21 березня 2024 р. Справа № 440/15467/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/15467/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі за період стаціонарного лікування після отриманого поранення, а саме: з 09.01.2023 по 10.01.2023; з 10.01.2023 по 13.01.2023; з 14.01.2023 по 10.02.2023; з 14.03.2023 по 31.03.2023; з 03.04.2023 по 28.04.2023; з 28.04.2023 по 15.05.2023; з 16.05.2023 по 08.06.2023 з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати позивачу додаткову винагороду як військовослужбовцю, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі за період стаціонарного лікування після отриманого поранення, а саме: з 09.01.2023 по 10.01.2023; з 10.01.2023 по 13.01.2023; з 14.01.2023 по 10.02.2023; з 14.03.2023 по 31.03.2023; з 03.04.2023 по 28.04.2023; з 28.04.2023 по 15.05.2023; з 16.05.2023 по 08.06.2023 з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням місцезнаходження учасника справи - відповідача, його поштового індексу, а також копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року надіслана судом до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_2 та 17 жовтня 2023 року о 20:24 судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_2 .
В силу приписів частин 6, 7 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення позивачу та його представнику копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху є 18 жовтня 2023 року.
30 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач заявляє клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку, в обґрунтування якого зазначає, що обрахунок строку звернення до суду необхідно починати з 18.07.2023 з моменту отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, тому вважає, що строк звернення до суду з позовом у цій справі ним не пропущено.
Постановляючи спірну ухвалу від 03.11.2023 якою позовну заяву повернуто позивачу, суд першої інстанції керувався вимогами п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено місцезнаходження відповідача військової частини НОМЕР_1 , його поштового індексу.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За приписами пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві також зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно із частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб'єктивною.
Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, спір склався з приводу нарахування позивачу додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі за період стаціонарного лікування після отриманого поранення, а саме: з 09.01.2023 по 10.01.2023; з 10.01.2023 по 13.01.2023; з 14.01.2023 по 10.02.2023; з 14.03.2023 по 31.03.2023; з 03.04.2023 по 28.04.2023; з 28.04.2023 по 15.05.2023; з 16.05.2023 по 08.06.2023.
Зазначивши про те, що всупереч вимогам ст. 160 КАС України позовна заява не містить відомостей про місцезнаходження відповідача та його поштового індексу, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням місцезнаходження учасника справи - відповідача, його поштового індексу, а також копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
У заяві про усунення недоліків від 27.10.2023 позивач указав, що відомості про всіх юридичних осіб, якою є військова частина НОМЕР_1 повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Даний ресурс єдиним належним джерелом інформації з якого можливо дізнатись адресу місцезнаходження юридичної особи. Ймовірно у зв'язку із війною інформація вказаному реєстрі про Військову частину НОМЕР_1 взагалі відсутня. Точна інформація відсутня і у позивача. Як вбачається з матеріалів справи, все листування відповідачем здійснювалось виключно через ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, завжди надходили відповіді від відповідача. Тому, саме адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 і вказана позовній заяві. Позивач зазначив, що вимога по зазначенню в позовній заяві адреси місцезнаходження відповідача обумовлена необхідністю здійсненії листування з таким. Введення військового стану та вжиття державними органами заходів по збереженню обороноздатності (приховування відомостей про військ: частини у державних реєстрах) не може позбавити особу права на захист прав: інтересів в судовому порядку. В іншому випадку може йти мова про надмірний формалізм при наданні доступу до правосуддя.
Крім того, позивачем у відповідності п. 2, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, зокрема, зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (код ЄДРПОУ 26616017), що відповідає зазначеному відповідачем у відзиві апеляційну скаргу (код ЄДРПОУ 26616017).
Отже, позивачем вірно зазначено у позовній заяві ідентифікаційний код юридичної особи, що належить відповідачу - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у письмовому вигляді (у заяві про усунення недоліків від 27.10.2023) висловив заперечення щодо підстав, наявність яких пов'язується із висновком про невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України.
Також позивачем у заяві про усунення недоліків зазначалося про запровадження воєнного стану на території України.
Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.
Разом з цим у позовній заяві позивач заявляв клопотання до суду про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Вказане клопотання суд першої інстанції не розглянув, про що свідчить відсутність будь-яких висновків суду з цього питання в оскаржуваному судовому рішенні.
Проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок її повернення позивачу, предмет та підстави позову, а також доводи позивача, зазначені в заяві про усунення недоліків, колегія суддів уважає, що такі недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду та не впливають на оцінку обставин, які стали підставою в подальшому для відкриття провадження у справі.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати місцезнаходження відповідача в установлений законом спосіб.
Приписами ч. 4 ст. 9 КАС України визначений обов'язок суду вжити визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо місцезнаходження суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 порушено право позивача на звернення до суду за захистом його прав, свобод та інтересів, передбачених ст. 4 КАС України, а також ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Повернення позовної заяви з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали надмірно формально розтлумачено норму процесуального закону, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, колегія вважає, що оспорювана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги.
За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів констатує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі №440/15467/23 - скасувати.
Справу № 440/15467/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич