06 березня 2024 року справа № 580/4042/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Глийової В.Г.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника відповідача - Яроша С.В. (у порядку самопредставництва),
судового експерта - Стромило А.П. (за паспортом),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 та заяви позивача про збільшення позовних вимог від 03.10.2022):
- визнати протиправними дії, рішення Державної казначейської служби України щодо повернення 09.07.2021 ОСОБА_1 наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020;
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірними діями, рішеннями Державної казначейської служби України в сумі 1 400 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно повернув без виконання вказаний вище наказ суду не маючи на те правових підстав. Заподіяння моральної шкоди обґрунтовував невиконанням рішення суду, що призвело до матеріальної та моральної йому шкоди, стало причиною стресу та завдало значної шкоди здоров'ю.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.
Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідач не допустив порушення вимог закону, оскільки врахував, що боржником у виконавчому документі вказане Головне управління ДПС у Черкаській області, яке не має повноважень щодо безспірного списання коштів державного бюджету. Конституційний Суд України в рішенні від 03.10.2001 № 12/рп-2001 та Касаційний адміністративний суд у постанові від 16.09.2020 № 420/5665/18 вказують, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п. 6.16 постанови від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин. Твердження позивача про те, що згідно з наказом Господарського суду міста Києва кошти необхідно стягнути зі вказаного державного органу, суперечить зазначеним рішенням судів. 09.06.2022 позивач повторно подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області наказ господарського суду разом з ухвалою у справі № 925/1300/18 про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Подані позивачем вищевказані документи відповідали вимогам п. 6 Порядку № 845, були прийняті до виконання та на час звернення до суду із даним позовом відповідачем здійснено безспірне списання коштів на виконання рішення суду, тобто на час звернення до суду рішення Господарського суду міста Києва є виконаним, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 03.08.2022. Відповідач вважає, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду є визнанням правильності тверджень відповідача про неможливість виконання рішення суду у первісний спосіб, а тому підстав для визнання протиправними дій відповідача немає. Також просить урахувати відсутність доказів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди. З таких підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
19.09.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що у заявлених спірних правовідносин необхідно встановити належних відповідачів. Встановити належних відповідачів відповідно до положень частини 3 статті 48 КАС України можливо після прийняття позовної заяви до розгляду в загальному позовному провадження після з'ясування всіх обставин справи у заявлених спірних правовідносинах. Разом з тим, розгляд справи у загальному позовному провадженні зумовлено складністю, кількістю учасників та особливостями предмета доказуванням.
Ухвалою від 29.09.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в адміністративній справі № 580/4042/22 відмовлено.
23.09.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у зв'язку з інфляцією відбувається знецінення національної валюти, відповідно для захисту від інфляційних втрат позивач змушений збільшити розмір позовних вимог до з 127 000,00 грн до 1 400 000,00 грн.
Ухвалою від 29.09.2022 заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 23.09.2022 повернено заявнику без розгляду.
29.09.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що не був учасником справи № 925/1300/18 та був позбавлений можливості звернення до Господарського суду м. Києва із заявою про виправлення описки у виконавчому листі № 925/1300/18. Позивач зазначає, що вказана обставина не відповідає дійсності. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. За вказаних обставин просив задовольнити його клопотання та здійснювати розгляд даної справи з повідомленням сторін.
Ухвалою від 29.09.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі № 580/4042/22 відмовлено.
Позивач не погоджуючись із ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області подав 17.09.2022 апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, зареєстровану 19.09.2022 вх. № 16672.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2022, яка надійшла до суду 28.09.2022, витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи № 580/4042/22.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до часу повернення матеріалів адміністративної справи № 580/4042/22 до Черкаського окружного адміністративного суду з Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі № 580/4042/22.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 у справі № 580/4042/22 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 - без змін.
Позивач не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 580/4042/22 подав 21.11.2022 касаційну скаргу до Верховного суду, зареєстровану 21.11.2022 вх. № К/990/32280/22.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 580/4042/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи № 580/4042/22.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.04.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 залишено без змін.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 поновлено провадження у адміністративній справі № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 11.05.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 03.10.2022 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1 400 000 грн 00 коп в адміністративній справі № 580/4042/22 та продовжено розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалою від 11.05.2023 вирішено здійснити розгляд справи № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи № 580/4042/22 на 10 год 30 хв 18 травня 2023 року, у зв'язку з збільшенням позовних вимог в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди, завданої неправомірними діями, рішеннями Державної казначейської служби України в сумі 1 400 000 грн 00 коп у відповідності до положень пункту 2 частини 4 статті 12 КАС України.
17.05.2023 від відповідача Державної казначейської служби України на адресу суду надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що наказ Господарського суду Черкаської області від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18, що прийнятий на користь позивача повернуто без виконання листом Державної казначейської служби України від 02.07.2021 № 5-08-08/13254 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області. З викладеного слідує, що позивач дізнався про порушення своїх прав, що спричинені діями відповідача у липні 2021 року. У зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, відповідач просить залишити даний адміністративний позов без розгляду.
Ухвалою від 18.05.2023 клопотання Державної казначейської служби України про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі № 580/4042/22 залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись із ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 про залишення без задоволення заяви про залишення адміністративного позову без розгляду 02.06.2023 подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду (зареєстрована 02.06.2023 вх. № 8770).
Усною ухвалою суду від 18.05.2023, що занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 23.05.2023 о 09:30.
22.05.2023 вх. № 19697/23 та вх. № 19698/23 до суду від позивача надійшли заяви про зміну підстав позову.
Усною ухвалою суду від 23.05.2023, що занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 31.05.2023 о 09:30.
23.05.2023 вх. № 20147/23 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залишення без розгляду заяв про зміну підстав позову від 22.05.2023 вх. № 19697/23 та № 19698/23 в даній адміністративній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України.
24.05.2023 вх. № 20171/23 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яку судом не прийнято до розгляду, оскільки подання заяви про уточнення позовних вимог не передбачено ст. 47 КАС України.
26.05.2023 вх. № 20593/23 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у новій редакції, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, де відповідач заперечує проти задоволення позову повністю та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
29.05.2023 вх. № 20842/23 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення у справі судово-психологічної екпертизи. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, тривале перебування у стані постійного стресу, спричиненого діями відповідача завдає незворотної шкоди його здоров'ю. У зв'язку з чим ним заявлена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди. Звернення до атестованого судового експерта психолога є належною та допустимою дією щодо встановлення як факту спричинених моральних страждань, так і обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди. Для визначення характеру і ступені ушкодження здоров'я позивача з'явилась необхідність проведення судово-психологічної експертизи.
30.05.2023 вх. № 21264/23 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де він заперечує проти доводів позивача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Усною ухвалою від 31.05.2023, що занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 05.06.2023 о 10:30.
У судовому засіданні 31.05.2023 представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання позивача про призначення у справі судово-психологічної екпертизи.
Ухвалою від 31.05.2023 клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяв про зміну підстав позову в адміністративній справі № 580/4042/22 задоволено та залишено без розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну підстав позову від 22.05.2023 вх. № 19697/23 та № 19698/23.
Ухвалою від 05.06.2023 клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи задоволено та призначено в адміністративній справі № 580/4042/22 судово-психологічну експертизу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 (зареєстрована канцелярією Черкаського окружного адміністративного суду 06.06.2023 вх. № 22161/23) витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи № 580/4042/22.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про відстрочення сплати судового збору відмовлено та залишено апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 580/4042/22.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 у справі № 580/4042/22 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 - без змін.
23.08.2023 Черкаським окружним адміністративним судом, на виконання ухвали від 05.06.2023, направлено матеріали адміністративної справи № 580/4042/22 до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-психологічної експертизи.
Листом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 580/4042/22/18353/23 від 23.08.2023 (вх. № 42185/23 від 03.10.2023) до суду направлено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, в якому експерт просить надати в її розпорядження додаткові матеріали та клопотання про забезпечення безпосереднього психологічного обстеження ОСОБА_1 .
Ухвалою від 12.10.2023 поновлено провадження у справі № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та призначено підготовче засідання на 10:30 18 жовтня 2023 року.
Ухвалою від 18.10.2023 долучено до матеріалів справи надані позивачем письмові докази та зупинено провадження у справі № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до одержання результатів експертизи, призначеної ухвалою суду від 05.06.2023. Справу направлено до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової психологічної експертизи.
23.10.2023 Черкаським окружним адміністративним судом, на виконання ухвали від 18.10.2023, направлено матеріали адміністративної справи № 580/4042/22 до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-психологічної експертизи.
16.11.2023 вх. № 50502/23 до суду від Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта від 13.11.2023 № 1084/23-23 за результатами проведення судової психологічної експертизи у адміністративній справі № 580/4042/22.
У висновку експерта від 13.11.2023 № 1084/23-23 зазначено, що у ОСОБА_1 не виявлено змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок дій Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 на підставі п.п. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45).
Внаслідок зазначених дій Державної казначейської служби України ОСОБА_1 спричинені моральні страждання (моральна шкода). Можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) становить 4,5 мінімальних заробітних плат, що установлені на момент розгляду справи судом.
Усною ухвалою суду від 07.12.2023 , що занесена до протоколу судового засідання, вирішено поновити провадження у справі та призначити підготовче судове засідання на 14.12.2023 о 09:30.
Ухвалою від 07.12.2023 поновлено провадження у справі № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
11.12.2023 вх. № 55428/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на висновок експерта, де відповідач зазначає, що висновок експерта є суперечливим та необґрунтованим.
12.12.2023 вх. № 55846/23 до суду від позивача надійшла заява про виклик експерта у судове засідання.
Усною ухвалою суду від 14.12.2023, що занесена до протоколу судового засідання, закрито стадію підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та викликано судового експерта Анну Стромило у судове засідання, призначене на 09.01.2024 о 09:30.
15.12.2023 вх. № 56395/23 до суду від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.
Усною ухвалою суду від 09.01.2024, що занесена до протоколу судового засідання, вирішено повернутись до стадії підготовчого провадження з метою розгляду клопотання позивача від 15.12.2023 вх. № 56395/23 про заміну відповідача у справі.
У судовому засіданні 09.01.2024 позивач відмовився від клопотання про заміну відповідача та просив його не розглядати.
Усною ухвалою суду від 09.01.2024, що занесена до протоколу судового засідання, закрито стадію підготовчого провадження та здійснено перехід до стадії розгляду справи по суті.
Усною ухвалою суду від 09.01.2024, що занесена до протоколу судового засідання, у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 24.01.2024 о 09:30.
Усною ухвалою суду від 24.01.2024, що занесена до протоколу судового засідання, у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву та викликано судового експерта Анну Стромило у судове засідання, призначене на 20.02.2024 о 09:30.
Відповідно до довідки Черкаського окружного адміністративного суду 20 лютого 2024 року розгляд адміністративної справи № 580/4042/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відкладено у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кульчицького С.О. у відпустці. Розгляд адміністративної справи № 580/4042/22 відкладено до 06.03.2024 о 10 годині 30 хвилин.
У судовому засіданні 06.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 925/1300/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області (відповідача-1) та Державної казначейської служби України (відповідача-2) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій працівників Головного управління ДФС у Черкаській області (протиправність дій встановлена під час розгляду адміністративних справ № 823/1294/17, № 823/1778/17, № 823/1503/17, рішення у яких набрали законної сили), які полягають у неправомірному проведенні у серпні 2017 року позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 30.06.2017 (за результатами перевірки складено акт від 16.08.2017) та в прийнятті 05.09.2017 за її результатами неправомірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань, позивачу завдано моральну шкоду та матеріальну шкоду (збитки) у вигляді витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги при оскарженні неправомірних дій ДФС в порядку адміністративного судочинства.
За твердженням позивача, триваючі неправомірні дії службових осіб Головного управління ДФС у Черкаській області при здійсненні ними своїх повноважень впродовж 2017 року та подальший процес відновлення порушених прав спричинили позивачу душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, вплинули на реалізацію намірів позивача, суттєво погіршили його життєві зв'язки та ділову репутацію, тобто заподіяли йому моральну шкоду.
Позивач визначав суму моральної шкоди у розмірі 127 578,68 грн (5% від 2 551 573,61 грн донарахованих податкових зобов'язань разом з штрафними санкціями).
