21 березня 2024 року справа №360/1674/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (повне судове рішення складено 18 липня 2023 року) у справі № 360/1674/22 (суддя в І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення капіталізованих платежів,
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Управління, ГУ ПФУ в Луганській області), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якому просило стягнути з відповідачки капіталізовані платежі у сумі 2 340 883,77 грн (два мільйони триста сорок тисяч вісімдесят вісім три гривні 77 копійок) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Рубіжанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області як страхувальник - фізична особа - підприємець, що використовує працю інших осіб. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - ФОП ОСОБА_2 з 25.05.2022 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця за її рішенням.
У Рубіжанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з 16.03.2015 перебуває на обліку потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким стався нещасний випадок під час роботи у ФОП ОСОБА_2 . Факт нещасного випадку зафіксовано та підтверджується актом №l про нещасний випадок на виробництві від 27.10.2015. Відповідно до довідки MCEK серія 12ААА №00835 від 13.07.2016 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності - 50% безстроково. Згідно постанови управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області № 44023/655247/618/20 потерпілому ОСОБА_3 призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 2359,72 грн. Окрім того, потерпілому ОСОБА_3 призначено стаціонарне лікування у лікарсько-профілактичних закладах (ЛПЗ), лікарські засоби та вироби медичного призначення, санаторно-курортне лікування, технічні засоби реабілітації. По потерпілому зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат протягом його життя. Загальна сума платежу, що підлягає капіталізації, складає 2 340 883,77 грн. Дана сума складається з: страхові виплати - сума щомісячної страхової виплати 2 359,72 х середню очікувану тривалість життя 37,87 х 12 місяців = 1 072 351,16 грн.; стаціонарне лікування у ЛПЗ - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає 6 127,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 232 029,49 грн.; лікарські засоби та вироби медичного призначення - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає - 5 376,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 203 589,12 грн.; санаторно-курортне лікування з розрахунку 1 раз у три роки - вартість витрат на одну особу на 2022 рік, яка складає - 16 126,00 х на 13 (середня очікувана тривалість життя 37,87 : 3 роки) = 209 638,00 грн.; технічні засоби реабілітації з розрахунку 1 раз на рік: вартість технічних засобів реабілітації на одну особу на 2022 рік, яка складає 16 402,00 х середню очікувану тривалість життя - 37,87 = 623 276,00 грн. Загальна сума платежів, яка підлягає капіталізації становить - 2 340 883,77 грн. (два мільйони триста сорок тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 77 копійок), що підтверджується розрахунком капіталізованих платежів станом на 25.05.2022, зробленим на підставі даних Державної служби статистики України.
Як стверджує позивач, ФОП ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не було підстав проводити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_2 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснювала таку і зобов'язана була сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб'єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що ФОП ОСОБА_2 не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку. Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17. При ліквідації фізичної особи-підприємця в процесі проведення спрощеної процедури припинення фізичної особи-підприємця, у першу чергу повинні виконуватися зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смерті потерпілого, тобто капіталізація.
Ненадходження до Фонду соціального страхування України капіталізованих платежів перешкоджає фінансуванню у повному обсязі витрат по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх родин, проведенню профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих i небезпечних факторів, запобіганню нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці, а також реалізації державної політики у сфері страхування від нещасних випадків на виробництві, чим прямо порушуються інтереси держави.
На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що вона не була обізнана про подання позову та розгляд справи, оскільки з початком вторгнення рф в березні 2022 року залишила свою домівку, тому просила апеляційний суд поновити строк звернення з цією апеляційною скаргою.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_2 реєструвала та припиняла підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця ДВІЧІ:
Перший раз реєстрація фізичної особи-підприємця здійснена 10.04.2001, а припинення підприємницької діяльності за власним рішенням - 22.11.2016. Саме під час існування реєстрації цього ФОП і відбувся нещасний випадок з ОСОБА_3 (16.03.2015).
Другий раз реєстрація фізичної особи-підприємця здійснена 13.09.2017, а припинення підприємницької діяльності за власним рішенням - 25.05.2022.
Під час існування цієї реєстрації жодних страхових випадків не відбувалось, постраждалий ОСОБА_3 не працював у неї та не був застрахованою особою у неї як страхувальника.
