Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
21 березня 2024 р. Справа № 520/627/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024, по справі № 520/627/24
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни про закінчення виконавчого провадження №72068198 від 05.01.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому зазначав, що відповідачем було порушено свій процесуальний обов'язок і не надано до суду доказів направлення на адресу позивача копії відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим було порушено право позивача на надання відповіді на відзив, яке гарантовано ч. 3 ст. 163 КАСУ, тому, при розгляді справи, суд не мав приймати до уваги процесуальні документи, які не мають підтвердження надсилання (надання) їх іншим учасникам справи позивачу, а саме ОСОБА_1
Вказував на неправомірність залишення без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, про оголошення перерви у судовому засіданні, про продовження строку проведення підготовчого провадження, яке мотивоване тим, що у клопотанні не зазначено конкретних доказів, які заявник має намір подати до суду. Однак, зауважував, що він не звертався до суду із заявою про витребування доказів, а просив суд лише відкласти розгляд справи у зв'язку із створенням суб'єктом владних повноважень, зокрема, Головним управлінням ДПС у Харківській області доказу розрахунку заробітної плати, яка оформлюється відповідною відомістю нарахувань та утримань, де по кожному працівнику окремо наводиться перелік доходів за видами нарахувань та перелік утримань за видами податків і зборів, та зазначається сума до виплати робітнику із зазначенням відсотків.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22 зобов'язано Головне управління Держпраці у Харківській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 164.393 (сто шістдесят чотири тисячі триста дев'яносто три)грн. 60коп. як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, з 26.04.2016 р. по 26.09.2019р. у порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю та як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, з 27.09.2019р. по 18.01.2022р. у порядку ст.236 Кодексу законів про працю України з утриманням належних податків і зборів.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Ждановою О.В. від 20.06.2023 було відкрито виконавче провадження № 72068198 з примусового виконання виконавчого листа від 13.06.2023р., виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
05.01.2024 головним державним виконавцем Відділу було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Підставою для закінчення ВП №72068198 слугував лист комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області від 27.12.2023 №ХК/1/1268-22, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано і виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням з 26.04.2016 р. по 26.09.2019р. у порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю та як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, з 27.09.2019р. по 18.01.2022р. у порядку ст.236 Кодексу законів про працю України з утриманням належних податків і зборів, згідно платіжного доручення від 28.11.2023 №864.
Позивач, не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Ждановою О.В. постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.01.2024р. по ВП №72068198.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за виконавчим листом виданим судом.
Пунктами 1, 2, 3 статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У свою чергу, відповідно до п. 9 ч. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судовим розглядом встановлено, що в ході примусового виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22, 11.12.2023 року державним виконавцем направлено до Головного Управління Держпраці у Харківській області вимогу щодо надання доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання.
На виконання вказаного рішення за платіжним дорученням від 28.11.2023р. №864 Головним управлінням Держпраці у Харківській області було сплачено на користь заявника 132.336,85грн. із платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
Водночас Головним управлінням Держпраці у Харківській області за платіжним дорученням від 28.11.2023р. №862 було сплачено до бюджету 2.465,90грн. військового збору та за платіжним дорученням від 28.11.2023р. №861 29.590,85грн. податку з доходів фізичних осіб із платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
У справі, що розглядається позивач фактично не погоджується із розміром виплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням та утриманих податків та зборів та у зв'язку з цим заявляє вимоги щодо визнання рішення державного виконавця протиправним.
Проте, згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2. п. 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту, тобто доходів, визначених статтею 163 цього Кодексу, а саме:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Отже, податки та збори, які утримуються податковим агентом під час виплати доходу фізичній особі мають визначатися за ставками, які діють на час нарахування (виплати) такого доходу.
Відповідно до рішення у справі № 520/6934/22 Головне управління Держпраці у Харківській області було зобов'язано нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 164.393 грн. 60коп. з утриманням податку з доходів фізичний осіб у розмірі 18% та військового збору 1,5%, що становить 164393,60 - 29590,85 (18%) - 2465,90 (1,5%)=132.336,85.
Таким чином, Головним управлінням Держпраці у Харківській області фактично виконано в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, у зв'язку з чим, державний виконавець дійшов правомірного висновку про необхідність закінчення ВП №72068198 від 21.09.2023 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404.
Доводи позивача про порушення судом першої інстанції його права надати відповідь на відзив через неотримання відзиву на позовну заяву, колегія вважає безпідставними, оскільки ця категорія адміністративних справ розглядається у порядку, передбаченому ст. 287 КАС України, особливості розгляду якої не передбачають надання позивачем відповіді на відзив. Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України заявами по суті справи даної категорії є позовна заява та відзив на позовну заяву.
Посилання апелянта на безпідставну, на його думку, відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд який був призначений на 22.01.2024, колегія суддів не приймає, оскільки у заявленому клопотанні позивач не навів поважних причин для неприбуття до суду, що не перешкоджало суду розглянути справу з прийняттям судового рішення.
Доводи апелянта про порушення його права на надання до суду додаткових доказів, зокрема листа Головного управління ДПС у Харківській області від 15.01.2024 № 6/ЗПІ/ 20-40-24-04-12 колегія суддів не приймає, оскільки позивач не був позбавлений можливості надати його до суду першої інстанції до постановлення судового рішення у справі.
Крім того, зазначений лист Головного управління ДПС у Харківській області від 15.01.2024 № 6/ЗПІ/ 20-40-24-04-12 було долучено до матеріалів справи та досліджено судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що наявна у листі ГУ ДПС у Харківській області інформація щодо розмірів утриманих податків та зборів із заробітної плати державного службовця за період з 01.10.2015 року по 30.11.2021 року не свідчить про не виконання у повному обсязі судового рішення на користь позивача, оскільки розміри ставок податків та зборів, які підлягають застосуванню податковим агентом під час утримання з нарахованих на користь особи доходів мають визначатися датою виплати доходу, тобто у даній справі 25.10.2022р.
Отже, твердження апелянта про необхідність застосування ставок податків та зборів, які діяли з 01.10.2015 року по 30.11.2021 є помилковим.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 по справі № 520/627/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло