21 березня 2024 року Чернігів Справа № 480/13207/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОТБр, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОТБр, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №1366 «Про результати службового розслідування» в частинах, що стосується позивача: встановлення вини у втраті пістолета ПМ № НОМЕР_3 внаслідок порушення інструкції №359 від 29.05.2005 «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» (п.3 Наказу); притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «догана» (п.3 Наказу); притягнення до підвищеної матеріальної відповідальності та утримання з грошового забезпечення 23005 грн та проведення стягнення суми щомісячно в розмірі 20% з грошового забезпечення та додаткової винагороди на період часу воєнного стану (п.6 Наказу); позбавлення премії за листопад у повному обсязі (п.7 Наказу); повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.413 Кримінального кодексу України, відносно позивача та скерування матеріалів службового розслідування до територіального управління державного бюро розслідувань (п.8 Наказу);
- стягнути з відповідача суму премії за листопад 2023 року та суму утриманих коштів в якості відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23005 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 дана адміністративна справа передана на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду у зв'язку з територіальною підсудністю. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Суд ухвалою від 30.01.2024 відмовив у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 (4 ОТБр, в/ч НОМЕР_1 ) про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження та передачі справи на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при винесенні висновків акту службового розслідування не враховано, що на позивача поширюється бойовий імунінет, оскільки втрата зброї, якщо таке мало місце, відбувалась під час виконання бойового завдання і безпосередньо під час бойового зіткнення.
Представником відповідача подано відзив на позов разом з матеріалами службового розслідування. У відзиві на позов, представник відповідача просить у позові відмовити. Вказує, в ході службового розслідування встановлено, що стрілецька зброя 9 мм, пістолет Макарова № НОМЕР_3 , закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_2 втрачена внаслідок порушення правил їх зберігання, порушено інструкцію №359 від 29.06.2005 «Про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах «України».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до рапорту капітана ОСОБА_3 , начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2022 вх. №13294 стало відомо, що згідно з рапортом лейтенанта ОСОБА_4 командира розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 вх. №13032 від 22.12.2022, особовий склад розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , який був поранений та евакуйований групами евакуації 95 ОДШБ в Лиман до пункту стабілізації зі зброєю, зі складів РАО 95 ОДШБ куди передавалась зброя після вилучення в поранених був налагоджений зв'язок з заступником командира з озброєння 95 ОДШБ, який повідомив, що після проведення інвентаризації в їхній частині не було виявлено пістолет ПМ № НОМЕР_3 закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_2 , в зв'язку з чим дана зброя вважається втраченою.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.11.2023 №4585 «Про перепризначення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 №450» проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов втрати стрілецької зброї, яка зазначена у рапорті капітана ОСОБА_3 від 24.12.2022 вх. №13294, а також з метою встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб, чиї дії або бездіяльність, стали причиною втрати.
За результатами розслідування складено Акт службового розслідування та винесено наказ від 11.11.2023 №1366 «Про результати службового розслідування».
Відповідно до пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_5 , відібраних в ході службового розслідування, було встановлено, що з 28.10.2022 по 12,11.2022 виконуючи бойове розпорядження в якості командира першого зведеного взводу РТГр “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від розвідувальної роти 4 ОТБр, що залучався до виконання бойового завдання в першому ешелоні другого батальйону 95 ОДШБ в районі села Площанка Донецької області, 06.11.2022 близько 11.00 під час евакуації пораненого спільно з головним сержантом ОСОБА_6 , командиром відділення радіорозвідки взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_7 , бойовим медиком 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 потрапили під обстріл ворожого танку в наслідок чого головний сержант ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_9 отримали поранення та їх також було евакуйовано з поля бою. Зброя, яка була закріплена за останніми, а саме автомат АКС-74У № НОМЕР_4 та АК-74, № НОМЕР_5 були передані на точці евакуації медикам 95 ОДШБ за їх вимогою. 07.11.2022 близько 14.00 під час евакуації пораненого військовослужбовця старший лейтенант ОСОБА_10 спільно зі солдатом ОСОБА_11 та сержантом ОСОБА_12 потрапили під щільний обстріл ворога з мінометів, після чого почали шукати укриття в лісосмугі та через деякий час продовжили евакуацію, та дійшовши до точки, передали пораненого медикам. Після чого старший лейтенант ОСОБА_10 виявив, що його поясний ремінь пошкоджений та відсутня кобура з пістолетом НОМЕР_6 . Під час пошуків на зворотному шляху пістолета, знайти його не вдалося, після чого повернулися на свої позиції в укриття так, як ворог почав активно застосовувати артилерію.
Відповідно до пояснення солдата ОСОБА_13 встановлено, що з 28.10.2022 по 06.11.2022 виконуючи бойове розпорядження в якості бойового медика другого зведеного взводу РТГр “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від розвідувальної роти 4 ОТБр в першому ешелоні другого батальйону 95 ОДШБ в районі села Площанка Донецької області 06.11.2022 близько 11.00 під час евакуації пораненого, отримав тяжке поранення після чого за наказом командира був евакуйований на точку евакуації. Закріплений за ним автомат АК-74 № НОМЕР_5 був переданий медикам 95 ОДШБ за їх вимогою.
Відповідно до пояснення головного сержанта ОСОБА_14 встановлено, що з 28.10.2022 по 06.11.2022 він перебував у складі другого зведеного взводу РТГр “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що залучався до виконання бойового завдання в першому ешелоні другого батальйону 95 ОДШБ в районі села Площанка Донецької області. 06.11.2022 близько 11.00 він потрапив під ворожий танковий обстріл під час евакуації пораненого, в наслідок чого отримав осколкове поранення та баротравму. Після чого самостійно вийшов на точку евакуації, особисту зброю АКС-74 НОМЕР_7 передав медикам 95 ОДШБ за їх вимогою.
Відповідно до пояснення солдата ОСОБА_15 встановлено, що з 28.10.2022 по 09,11,2022 він перебував у складі першого зведеного взводу РТГр “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що залучався до виконання бойового завдання в першому ешелоні другого батальйону 95 ОДШБ в районі села Площанка Донецької області. 07.11.2022 о 14.00 був задіяний спільно зі старшим лейтенантом ОСОБА_2 , заступником командира розвідувальної роти з морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 до евакуації поранених. Піт час обстрілів їм доводилося переховуватися під деревами лісосмуги, наприкінці евакуації старший лейтенант ОСОБА_10 помітив відсутність кобури з пістолетом на розірваному поясному ремені. Пошуки зброї на зворотному шляху не дали результату.
Відповідно до пояснення сержанта ОСОБА_16 встановлено, що з 28.10.2022 по 09.11.2022 він перебував у складі другого зведеного взводу PТГр “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що залучався до виконання бойового завдання в першому ешелоні другого батальйону 95 ОДШБ в районі села Площанка Донецької області. 07.11.2022 о 14.00 приймаючи участь в евакуації поранених з позицій до місця транспортної евакуації разом з ним участь в евакуації приймав старший лейтенант ОСОБА_17 виконуючий обов'язки командира першого зведеного взводу. Під час руху їх неодноразово обстрілювали з мінометів та їм доводилося переховуватись. Наприкінці евакуації сержант ОСОБА_18 помітив, що у старшого лейтенанта ОСОБА_5 був пошкоджений ремінь в ділянці застібки та він повідомив, що шукає втрачену кобуру з пістолетом.
В розділі Акту «Обставини, що пом'якшують відповідачльність» зазначено, що втрата зброї відбулась під час евакуації поранених військовослужбовців розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 під час ворожого артилерійського обстрілу.
В розділі Акту «Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилася» зазначено, що 9 мм. пістолет Макарова № НОМЕР_3 , закріплений за старшим лейтенантом ОСОБА_2 втрачений внаслідок порушення правил їх зберігання, а відтак в діях зазначених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.413 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведене, за порушення вимог статті 11, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок чого вчинено дисциплінарне порушення, а саме втрата військового майна: старшого лейтенанта ОСОБА_19 , заступника командира розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА». Притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності, відповідно до частини 2 статті 3, частини 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у розмірі 23005 грн. (двадцять три тисячі п'ять гривень).
Суму, в розмірі 23005 грн (двадцять три тисячі п'ять гривень), що підлягає стягненню з старшого лейтенанта ОСОБА_19 , заступника командира розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , внесено до книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 . Вирішено стягнення вищевказаної суми, проводити щомісячно в розмірі 60% з грошового забезпечення та додаткової винагороди на період дії воєнного стану та позбавити премії за листопад у повному обсязі; надіслати повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.413 Кримінального кодексу України, відносно позивача, та скерувати матеріали службового розслідування до територіального управління державного бюро розслідувань.
Вважаючи вказаний вище наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначених обставинам, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.
Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з статтею 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.
Відповідно до статті 8 Закону №160 у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність наведені у ст.9 цього Закону.
Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: дії непереборної сили; необхідної оборони; крайньої необхідності; виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; виправданого службового ризику; затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160). Стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 13 Закону №160).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до положень зазначеного Порядку особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування).
У разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Так, наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі Інстрункція №440).
Ця Інструкція визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням, наведеному у п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Згідно з п.6 та 7 Інструкції №440 обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним. Облік військового майна ведеться у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках за відповідною (визначеною) номенклатурою.
Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 затверджено Інструкцію про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України (далі - Інструкція №359).
Ця Інструкція визначає порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал).
За визначенням наведеним у пункту 2 Інструкції №359 стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.
Так, відповідно до п.2 розділу Х Інструкції №359 військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено обов'язок військовослужбовця знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов'язок щодо збереження ввіреного йому військово майна, в даному випадку пістолета ПМ № АС8170, який, як слідує з матеріалів службового розслідування втрачено позивачем через власну необачність, втім, що є визначальним, в районі ведення бойових дій, під час виконання бойового завдання, при евакуації пораненого, перебуваючи під обстрілами ворожого танку, обстрілу з мінометів.
Законом України від 15.03.2022 № 2124-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» внесено зміни до Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII та статтю 1 після абзацу 2 доповнено новим абзацом такого змісту: «бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».
З аналізу викладеного слідує, що військовослужбовці звільняються від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати військового майна, під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту.
Таким чином, враховуючи, що пістолет було втрачено під час ведення бойових дій, що є об'єктивно встановленою обставиною в ході службового розслідування, відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарну та притягуючи останнього до матеріальної відповідальності, мав би врахувати зазначене вище, при винесенні оскаржуваного наказу.
Втім, відповідачем належної оцінки наведеному не надано, матеріали службового розслідування також не містять доказів, які б свідчили про невиконанням чи неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби або службових обов'язків та не враховано положення ст.9 Закону №160 в частині дії непереборної сили, яка виразилась в тому, що позивач потрапив під мінометний обстріл, наслідки якого, у вигляді втрати пістолета, він не міг передбачити.
Також службовим розслідуванням не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою, оскільки дії позивача в ситуації, яка склалася на той момент, повністю відповідали обстановці.
Наведене у сукупності, дає підстави суду визнати проведене службове розслідування неналежним чином, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Таким чином, відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, спричинив втрату військового майна.
Таким чином, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №1366 «Про результати службового розслідування» в частинах, що стосується позивача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми премії за листопад 2023 року та суму утриманих коштів в якості відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23005 грн, суд зазначає, що остання є передчасною, оскільки п.3 ст.14 Закону №160 визначено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи все вищевикладене, позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОТБр, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.3, п.6, п.7 та п.8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №1366 «Про результати службового розслідування».
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ОТБр, в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повний текст рішення суду складено 21.03.2024.
Суддя Л.О. Житняк