22.01.2019 позивач подав заяву про збільшення розміру моральної шкоди до 255 157,36 грн (10% від 2 551 573,61 грн).
Господарський суд Черкаської області своєю ухвалою від 14.02.2019 передав справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог. Північний апеляційний господарський суд залишив його без змін.
22 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а справу в цій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 задоволено позов частково. Присуджено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 127 578,68 грн моральної шкоди. Присуджено стягнути з ГУ ДПС у Черкаській області до Державного бюджету України 1 913,68 грн судового збору.
05.04.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про залишення вказаного рішення суду без змін.
18.05.2021 Господарський суд міста Києва видав наказ у зазначеній справі про примусове виконання рішення, а саме стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 127 578,68 грн моральної шкоди. Стягувачем зазначив позивача, боржником - Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 43142920). Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 05.04.2021.
20.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області із заявою, в якій просив прийняти наказ для примусового виконання. До неї додав оригінал наказу, копії паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про банківські реквізити.
24.05.2021 Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області направило запит до Головного управління ДПС у Черкаській області щодо надання інформації про наявність у зазначених органах відомостей (документів), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету та їх перерахування позивачу. У відповідь отримав лист від 16.06.2021 про відсутність таких відомостей (листів).
14.06.2021 Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області звернулось з листом вих. № 04-14-10/4184 до відділу виконання судових рішень юридичного департаменту Державної казначейської служби України, посилаючись на п. 37 Порядку № 845 та направило для розгляду оригіналу заяви позивача від 20.05.2021, оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, копії паспорта, картки платника податків та довідки за реквізитами у стандарті IBAN для перерахування коштів на рахунок позивача, копію листа Головного управління від 24.05.2021.
Листом від 02.07.2021 відповідач повернув наказ до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області без виконання, оскільки відомості про боржника не відповідають резолютивній частині рішення суду.
09.07.2021 Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області направило позивачу лист вих. № 04-17-03-10/4955 щодо повернення наказу суду без виконання. В обґрунтовання зазначено, що оскільки суд присудив стягнути моральну шкоду з Державного бюджету України, боржником має бути вказана Державна казначейська служба України. Рекомендовано повторно звернутися після отримання ухвали суду про виправлення помилки (з відміткою про набрання законної сили).
В подальшому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про зміну порядку виконання рішення шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 127 578,68 грн моральної шкоди.
В обґрунтування заяви зазначив, що визначений судом порядок виконання рішення шляхом стягнення з Державного бюджету України унеможливлює виконання рішення, оскільки відповідно до пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та встановлено порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 925/1300/18 шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральної шкоди у сумі 127 578 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) гривень 68 копійок.
09.06.2022 позивач повторно звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області та подав наказ Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 разом з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі № 925/1300/18 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Подані позивачем вищевказані виконавчі документи відповідали вимогам п. 6 Порядку № 845 та були прийняті Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області до виконання.
Безспірне списання коштів на виконання судових рішень у справі № 925/1300/18 з рахунків боржника на користь позивача було проведено 03.08.2022, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 03.08.2022 та відміткою на наказі Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18, який повернуто до суду листом Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області від 18.08.2022 № 04-13-01-10/4891, про що поінформовано позивача.
Вважаючи протиправними дії Державної казначейської служби України щодо повернення 09.07.2021 ОСОБА_1 наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судові накази відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 6 Закону № 1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів-банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, не є органами примусового виконання.
Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями ст. 15 Закону № 1404-VIII є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання регулює Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
- державний орган;
- державні підприємство, установа, організація;
- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону № 4901-VI.
Зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.
Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Отже, для примусового виконання рішення суду на підставі наказу, в якому боржником визначено державний орган, безпосередні дії щодо такого виконання вчиняє саме центральний орган, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заява стягувача з цього приводу з додатками повинна бути адресована саме йому.
Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження № 12-105гс18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 913/356/15 (провадження № 12-5гс19), Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 справа № 200/7261/13-ц.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закон України про Державний бюджет на поточний рік, Бюджетний кодекс України.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Також, відповідно до пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
На виконання зазначеної норми прийнято Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845) яким визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнятих, зокрема, судами.
Відповідно до п. 2 Порядку № 845 стягувачі - це фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Натомість боржники, згідно того ж пункту Порядку № 845 - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 4 Порядку № 845 органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Згідно з абзацами 1-5 п. 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Відповідно до п. 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, зокрема, заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), оригінал виконавчого документа, а також інші документи за необхідності.
Відповідно до п. 17 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.
Згідно з п. 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:
1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, вказані в п. 9 Порядку № 845:
1) виконавчий документ:
- не підлягає виконанню органом Казначейства;
- подано особою, що не має відповідних повноважень;
- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;
- не відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”;
2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;
3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”;
4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;
5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;
6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;
10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;
11) наявні інші передбачені законом випадки.
Відповідно до п.п. 2 п. 35 Порядку № 845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно з п. 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 Порядку № 845 стягувані подають документи, зазначені у п. 6 Порядку № 845, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Судом встановлено, що до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області 20.05.2021 надійшла заява позивача про виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 про стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 127 578,68 грн моральної шкоди.
На виконання абз. 2 п. 36 Порядку № 845 листом Головного управління Казначейства від 24.05.2021 № 04-15-10/3569 повідомлено відповідача (боржника) у справі № 925/1300/18 - Головне управління ДПС у Черкаській області про надходження виконавчого документа та з метою запобігання можливим безпідставним втратам коштів державного бюджету, недопущення помилкового виконання судових рішень по виконавчому документу попросили відповідача надати, у разі наявності, відомості (документи), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувана.
Відповідно до п. 37 Порядку № 845 орган державної влади подає протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувана.
Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п'яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості).
Оскільки, протягом 15 робочих днів відомості від Головного управління ДПС у Черкаській області не надійшли, Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області листом від 14.06.2021 № 04-14-10/4184 направило наказ Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 разом з доданими документами до Державної казначейської служби України для розгляду та подальшого виконання.
Державна казначейська служба України листом від 02.07.2021 № 5-08-08/13254, що надійшов 08.07.2021, повернула наказ Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області без виконання для його належного опрацювання на підставі п. 9 Порядку № 845 у зв'язку з тим, що вищевказаний наказ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.
Державною казначейською службою України вказано, що згідно з наказом у справі № 925/1300/18 кошти в сумі 127 578,68 грн стягуються з Державного бюджету України, натомість боржником визначено Головне управління ДПС у Черкаській області.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII обов'язковою вимогою до виконавчого документа є, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) боржника.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII).
Як вбачається з резолютивної частини рішення суду у справі № 925/1300/18 судом вирішено стягнути моральну шкоду з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю .органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовуєтьсядержавою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду у п. 30 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц зробила висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади. їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
Крім того, в п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у справі № 910/23967/16 зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Таким чином, боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 повинна бути держава Україна. Натомість, боржником у наказі Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 визначено Головне управління ДПС у Черкаській області, яке не має повноважень по безспірному списанню коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Такі повноваження є виключно у Державної казначейської служби України (підпункт 2 пункту 35 Порядку № 845).
Згідно з висновком, викладеному у рішенні Конституційного суду України № 12/рп-2001 від 03 жовтня 2001 року, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, шо виділяються на утримання цих органів. Аналогічний висновок наведений в постанові Касаційного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі № 420/5665/18.
Отже, твердження позивача, що органи Казначейства повинні провести безспірне списання коштів, згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області є необґрунтованими та суперечать наведеним правовим нормам та правовим висновкам Верховного Суду і Конституційного Суду України.
Підставою даного позову є дії щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 без виконання. Безпосередні дії щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 стягувачу вчинені саме Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області, а не Державною казначейською службою України, що підтверджується листом від 09.07.2021 № 04-17-03-10/4955 та відміткою на зворотньому боці наказу, де зазначено: повернуто 09.07.2021 на підставі пп. 1 п. 9 Порядку № 845 (визначено неналежного боржника) начальник ОСОБА_2 , заступник начальника юридичного відділу Сергій Ярош, підписи зазначених осіб та печатка Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області.
Крім того, Головним управління Державної казначейської служби у Черкаській області роз'яснено позивачу про причини повернення виконавчого документу без виконання та рекомендовано звернутися до Господарського суду міста Києва із заявою про виправлення описки у рішенні та наказі, зазначивши належного боржника, чим реалізовано принцип щодо сприяння державними органами особі у реалізації її законних прав та інтересів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державна казначейська служба України не вчиняла протиправних дій щодо повернення ОСОБА_1 наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 без виконання.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про виправлення описки/зміну способу та порядку виконання рішення суду, тощо, з метою реалізації принципу щодо обов'язковості виконання рішень суду, які набрали законної сили.
Виконання судового рішення є заключною стадією судового провадження. Так, за приписами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в господарських справах врегульовано розділом V.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.
Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, позивач, як сторона у справі № 925/1300/18, наділений правом обрання способу захисту порушеного права в частині усунення недоліків виконавчого документа у зазначеній справі.
Як встановлено, судом, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про зміну порядку виконання рішення шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 127 578,68 грн моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та встановлено порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 925/1300/18 шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральної шкоди у сумі 127 578 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) гривень 68 копійок.
09.06.2022 позивач повторно звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області та подав наказ Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 разом з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі № 925/1300/18 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Подані позивачем вищевказані виконавчі документи відповідали вимогам п. 6 Порядку № 845 та були прийняті Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області до виконання.
На час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 є виконаним. Безспірне списання коштів на виконання судових рішень у справі № 925/1300/18 з рахунків боржника на користь позивача проведено 03.08.2022, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 03.08.2022 та відміткою на наказі Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18, який повернуто до суду листом Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області від 18.08.2022 № 04-13-01-10/4891, про що поінформовано позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач фактично погодився з позицією відповідача щодо того, що у наказі Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 невірно визначено боржника та скористався своїм правом на звернення до суду, з метою усунення недоліків виконавчого документу, що свідчить про те, що відповідачем протиправні дії щодо повернення виконавчого документу без виконання не вчинялись.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про протиправність дій відповідача щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 без виконання є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 1 140 000,00 грн, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва без виконання йому спричинено моральну шкоду, стрес, що завдав значної шкоди здоров'ю.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з висновком Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.
Згідно п. 4 вищевказаної Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачем не надано суду підтверджуючих документів чи інших доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв'язку між шкодою та діями відповідача. Розрахунок розміру моральної шкоди у позовній заяві також відсутній.
Слід зазначити, що в п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-н вказано - визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного суду, викладеного у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:
- наявність моральної шкоди;
- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
- наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою;
- вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування:
- позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок;
- відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Відповідно до позиції Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду у винесених постановах за результатами касаційного перегляду у справах № 818/679/17 від 04.12.2019 та № 818/572/17 від 06.08.2019 протиправне невиконання судового рішення державним органом (невиплата органами Державного казначейства присуджених позивачеві сум за наслідками поновлення прав у судовому порядку) не може бути самостійною вимогою про стягнення моральної шкоди за таку бездіяльність без одночасного заявлення вимоги про визнання протиправності дій/бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність у діях відповідача щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 протиправності, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди на користь позивача також не підлягає задоволенню.
До того ж, відповідно до висновку судового експерта Анни Стромило від 13.11.2023 № 1084/23-23 у ОСОБА_1 не виявлено змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і які виникли внаслідок дій Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 925/1300/18 на підставі п.п. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45).
Також, експерт при проведенні експертизи врахував медичні документи, що свідчать про стійкий розлад здоров'я, зокрема, з 01.12.2017 позивачу встановлена II (друга) група інвалідності. Проте, всі досліджувані медичні документи датовані 2017-2019 роками (останній документ листок непрацездатності серії АДО № 734719 з періодом непрацездатності до 27.03.2019 та витяг з медичної картки № 026387 від 27.03.2019), натомість, повернення Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області виконавчих документів у справі № 925/1300/18 відбулось у липні 2021 року, тобто, через два роки після досліджуваних експертом подій. Експертом, під час проведення дослідження, не зафіксовано погіршення стану здоров'я позивача у липні 2021 року, коли відбулись оскаржувані дії щодо повернення наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 12, 72-77, 108, 242-243, 245-246, 255, 271, 287 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20.03.2024.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