21 березня 2024 року м.Чернігів Справа № 620/16903/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за січень, березень та травень 2023 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн. щомісячно;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень, березень та травень 2023 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також додаткову винагороду передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн. щомісячно.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.11.2023 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову з підстав, що відповідач є установою, що фінансується з державного бюджету; знаходиться не у пункті постійної дислокації та постійно переміщується, фінансування оборонного сектору економіки є обмеженим. Також наголосив, що згідно наказу про результати службового розслідування від 01.02.2024 встановлено, що факт щодо можливого отримання позивачем поранення у травні та червні 2022 року не знайшов об'єктивного підтвердження.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2022 №120 ОСОБА_1 - помічник гранотометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу мотопіхотної роти прибув і приступив до виконання службових обов'язків в районі виконання бойових завдань до складу сил і засобів по здійсненню заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (а.с.27 на звороті).
З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 - помічник гранотометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 12 травня 2023 №71-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) та з 28 травня 2023 року виключений зі списків особового складу частини та виключено зі всіх видів забезпечення (а.с.19).
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2023 №1076 ОСОБА_1 в період, з 30.04.2022 по 03.05.2022, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України м. Попасна Донецької області (а.с.27).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.06.2022 по 25.07.2022 перебував на лікуванні в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.80); з 06.08.2022 по 16.08.2022 перебував на лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головного військового клінічного госпіталю» (а.с.81); з 06.09.2022 по 17.10.2022 перебував на лікуванні в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.82); з 22.11.2022 по 26.04.2023 перебував на лікуванні в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.83-84).
Згідно довідки військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового клінічного госпіталю» від 15.08.2022 №577-н встановлено, що захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби (а.с.81, на звороті).
З довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 №4222 (а.с.28) слідує, що ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення:
- за січень 2023 року - 530,00 грн грошового забезпечення та 30000,00 грн додаткової винагороди;
- за лютий 2023 року 20586,30 грн грошового забезпечення та 0,00 грн додаткової винагороди;
- за березень 2023 року 662,50 грн грошового забезпечення та 0,00 грн додаткової винагороди;
- за квітень 2023 року 19567,04 грн грошового забезпечення та 3000,00 грн додаткової винагороди;
-за травень 2023 року 363,31 грн та 0,00 грн додаткової винагороди.
На неодноразові запити представника позивача до відповідача щодо виплати грошового забезпечення в повному обсязі за січень, березень, травень 2023 року та додаткової винагороди за лютий, березень, квітень та травень 2023 року відповідач листом від 25.10.2023 №6022 повідомив, що грошове забезпечення виплачувалося у відповідності до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам»; причиною не виплати додаткової винагороди за лютий, березень, квітень та травень 2023 року є відсутність рапорту командиру підрозділу та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 34).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача що не виплати належного позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260. У редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія; до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно пункту 14 Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Згідно пункту 1 розділу XXVIII Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
З системного аналізу вимог чинного законодавства випливає, що позивач має право на отримання грошового забезпечення під час лікування захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в повному обсязі.
Проте з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2023 №4222 (а.с.28) слідує, що ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення:
- за січень 2023 року - 530,00 грн грошового забезпечення;
- за лютий 2023 року 20586,30 грн грошового забезпечення;
- за березень 2023 року 662,50 грн грошового забезпечення;
- за квітень 2023 року 19567,04 грн грошового забезпечення;
-за травень 2023 року 363,31 грн грошового забезпечення.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період, з 22.11.2022 по 26.04.2023 перебував на лікуванні в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (а.с.83-84), проте відповідач у січні, березні 2023 року обмежив позивачу грошове забезпечення, натомість в лютому та квітні виплатив в повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за січень, березень та травень 2023 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень, березень та травень 2023 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підлягають задоволенню повністю за обґрунтованістю.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн щомісячно та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн щомісячно суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Порядку № 260, який доповнено розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану та який застосовується з 01.02.2023.
З аналізи норм законодавства випливає, що порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, з 01.02.2023 врегульовано Порядком №260.
Пунктами 2 та 3 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема, 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже винагорода у розмірі 30 тисяч гривень виплачується тільки за період виконання бойових або спеціальних завдань.
Оскільки позивач у період, з лютого по травень 2023 року, не виконував ніяких бойових або спеціальних завдань, а перебував в цей період на лікуванні у медичному закладі, тому винагорода у розмірі 30 тисяч грн Порядком №260 не передбачена.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн щомісячно та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за лютий, березень, квітень та травень 2023 року у розмірі 30000 грн щомісячно слід відмовити.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за січень, березень та травень 2023 року, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень, березень та травень 2023 року, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ).
Суддя В.В. Падій