Позовні вимоги у цій справі заявлені в 2022 році та мотивовані посиланням на факт нещасного випадку з застрахованою особою що відбувся 16.03.2015, припиненням нею підприємницької діяльності за власним рішенням 25.05.2022.
Таким чином, Позивач мав звертатись з досудовою вимогою та/або з позовом про стягнення капіталізованих платежів ще в 2016 році, коли після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 у Позивача в силу норм законодавства виникло таке право, внаслідок припинення підприємницької діяльності страхувальника за його рішенням.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. В 2016 році такий строк для звернення до суду складав шість місяців (ч. 2 ст. 99 КАС України станом на 11.2016р.) Строк звернення до суду в зв'язку з припиненням мною підприємницької діяльності 22.11.2016р. Позивачем пропущений без поважних причин більше ніж на п'ять років. Більш того, спливли навіть всі можливі строки загальної позовної давності, визначені ст.ст. 257, 258 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачка не була обізнана про подання позову та розгляд справи, оскільки з початком вторгнення рф в березні 2022 року залишила свою домівку, колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, з цих підстав відповідачці апеляційним судом поновлено строк звернення з цією апеляційною скаргою.
По-друге, судом першої інстанції з метою виконання вимог ч. 4 ст.171 КАС України, направлено ухвалу від 13.04.2023 до Державної міграційної служби України про витребування інформації, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі, щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 .
Державною міграційною службою України було надано відповідь від 18.04.2023 № 6.2-5821/6-23, відповідно до якої за наявною в ДМС інформацією, зареєстрованим місцем проживанням ОСОБА_2 станом на 24.02.2022 є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов'язків.
З урахуванням пункту 20 Перехідних положень та на виконання статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на офіційному веб-сайті розміщувались повідомлення про постановлення ухвал та оголошення про виклик від 03.05.2023, 26.05.2023, 09.06.2023, 29.06.2023.
Таким чином, місцевим судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та можливість надання відзиву на позовну заяву, а також про час та місце проведення судових засідань.
По-третє, ця обставина не може свідчити про наявність підстав для відмови в позові.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , з 14.09.2017 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КВЕД основної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
25.05.2022 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис, що відповідач припинила свою підприємницьку діяльність за власним рішенням.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач є платником єдиного соціального внеску та є страхувальником в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з постановою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 31.03.2022 № 44023/655247/618/20 було призначено потерпілому ОСОБА_3 щомісячну страхову виплату в розмірі 2359,72 грн з 01.03.2022 безстроково.
Згідно з розрахунком капіталізованих платежів страхувальнику ОСОБА_2 станом на станом на 25.05.2022 загальна сума капіталізованих платежів складає 2340883,77 грн.
Враховуючи те, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем не сплачена в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) на момент виникнення спірних правовідносин Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105 джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 роботодавець зобов'язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Частиною 1 ст. 35 Закону № 1105 визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 35 Закону № 1105 усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов'язків страхувальника.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Згідно ст. 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно зі ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Згідно п. 4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.
Проаналізувавши наведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку № 986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.
Згідно ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення
Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов'язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.
Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.
Відповідач припинив підприємницьку діяльність шляхом державної реєстрації його припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки відповідач до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов'язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб'єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів у добровільному порядку.
Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.
З цих підстав не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, пов'язані з тим, що відповідачка двічі реєструвалась суб'єктом підприємницької діяльності. Як правильно зазначив суд першої інстанції, підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб'єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки відповідач до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов'язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 11 Закону №1105-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) джерелами формування коштів Фонду, наряду зі страховими внесками та сумами фінансових санкцій, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Порядку № 986 визначено, що капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.
Частинами 1-2 статті 17 Закону № 1105-XI визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону № 1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, які потерпілі на підприємстві.
При цьому з огляду на приписи вищенаведених правових норм, заборгованість з капіталізованих платежів, що мають надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальників, є одним з видів заборгованості перед Фондом, а отже, позовна давність у даних правовідносинах не застосовується.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі №812/862/17.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду є неспроможними.
У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, якими підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме: постанова про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати та розрахунок потреби в капіталізації платежів щодо відповідача.
Доказів сплати сум спірних капіталізованих платежів відповідачем також не надано.
Отже, з аналізу викладеного, місцевий суд правильно вважав що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, оскільки припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 2340883,77 грн підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для відшкодування судових витрат апелянта відсутні.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 360/1674/22 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук