21 березня 2024 року справа №200/6178/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т..Г, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 04 грудня 2023 року) у справі № 200/6178/23 (головуючий в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії і скасувати рішення заступника начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг від 19.10.2023 №057350007447;
- зобов'язати призначити з 12.10.2023 пенсію віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що порушене її право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 жовтня 2023 року № 057350007447.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 12.10.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Страховий стаж заявниці на дату звернення становить 28 років 11 місяців 28 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 28 років 04 місяці 17 днів.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1987, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. З 04.07.1994 стаж зараховано на підставі довідки від 13.09.2023 №1/2185. До пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано всі період роботи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 19.10.2023 № 057350007447 по зверненню від 12.10.2023 ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.
Головне управління звертає увагу суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV необхідною умовою для призначення пенсії є досягнення 55 років, проте, станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії від 12.10.2023 позивачці виповнилося повних 53 роки, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Наголошує, що норми ст. 114 Закону № 1058 є чинними, Верховною Радою не було внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 N 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив втручання в дискреційні повноваження, зобов'язавши призначити пенсію ОСОБА_1 .
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого 16.09.1997.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 12.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ прийняло оскаржуване рішення № 057350007447 від 19.10.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що з урахуванням наданих документів та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 11 місяців 28 днів, пільговий стаж роботи заявниці за Списком 2 становить 28 років 4 місяці 17 днів. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки виправлення дати народження на першій сторінці зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. З 04.07.1994 стаж зараховано на підставі довідки від 13.09.2023 №1/2185. Також зазначено, що до пільгового стажу роботи за Списком 2 зараховано всі періоди. За наведених обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 55 років.
Відповідач надав до суду форму РС-право щодо позивача в якій зазначено, що всього стаж позивача становить 29 років 00 місяців 00 днів, пільговий стаж роботи заявниці за Списком 2 становить 28 років 4 місяці 18 днів
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Велика Палата в постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 зазначила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона досягла 50 років, її пільговий стаж за Списком № 2 становив більше 10 років, а її страховий стаж становив більше 20 років, тому вона набула право на пенсію згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 30 березня 2023 року у справі № 300/1951/20.
Отже, для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про призначення пенсії згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання призначити пенсію мають бути задоволенні.
Тому, правильним є висновок місцевого суду, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Також слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, окружний суд також дійшов правильного висновку, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача його позов підлягає задоволенню в повному обсязі, у тому числі щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Правильність застосування наведеного способу захисту порушеного права позивача підтверджується практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а і в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20.
Слід звернути увагу на те, що в рішенні від 21 квітня 2021 року у справі № 360/3611/20 Верховний суд задовольнив позовні вимоги шляхом: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Слід зазначити, що позивачем не заявлені позовні вимоги щодо зарахування певних періодів роботи до її страхового та/або пільгового стажу. Тому, у межах заявлених позовних вимог, у суду відсутні підстави для оцінки аргументів сторін щодо правомірності не зарахування певних періодів до стажу позивачу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача щодо втручання в дискреційні повноваження органу виконавчої влади.
При цьому, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 200/6178/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук