21 березня 2024 року справа №360/77/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі № 360/77/24 (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів про стягнення коштів,-
Позивач 16 січня 2024р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, в розмірі 484 грн. 60 коп. та суму частини безпідставно отриманого грошового забезпечення за березень 2022 року у розмірі 4391 грн. 84 коп., що загалом складає 4876 грн. 44 коп..
Ухвалою від 22 січня 2024 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; обґрунтування наявності підстав для об'єднання зазначених вимог в межах однієї позовної заяви; паспорт громадянина України на ім'я відповідача, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків; документ про сплату судового збору у сумі 3875,84 грн..
На виконання вимог ухвали від 22 січня 2024 року від позивача 25 січня 2024 року надійшла заява про виконання ухвали суду, до якої додано документ про сплату судового збору, копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру позивача, заява про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви позивачем зазначено, що право на звернення до суду у ТУ ССО у Луганській області виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Позивач зазначає, що контрактом про проходження служби в Службі судової охорони, укладеним з ОСОБА_1 , від 15.05.2020 не визначено строк, у який відповідач повинен виконати зобов'язання, що передбачені пунктом 4 розділу V Контракту № 17, та компенсувати ТУ ССО в Луганській області вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби.
ТУ ССО у Луганській області було здійснено низку заходів щодо отримання від ОСОБА_1 згоди або відмови добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу. Однак такі спроби виявились безрезультатними. Тому ТУ ССО у Луганській області, відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів з питань трудових відносин до відома працівників територіального управління Служби судової охорони у Луганській області у період дії військового стану шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, на відому електронну адресу ОСОБА_1 було направлено претензію від 21.11.2023 № 43.07-300. У цій претензії ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність добровільного відшкодування безпідставно отриманого грошового забезпечення в сумі 4391,84 грн. та вартості однострою в розмірі 484,60 грн. пропорційно невідпрацьованого часу, що загалом складає 4876,44 грн. Крім того, в претензії зазначено, що ОСОБА_1 може добровільно сплатити кошти на рахунок ТУ ССО у Луганській області у визначеній сумі в строк, встановлений законом для відповіді на претензію.
З посиланням на частину шосту статті 222 ГК України, позивач зазначає, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Однак, ОСОБА_1 станом на 21.12.2023р. претензія залишена без відповіді, що, на думку позивача, може бути розцінене, як його відмова від добровільного відшкодування.
Представник позивача вважає, що починаючи з 22 грудня 2023 року розпочався перебіг строку на реалізацію ТУ ССО у Луганській області свого права на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у примусовому порядку.
А тому при зверненні 16.01.2024р. до Луганського окружного адміністративного суду з означеною позовною заявою ТУ ССО у Луганській області дотримано місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З огляду на викладене просив поновити строк для подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення коштів, та прийняти її до провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024року позовну заяву повернуто позивачеві згідно з частиною другою статті 123 КАС України.
Приймаючи спірну ухвалу, суд дійшов висновку про те, що позивача звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, отже з 08 листопада 2023 року розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з даним позовом, який сплив 08 грудня 2023 року. Проте, до суду позивач звернувся тільки 27 грудня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України. В заяві про поновлення строку звернення до суду, позивачем не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду та викладено хибні доводи щодо дотримання такого строку, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані обставини, наведені у заяві від 25.01.2024р. про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята указаної статті Кодексу).
В межах спірних правовідносин, строки звернення до суду із даним адміністративним позовом встановлені частиною п'ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов'язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 07 листопада 2023 року № 255о/с, відповідача звільнено зі служби в Службі судової охорони у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) через службову невідповідність з 07.11.2023р..
В матеріалах справи міститься довідка-розрахунок № 63 на утримання вартості речового майна з відповідача, звільненого наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 07 листопада 2023 року № 255о/с (додаток №9 до Інструкції із речового забезпечення у Службі судової охорони), згідно якого залишок вартості предметів речового майна особистого користування, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, що підлягає утриманню з відповідача , складає 484,60 грн..
Наведена довідка містить в собі, зокрема, такі реквізити : «З цим розрахунком ознайомився, прошу утримати з належного мені грошового забезпечення, матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та інше вартість зазначеного речового майна у сумі. Підпис, дата.»
Отже, формою довідки передбачено, що співробітник, який звільняється зі служби, має власноручним підписом підтвердити факт ознайомлення з розрахунком, та підтвердити згоду на утримання суми з належного йому грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на відому електронну адресу відповідача було направлено претензію про сплату боргу в сумі 4876 грн. 44 коп. від 21.11.2023 р. № 43.07-300, у якій з посиланням на підпункт 3.4 Інструкції з речового забезпечення в Службі судової охорони, затв. наказом Служби судової охорони від 01.11.2023 № 264, вимагали добровільно перерахувати суму претензії 4876 грн. 44 коп. на розрахунковий рахунок ТУ ССО у Луганській області. Також було повідомлено, що у разі повної або часткової відмови у задоволенні претензії у визначений строк, ТУ ССО у Луганській області буде змушене звернутися з позовом до суду.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як встановлено судом, відповідач був звільнений зі служби 07 листопада 2023р., позивач звернувся до суду з позовом 16 січня 2024р., тобто після закінчення, встановленого у листі від 21.11.2023 р. № 43.07-300 місячного строку для надання відповіді.
Відтак, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин, обставини, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду є поважними, а тому судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі № 360/77/24 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024р. у справі №360/77/24 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко