18 березня 2024 р.Справа № 816/2167/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2023, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №816/2167/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , заявник) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Полтавський ОУПФУ) задоволено: зобов'язано Полтавське ОУПФУ провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.
Зазначене судове рішення набрало законної сили 16 жовтня 2018 року.
21 лютого 2022 року судом отримано заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
18 травня 2022 року представником позивача повторно ініційоване аналогічне за своїм змістом питання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії визнано зловживанням процесуальними правами позивача. Заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року скасовано, справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою від 24 квітня 2023 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі № 816/2167/18 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року скасовано, справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року зазначену заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області) про зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та ухвалити судове рішення, яким встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 21.08.2018 у справі № 816/2167/18 та зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року по справі № 816/2167/18.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції були допущені помилки, які виправлялися судом апеляційної інстанції у цій справі. Вказує, що відповідач неправильно розрахував суму пенсії позивача на підтвердження чого послався на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі № 440/2222/20, а також стверджує про неправильність розрахунку пенсії сум індексації і компенсації втрати частини доходів, що, на його думку, безпідставно не враховано судом.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлялись судом належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. Також суд вказав на те, що позивач не скористався правом звернення до органів виконавчої служби, та на те, що починаючи з дня поновлення пенсійних виплат та по теперішній час пенсія позивачці виплачується з урахуванням її індексації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 по справі №800/592/17 визначилась, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі.
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Посилання апелянта на те, що позивачеві неправильно обраховано суму пенсії, індексації та компенсації втрати частини доходів, не впливає на правомірність оскаржуваної ухвали, оскільки судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 816/2167/18 не визначало розміру вказаних виплат.
Так, розмір обрахованої пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 816/2167/18 був предметом розгляду у справі № 440/2222/20. Натомість, позивач не оскаржував суми нарахованої індексації та компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 816/2167/18 відсутні будь які обрахунки сум індексації та компенсації втрати частини доходів, при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для встановлення судового контролю, суди не мають права розширювати або змінювати рішення суду по суті справи, стосовно якого заявник просить встановити судовий контроль.
Отже, покликання апелянта на те, що суд першої інстанції був зобов'язаний перевірити правильність нарахування сум індексації та компенсації втрати частини доходів є безпідставними.
З цих саме підстав не має значення також рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2222/20, оскільки воно було ухвалено після ухвалення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року по цій справі та, відповідно, не могло бути покладено в основу останнього.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на висновки, викладені у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 р. та від 24.04.2023 як преюдиційні з таких підстав.
Згідно з ч. 4 ст.78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома цієї статті).
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 10.12.2019 у справі №925/698/16 відзначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що преюдиційні факти можуть бути встановлені лише у рішеннях по суті спору, а не у процесуальних рішеннях суду, що стосуються, зокрема, виконання рішення, ухваленого по суті спору.
Отже, апелянт помилково посилається на правову оцінку, надану судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду процесуального рішення суду у формі ухвали з питань виконання рішення, ухваленого по суті спору, як на преюдиційний факт.
З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі №816/2167/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 21.03.2024.