21 березня 2024 року справа №200/4408/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року) у справі № 200/4408/23 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач-2), в обґрунтування якого зазначено, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно з Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Поруч з цим, керуючись частиною першою статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV), 05.07.2023 позивачка звернулася до Відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020- 2022 роки.
Відповідач-2, якого було визначено за принципом екстериторіальності, розглянув вказану заяву та прийняв рішення від 10.07.2023 №971010122028 про відмову в призначені пенсії за віком на загальних підставах. Рішення вмотивоване тим, що позивач вже отримує пенсію за віком згідно з Закон № 1058-IV, без особливостей.
Позивач вважає свої права порушеними та просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.07.2023 №971010122028 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 05.07.2023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 05.07.2023.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 10.07.2023 №971010122028 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 05.07.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 05.07.2023.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 858,88 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пенсія позивачу не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, оскільки статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Як вбачається з протоколу № 6613, з 29.04.2003 позивачка отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно з Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
05.07.2023 позивачка звернулася до Відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020- 2022 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 10.07.2023 №971010122028 про відмову в призначені пенсії за віком на загальних підставах, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без особливостей.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.05.2023 №2300-0304-8/35603 повідомлено, що у відповідності до ч. 2 ст. 40, ч.ч. 2, 4 ст. 42, ч. 3 ст. 45, ч.ч. 3-4 та 16 Прикінцевих положень Закону №1058, перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, 1,11, 1,17 та 1,14 а саме, 3764,4 грн. х 1,11 х 1,11 х 1,17 х 1,14. Застосовувати показники середньої заробітної плати в Україні, з якої були сплачені страхові внески за 2020-2022 підстав немає.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким законом на момент призначення пенсії позивачеві вперше був Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, згідно із пунктом «а» статті 13 якого було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, з огляду на матеріали справи 29.04.2003 позивачеві було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції на момент набрання чинності цим законом, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 43 Закону встановлювала, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивачеві у 2003 році було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а.
Таким чином, беручи до уваги зазначені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для призначення з 05.07.2023 (моменту звернення із заявою) пенсії за віком, передбачену статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, розмір такої пенсії позивача було неодноразово перераховано за умовами положень Закону №1058-IV.
У заяві позивач просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на те, що позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка в свою чергу перераховувалася у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних відносинах відсутній факт призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пенсією за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення повторно позивачу пенсії за віком на загальних підставах, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 грудня 2021 року справа № 185/951/17 (2-а/185/126/17), від 21 лютого 2020 року справа №185/1389/17(2-а/185/152/17), від 14 травня 2019 року справа №337/851/17(2а/337/81/2017), від 09 грудня 2019 року справа №127/17149/17, від 20 березня 2018 року у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03 квітня 2018 року у справі № 753/8128/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17).
Зокрема, в постанові від 06 грудня 2021 року у справі № 185/951/17 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:
«Водночас, позивач в касаційній скарзі стверджує, що при зверненні із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше.
Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки».
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Постанова Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 185/951/17 прийнята пізніше наведених скаржником, зокрема, постанови Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, на яку послався окружний суд.
Отже, підстав для задоволення позовних вимог не існує.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються. Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 200/4408/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук