21 березня 2024 року справа №200/4846/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 200/4846/23 (головуючий І інстанції Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з листопада 2014 року по травень 2015 року;
- зобов'язати Костянтинівський міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з листопада 2014 року по травень 2015 року.
В обґрунтування позову зазначив, що з 02.07.2015 по 04.07.2016 перебував на обліку в Костянтинівському міському центрі занятості Донецької області як безробітна особа та отримував відповідні виплати допомоги по безробіттю.
При розрахунку виплат допомоги по безробіттю був врахований стаж та заробітна плата у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з грудня 2014 року по червень 2015 року.
Проте, в період з листопада 2014 року по травень 2015 року позивач працював за сумісництвом на посаді юриста у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , однак ФОП ОСОБА_2 на момент постановки позивача на облік до Костянтинівського міського центру зайнятості в липні 2015 року не внесла до бази персоніфікації відповідні відомості про трудову діяльність позивача.
Після звернення до Державної служби України з питань праці щодо порушення ФОП ОСОБА_2 трудових прав позивача, остання внесла відповідні дані до бази персоніфікації щодо працевлаштування ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року, з урахуванням страхового стажу позивача та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Однак відповідач відмовив в перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року, оскільки за період з листопада 2014 року по травень 2015 року ФОП ОСОБА_2 не сплатила за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок.
Такі дії відповідача є протиправними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Зобов'язано Костянтинівський міський центр зайнятості здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням його трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з листопада 2014 року по травень 2015 року, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
За даними обміну Державного реєстру застрахованих осіб за період з 02.07.2015 по 09.06.2016 була відсутня інформація (про заробітну плату (дохід), календарні дні, сплату ЄСВ) за період роботи ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 . Запити до обміну додавались щомісячно.
Після звернення ОСОБА_1 до Офісу Президента України за даними обміну від 18.11.2022 за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року з'явилась інформація про його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) (дані про заробітну плату (дохід), календарні дні, але відсутні дані про сплату ЄСВ).
Під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 не повідомляв про трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 та не надавав документи, які підтверджували б факт працевлаштування. В ПОУ (ЄДРС) інформація про його трудові відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до теперішнього часу відсутня (звіти про дату початку та дату закінчення періоду зайнятості не подавались).
За даними Державного реєстру від 18.11.2022 отримана інформація, що ОСОБА_1 у період реєстрації в якості безробітної особи у Костянтинівському міському центрі зайнятості з 02.07.2015 по 04.07.2016 перебував у трудових відносинах з квітня 2016 року з ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_2 ) та отримував дохід.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про зайнятість населення” ОСОБА_1 з квітня 2016 року належав до зайнятого населення, що робить незаконним його перебування на обліку як безробітного та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 “Форма ОК-5” Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страхувальником у період з листопада 2014 року по травень 2015 року зазначено - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), наявні дані про заробітну плату (дохід), календарні дні.
Під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості Жабка О.Ю., була відсутня інформація (про заробітну плату (дохід), календарні дні, сплату ЄСВ) за період роботи період з листопада 2014 року по травень 2015 року ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 .
В 2021 році позивач звернувся з відповідною скаргою на адресу Державної служби України з питань праці щодо порушення ФОП ОСОБА_2 трудових прав позивача щодо невнесення до бази персоніфікації даних про трудову діяльність ОСОБА_1 з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Після відповідного звернення позивача ФОП ОСОБА_2 внесла відповідні дані до бази персоніфікації щодо працевлаштування ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Після відображення в базі персоніфікації відповідної інформації позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням страхового стажу позивача та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.
Листом від 06.12.2022 № 33/10/5270-22 Державним центром зайнятості повідомлено позивача, що за період реєстрації ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.07.2015 по 04.07.2016 в Державному реєстрі інформація щодо трудових відносин ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 , зокрема, заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та днів зайнятості була відсутня. В межах розгляду звернення ОСОБА_1 Костянтинівсьим МЦЗ 18.11.2022 отримана інформація щодо кількості днів зайнятості та розміру заробітної плати. Проте відомості про сплату єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року відсутні. Отже, за відсутності даних у повному обсязі, підстави для здійснення перерахунку виплат відсутні.
Крім того, виявлено, що дані Державного реєстру місять інформацію, що заявник перебував у трудових відносинах з ОСОБА_4 та отримував дохід з квітня 2016 року у період реєстрації як безробітного в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до додатку № 4 до персональної картки безробітного ОСОБА_1 “Нарахування допомоги по безробіттю та платежі” з 09.07.2015 по 02.07.2016 позивачу нараховувалась та виплачувалась допомога по безробіттю.
Згідно із відомостями Державного реєстру застрахованих осіб з квітня 2016 року ОСОБА_1 працював у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та отримував дохід.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що внаслідок невиконання страхувальником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 обов'язку по сплаті страхових внесків позивач був позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи у фізичної особи-підприємця. Тким чином, оскільки з листопада 2014 року по травень 2015 року позивач працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , де йому була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувались страхові внески, тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
На підставі частини першої статті 4 Закону № 1533 страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Частиною першою статті 6 Закону № 1533 встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Абзацом другим частини першої статті 7 Закону № 1533 визначено один з видів такого забезпечення - допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
На підставі пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464.
Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку № 613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
На підставі пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2016 № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не зараховано до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з листопада 2014 року по травень 2015 року, оскільки під час реєстрації (09.07.2015) в наданих позивачем документах та в даних Державного реєстру застрахованих осіб була відсутня інформація стосовно перебування позивача у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Проте, позивач у період роботи з листопада 2014 року по травень 2015 року працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . На момент його звернення до Костянтинівського міського центру зайнятості в Індивідуальних відомостях про застраховану особу “Форми ОК-5” були відсутні відомості щодо виплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заробітної плати позивачу, з якої нараховані страхові внески.
Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески.
При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, внаслідок невиконання страхувальником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обов'язку по сплаті страхових внесків позивач був позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи у фізичної особи-підприємця.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а.
Оскільки з листопада 2014 року по травень 2015 року позивач працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , де йому була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувались страхові внески, тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відповідно до частини другої статті 36 Закону № 1533 безробітні зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 44 Закону "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону. Згідно з ч. З цієї ж статті, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
На підставі частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, серед іншого, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Оплатна зайнятість у період реєстрації безробітним є протиправною, що прямо визначено Законом України “Про зайнятість населення”.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України “Про зайнятість населення” реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи.
Відомості Державного реєстру застрахованих осіб свідчать, що з квітня 2016 року ОСОБА_1 працював у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та отримував дохід.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з 09.07.2015 по 01.04.2016.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 200/4846/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 200/4846/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 21 березня 2024 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 березня 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв