21 березня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/7788/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 18.08.2023 року за №07046021;
- здійснити розподіл судових витрат.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку діяльності позивача, за результатами проведення якої складено акт, яким встановлено порушення п. 1, 2, 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та винесено спірне податкове - повідомлення рішення, про накладення штрафу в розмірі 133 675,72 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прийняте у супереч діючому законодавству, оскільки порушень визначених актом останній не вчиняв, розрахунок штрафної санкції також здійснений невірно, а суму штрафу до позивача застосовано протиправно.
Зверталась увага суду на те, що відповідачем всупереч положень Податкового кодексу України, в наказі про призначення фактичної перевірки, не вказано чіткої підстави для проведення такої перевірки, зокрема не зазначено, яка саме інформація про порушення позивачем законодавства стала підставою для проведення фактичної перевірки, а тому допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої перевірки, та протиправності прийнятого рішення за її наслідками.
Крім того, на переконання позивача, перевірка чеків реєстратора розрахункових операцій за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а не фактичної перевірки, оскільки правопорушення, на які посилається податковий орган, мало місце у період з 2020 року по день проведення перевірки, тобто більше ніж через 3 роки. Тобто, використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок.
Водночас зазначив, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження, а не за попередні періоди.
Щодо визначених відповідачем фактичних порушень, зокрема п. 1, 2, 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначив таке.
Звертав увагу суду на те, що в акті перевірки відповідачем встановлено, що при реалізації пляшки горілки «козацька рада» 0,5л. за ціною 170,00 грн., реєстратор розрахункових операцій не використовувався, розрахунковий документ не видавався.
Однак, на думку позивача, такі твердження податкового органу не відповідають дійсності, оскільки чек, про продаж пляшки горілки містить інформацію в тому числі й щодо акцизної марки, код УКТЗЕД, та номер штрих коду.
Відтак вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення (у вигляді не зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями) не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, спростовується інформацією, наведеною в самому чеку.
Наголошував на тому, що під час перевірки контролюючим органом не було встановлено фактів не проведення позивачем при продажу підакцизних товарів розрахункових операцій через РРО, та фактів здійснення таких розрахункових операцій на неповну суму покупки, оскільки чек про купівлю пляшки горілки було видано. Крім того, цю ж саму пляшку горілки було й повернуто, що підтверджується наявними чеками в самому РРО, та які надіслані в автоматичному режимі до податкового органу, отже, притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону України № 265/95-ВР є безпідставним.
Щодо порушення пункту 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР зазначив, що відповідно до статті 8 цього Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Тобто, належним документом, який може підтвердити/спростувати обставини щодо продажу алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку є відповідні розрахункові документи, відомості про які в акті фактичної перевірки відсутні, а відтак підстави для визначення складу порушень належними доказами не підтверджені. Більше того, ці реквізити як зазначення акцизної марки та номеру штрихкоду чеки містять.
Що стосується порушення п. 11 ст. 3 Закону України №265/95-ВР зазначив, що під час перевірки контролюючим органом не перевірялося використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Висновки перевіряючих базувалися лише на даних, отриманих з СОД РРО щодо відповідності виданих чеків положенню про форму та зміст розрахункових документів.
Отже, позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 18.08.2023 року, відтак таке рішення підлягає скасуванню.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив, щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що під час проведення фактичної перевірки позивача встановлено відсутність обов'язкового реквізиту фіскального чеку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.
Зокрема, зверталась увага суду на те, що в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено реалізацію алкогольних напоїв через РРО (фіскальний номер 3000734693) без цифрового значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку в фіскальних чеках на загальну суму 128385,72 гривень, що є порушенням розділу 2 п. 2 Положення № 13 «Про форму і зміст розрахункового документу», яким визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити обов'язкові реквізити зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Заперечив, також щодо тверджень позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, з огляду на наступне.
Наголошував на тому, що фактична перевірка була призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, тобто наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
При цьому також наголошував на тому, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у справі №460/1239/19 (постанова від 21.01.2021 року), не зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки, на підставі яких саме відомостей (інформації) відповідач вирішив провести перевірку, не свідчить про незаконність та безпідставність перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
До того ж, діюче законодавство не встановлює вимог щодо змісту та способу зазначення інформації в наказі на проведення фактичної перевірки.
Відтак вважає, що податковий орган встановивши зазначені вище порушення правомірно прийняв податкове повідомлення - рішення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1.Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. На виконання листа ДПС України від 13.07.2023р. №16601/7/99-00-07-04-03-07, щодо проведення фактичної перевірки платника податків з питань порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, дотримання роботодавцем законодавства, щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) здійснено аналіз податкової інформації, яка отримана із наявної баз даних ДПС.
2. ГУ ДПС у Чернівецькій області на підставі наказу №887-п від 25.07.2023 та направлень від 25.07.2023 №1518, від 01.08.2023 №1575 проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
3. За результатами фактичної перевірки складено акт від 01.08.2023 № 4828/ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення:
- п.п. 1, 2 ст. Закону України № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових, операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався;
- п.11 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових, операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
4. На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.08.2023 року № 07046021, яким застосовано штрафні санкції у сумі 133655,72 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, за встановлене порушення п. 1,2,11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме порушення програмування РРО, відсутність марки акцизного податку в фіскальних чеках на алкогольні напої.
5. Судом також досліджені наявні в матеріалах справи фіскальні чеки.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
2. Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 75.1.3. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
3. Вимоги щодо змісту наказу безпосередньо встановлені абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Вирішуючи даний спір, суд звертає увагу на те, що саме по собі виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення фактичної перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.
Аналізуючи правовідносини сторін в контексті встановлених обставин в справі, суд дійшов висновку про те, що наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області, що слугував підставою проведення перевірки відповідає вимогам, що передбачені до його змісту абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України.
4. З приводу аргументів позивача, щодо відсутності підстав для проведення фактичної перевірки, які б відповідали вимогам Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
В наказі правовою підставою призначення фактичної перевірки відповідачем вказано п.п.80.2.2, 80.2.7 статті 80 Податкового кодексу України. При цьому, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених зазначеними вище підпунктами ПК України мало бути наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Судом встановлено, що фактично, підставою призначення і проведення перевірки слугував лист ДПС України від 13.07.2023 року № 16601/7/99-00-07-04-03-07. Зокрема, в змісті якого, зазначається про ризики у діяльності мережі господарських об'єктів ФОП ОСОБА_1 , які здійснюють діяльність на території Чернівецької області. Відтак, з метою перевірки податкової інформації відповідачем проведено фактичну перевірку та виявлено порушення, які зафіксовані в акті перевірки, а тому суд вважає, необґрунтованими твердження позивача з даного приводу.
Водночас, суд звертає увагу на те, що вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов'язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у пп. 80.2.2 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Суд також враховує і те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у справі №460/1239/19 (постанова від 21.01.2021 року), не зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки, на підставі яких саме відомостей (інформації) відповідач вирішив провести перевірку, не свідчить про незаконність та безпідставність перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Суд наголошує на тому, що Податковий кодекс України фактично визначає дві підстави для проведення перевірки: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства та 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, навіть здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Аналогічна правова позиція, відображена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 22 квітня 2021 року у справі № 805/3809/16-а, від 07 червня 2022 року у справі №360/4140/20.
Отже, суд дійшов висновків про наявність підстав для призначення та проведення податковим органом фактичної перевірки позивача. Відтак, доводи позивача в частині незаконності призначення перевірки не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необґрунтовані.
Лише сам факт того, що в наказі про призначення перевірки не вказано конкретних обставин, які охоплюються положеннями пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
5. Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині виявлених порушень податкового законодавства, суд зазначає наступне.
В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при проведенні контрольно-розрахункової операції в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач, було придбано пляшку горілки «Козацька рада» 0,5л. за ціною 170,00 грн.. При цьому реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався, чим порушено пункт 1,2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265).
Також встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: з 08.08.2022 р. по 25.08.2022р. в зазначеному вище магазині реалізовано алкогольні напої та тютюнові вироби без коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, чим порушено пункт 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265).
Відтак, допущено порушення п.1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .
Так, відповідно до пунктів 1,2,11 частини 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Пунктом 2 Розділу III Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою № ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до цього Положення.
Зокрема, видатковий чек має містити обов'язкові реквізити (окрім іншого): код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а також цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Так, за вимогами зазначеного положення, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотриманні сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.
Нормами Закону №265/95-ВР та Положення № 13, які діють з 01.08.2020 встановлено вимоги щодо роботи РРО та реквізитів, які повинні бути зазначені в розрахункових документах.
Судом встановлено, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки зафіксовано порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався та за період з 08.08.2022року по 25.08.2022 року реалізовувались алкогольні напої та тютюнові вироби без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.
Згідно із пунктом 1 статі 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР тимчасово, до 01 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Пунктом 7 статі 17 Закону №265/95-ВР визначено, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 № 128-ІХ, який набрав чинності з 01.08.2020, внесені зміни до п.п. 1, 2, 11 статті 3 та статті 17 Закону №265/95-ВР в частині вимог до роботи РРО та необхідності зазначення відповідних реквізитів в розрахункових документах.
Також були відповідні зміни внесені до Положення № 13. Відтак, з дати набрання чинності вказаними нормативними актами - вони підлягають до застосування.
Отже, матеріалами справи підтверджено і не спростовано позивачем, що розрахункові документи зазначені в акті перевірки, таким вимогам - відповідали, за що і було застосовано штрафну санкцію, що на переконання суду є правомірним.
6. Крім того, суд відхиляє аргументи позивача з приводу того, що норми податкового кодексу не містять положень щодо можливості використання контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки даних баз електронних копій розрахункових документів платника податків за минулі періоди. При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків (окрім іншого) є - податкова інформація (п.83.1.2).
Згідно ст. 72 Податкового Кодексу України збір податкової інформації для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Отже, податкова інформація зазначена в ст. 83 ПК України є належним доказом та може бути підставою для висновків під час проведення документальної перевірки, а твердження позивача з даного приводу є безпідставними.
7. Суд при прийнятті рішення, також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язує з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
8. Отже, наведені правові норми дають підстави вважати, що суб'єкт господарювання мав перевірити відповідність та наявність всіх обов'язкових реквізитів розрахункових документів, як цього вимагають норми податкового законодавства та Положення №13 при здійсненні відповідних розрахункових операцій.
Відтак, суб'єкти господарювання, які здійснюють продаж алкогольних напоїв в готівковій та/або в безготівковій формі, зобов'язані, з урахуванням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, зокрема відображати у чеках РРО/ПРРО реквізити марок акцизного податку (серія та її номер).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного податкового - повідомлення рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
9. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
10. В даній справі позивач не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення, за наявності факту встановлених порушень податкового законодавства.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - відмовити.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).
Суддя О.В. Боднарюк