21 березня 2024 року справа №360/1108/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Никифорової І.М.,
представника відповідача Матусевича Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 р. у справі № 360/1108/23 (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області відносно невчасного остаточного розрахунку при звільненні; зобов'язання Головне управління Національної поліції в Луганській області виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 15.07.2022р. по 12.08.2023р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2023р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 11 грудня 2023р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху після відкриття провадження у справі.
Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин.
На виконання зазначеної ухвали позивач надав заяву від 12.12.2023р. про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач послався на ст. 233 КЗпП України у чинній редакції, яка встановлює тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Також позивач зазначив, що згідно з пунктом 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на зазначене позивач просив визнати відсутність причин пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та поновити даний строк.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023року позов залишено без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Приймаючи спірну ухвалу, суд дійшов висновку про порушення позивачем місячного строку звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, та про відсутність підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві від 18.12.2023р..
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що предметом позову є нарахування та виплата грошової компенсації щодо порушення строків розрахунку, що входить до структури грошового забезпечення, а тому строк звернення до суду регулюється положеннями ст.233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Згідно з пунктом 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи, що карантин відмінено 30 червня 2023р., то саме з цієї дати необхідно обраховувати тримісячний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
За правилами статей 123 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята указаної статті Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заявлених позовних вимогах просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області стосовно невчасного остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 15.07.2022 по 12.08.2023, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 сформулював правовий висновок, згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і у цьому випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справі № 480/2878/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/10397/23.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було визначено місячний строк звернення до суду у відповідності до вимог частини п'ятої статті 122 КАС України.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що початком відліку процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі є саме дата 12.08.2023 року, тобто день зарахування на картковий рахунок позивача коштів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/10397/23.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним адміністративним позовом 21.09.2023р., що підтверджується трекінгом відправлень «Укрпошта» номер відправлення - 3645500007160.
Відтак, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За вимогами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Доводи, викладені в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не доводять наявність поважність причин пропуску строку звернення до суду.
В цій заяві позивачем викладена позиція про те, що він звернувся до суду в межах тримісячного строку, встановленого статті 233 КЗпП України.
Колегія суддів звертає увагу, що залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції в ухвалі від 11.12.2023р.,зокрема, послався на судову практику, сформовану Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20, від 07 лютого 2023 року справі № 480/2878/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/10397/23, в яких чітко визначено, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, та відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне її подання, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду.
Посилання позивача на позицію, викладену Луганським окружним адміністративним судом та Першим апеляційним адміністративним судом за його позовом у справі №360/1107/23, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки предметом розгляду у цій справі, було стягнення грошової компенсації щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017 та 2021 роки, яка належала при звільненні.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 р. у справі № 360/1108/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023р. у справі №360/1108/23 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 березня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко