документах або була наступна видача державного акта на право приватної власності на землю, що в свою чергу, в сукупності, доводить про невідповідність рішення вказаним вище критеріям правомірності, а саме обґрунтованості і добросовісності.
Суд також зазначив, що зобов'язання судом відповідача надати у власність земельну ділянку може мати місце лише у випадку, якщо судом було встановлено у спірному рішенні відсутність таких підстав для відмови. Оскільки в даній справі суд не може оцінити рішення суб'єкта владних повноважень, з точки зору дотримання останнім положень під час розгляду заяви, захист порушених прав позивача за вказаним предметом спору потребує зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом наголошено, що межі покладеного на відповідача обов'язку не охоплюють зобов'язання ради прийняти позитивне для позивача рішення. Обсяг обов'язків, які виникли у відповідача на виконання судового рішення включає: 1) повторний розгляд клопотання позивача; 2) прийняття рішення в порядку і спосіб, передбачені чинним законодавством.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумська міська рада просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 480/300/22 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач, звертаючись із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки йому у власність достеменно знав про те, що ця земельна ділянка передана у власність його доньці. Право на право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації позивач використав, оскільки рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка, площею 27 м2, для гаражного будівництва у гаражному кооперативі «Автолюбитель» за номером 2116. Відповідач зазначає про відсутність підстав для надання правового захисту судом, оскільки жодних порушень прав або інтересів позивача спірним рішенням не допущено.
Позивачем ОСОБА_3 в апеляційному порядку рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року у справі № 480/300/22 не оскаржено.
Відповідно до поданих учасниками справи заяв, останні просять провести апеляційний розгляд справи без їх участі (т. 2, а.с. 47, 51).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід частково скасувати, з наступних підстав.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2003 року є членом кооперативу «Автолюбитель» (громадська організація «Сумське міське громадське об'єднання автогаражного товариства «Автолюбитель») та йому, на свідоцтва про право власності від 14.03.2006 року, виданого виконкомом Сумської міської ради, по праву власності належить гараж (бокс № НОМЕР_1 ), розташований у АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 8-14).
Як убачається з додатку № 2 до рішення Сумської міської Ради народних депутатів XVIII сесії XXII скликання від 23.04.1997 року «По передачу в приватну власність земельних ділянок», - громадянам - членам гаражного кооперативу «Автолюбитель» передаються у приватну власність земельні ділянки для гаражного будівництва (окрім інших): - ОСОБА_2 , гараж № 2117, площа гаража - 27 м2, ОСОБА_1 , гараж № 2116, площа гаража - 27 м2 (т. 1, а.с. 99).
24.11.2020 року громадська організація «Сумське міське громадське об'єднання авто гаражного товариства «Автолюбитель» надало згоду на вилучення частини земельної ділянки, площа якої встановлюється проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та передачу у власність члену організації ОСОБА_1 (ділянка № 2117) (т. 1, а.с. 32).
19.07.2021 року позивач звернувся із заявою про надання йому у власність земельної ділянки кадастровий номер: 59101363000:06:036:0129, площею 0,0027 га (цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва індивідуальних гаражів), додавши до заяви - копію витягу ДЗК, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т. 1, а.с. 15-26).
Рішенням Сумської міської ради VIII скликання ХI сесії від 29.09.2021 року № 1880-МР позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, громадська організація «Сумське міське громадське об'єднання авто гаражного товариства «Автолюбитель», ділянка № 2117, кадастровий номер 59101363000:06:036:0129, площею 0,0027 га, категорія та цільове призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва індивідуальних гаражів, та надання її у власність у зв'язку з тим, що рішенням Сумської міської Ради народних депутатів від 23.04.1997 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок», земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 27 м2, для гаражного будівництва на території гаражного кооперативу «Автолюбитель» передана у приватну власність іншій особі (т. 1, а.с. 72).
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості вимог позивача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що Конституція України гарантує кожному громадянину право на безоплатну приватизацію землі. Механізм реалізації цього права визначений в Земельному кодексі України (далі - ЗК України), яким, зокрема, встановлюються як норми безоплатної приватизації земельної ділянки, так і сама процедура її реалізації.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 121 ЗК України (тут та ділі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:
- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Частина 4 ст. 116 ЗК України передбачає однократне безоплатне отримання земельних ділянок у власність громадян у межах визначених норм по кожному виду користування.
Відповідно до положень ст.ст. 116, 118, 123 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Зокрема, у процесі передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування зазначені органи приймають наступні рішення: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні; про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність; про надання земельної ділянки у користування. При цьому відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність (наданні у користування) або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, у тому числі питань в галузі земельних відносин, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц зазначила, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень ч. 2 ст. 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд першої інстанції вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а саме, - в оскаржуваному позивачем рішенні Сумська міська рада, зокрема, не зазначила таку підставу як відсутність у позивача права на повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність у межах визначених норм по такому виду користування - для будівництва індивідуальних гаражів.
Погоджуючись з висновком суду щодо наявності у суб'єкта владних повноважень обов'язку прийняти рішення з урахуванням усіх обставин, колегія суддів зазначає, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Колегія суддів також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові від 11.09.2023 року у справі № 420/14943/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Колегія суддів зазначає, що із змісту оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що підставою для відмови у задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки послугувала та обставина, що означена земельна ділянка рішенням органу місцевого самоврядування від 23.04.1997 року «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» передана у власність іншій особі.
Колегія суддів зауважує, що та обставина, що станом на 01.01.2013 оку за р. ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для гаражного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано у Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області (державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 не видавався) (т. 1, а.с. 215), не впливає на обґрунтованість відмови Сумської міської ради в задоволені заяви позивача від 19.07.2021 року, оскільки за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17, - підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.
Колегія суддів також зауважує, що судам першої та апеляційної інстанцій позивачем та його представником не надано доказів, які б посвідчували ту обставину, що на час звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 19.07.2021 року рішення Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року в частині що стосується надання спірної земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 в установленому законом порядку скасовано.
Колегія суддів не приймає до уваги заяву гр. ОСОБА_4 від 28.06.2022 року (т. 1, а.с. 154, 155) стосовно відмови від права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 на користь батька ОСОБА_1 , оскільки така заява може бути (за певних обставин) підставою для укладання цивільно-правового договору як підстави для переходу права власності або користування земельною ділянкою та не посвідчую факт протиправності оскаржуваного позивачем рішення.
Колегія суддів зазначає, що задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_1 і зобов'язуючи Сумську міську раду повторно розглянути заяву позивача від 19.07.2021 року та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, суд першої інстанції не визначився яким чином будуть захищені права, свободи, інтереси позивача у тому випадку, коли до підстав відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 від 19.07.2021 року буде додана ще така підстава як законодавча заборона на повторне безоплатне отримання земельної ділянки у власність у межах визначених норм по виду користування - для будівництва індивідуальних гаражів (ч.4 ст. 116 ЗК України).
При цьому. колегія суддів зауважує, що факт безоплатного отримання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га, відповідно до рішення Сумської міської ради народних депутатів від 23.04.1997 року позивачем ОСОБА_1 не спростовується та підтверджується рішенням Сумської міської Ради народних депутатів від 23.04.1997 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок».
Не відповідають обставинам справи висновки суду про те, що відповідач у оскаржуваному позивачем рішенні не зазначив посилання на конкретне рішення ради, яким спіну ділянку передано у власність іншій особі, оскільки як зазначено в постанові вище, - рішенням Сумської міської ради VIII скликання ХI сесії від 29.09.2021 року № 1880-МР позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з тим, що рішенням Сумської міської Ради народних депутатів від 23.04.1997 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок», земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 27 м2, для гаражного будівництва на території гаражного кооперативу «Автолюбитель» передана у приватну власність іншій особі.
За наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про протиправність рішення Сумської міської ради VIII скликання ХI сесії від 29.09.2021 року № 1880-МР про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, громадська організація «Сумське міське громадське об'єднання авто гаражного товариства «Автолюбитель», ділянка № 2117, кадастровий номер 59101363000:06:036:0129, площею 0,0027 га, категорія та цільове призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва індивідуальних гаражів, та надання її у власність, з огляду на критерії обґрунтованості і добросовісності. А також з висновком суду про те, що для ефективного захисту порушених прав, інтересів позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 19.07.2021 року.
Підстав для задоволення вимоги позивача ОСОБА_1 про протиправність рішення Сумської міської ради VIII скликання ХI сесії від 29.09.2021 року № 1880-МР про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, громадська організація «Сумське міське громадське об'єднання авто гаражного товариства «Автолюбитель», ділянка № 2117, кадастровий номер 59101363000:06:036:0129, площею 0,0027 га, категорія та цільове призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва індивідуальних гаражів, та надання її у власність, та про зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 19.07.2021 року, колегія суддів не вбачає і відмовляє ОСОБА_1 в задоволені цих вимог.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в іншій їх частині, оскільки вимоги про скасування судового рішення про відмову у задоволені вимог позивача ОСОБА_1 скаржником не вмотивовані.
Таким чином, колегія суддів, частково задовольняє вимоги апеляційної скарги Сумської міської ради та скасовує судове рішення в частині, якою судом задоволені вимог позивача ОСОБА_1 з прийняттям нового судового рішення про відмову в їх задоволені.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змініть судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням прийнятого судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволені вимог позивача, колегія суддів змінює розподіл судових витрат, шляхом скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради на користь позивача 908 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір підлягає зарахуванню до Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати в частині, якою судом визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 29.09.2021 року № 1880-МР про відмову ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га. та зобов'язано Сумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0027 га та прийняти відповідне рішення, врахувавши висновки суду, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати в частині, якою судом стягнуто з Сумської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року по справі № 480/300/22 - залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 21 березня 2024 року.