20 березня 2024 р. № 400/386/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. розглянув у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, з дотриманням вимог передбачених ст.263 КАС України адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,33028, вул. Короленка, 7,Рівне,33028 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2023 року № 143150006368; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління ПФУ в Рівненській області, в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ Рівненській області від 02.11.2023 № 143150006368; 2) зобов'язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області призначити пенсію з 31.10.2023 із врахуванням періодів трудової діяльності згідно записів у струдовій книжки НОМЕР_1 від 30.07.1980.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що відповідач протиправно відмовив їй в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу, не врахувавши періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій сторінці відсутній рік народження; періоди роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1980, оскільки відсутня назва організації, в яку була прийнята. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. На переконання позивачки, необґрунтоване неврахування зазначених періодів її роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.
Відповідач - Головне управління ПФУ в Рівненській області, повідомлений про розгляд справи шляхом надсилання до Електронного кабінету ухвали про відкриття провадження, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, свою позицію стосовно позовних вимог не висловив.
Відповідач - Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним та законним, оскільки на підставі наданих документів встановлено, що страховий стаж позивача склав 18 років 1 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058. До страхового стажу позивача не зараховано періоди трудової діяльності згідно із трудовою книжкою від 01.02.1978, оскільки всупереч п. 2.11 Інструкції №58 на титульному аркуші не зазначено рік народження; періоди роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1980, оскільки відсутня назва організації, на яку було прийнято позивачку.
Суд розглянув справу 20.03.2024 в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, відповідно до вимог ст.263 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.10.2023 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 02.11.2023 №143150006368 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як вбачається з рішення, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно із трудовою книжкою від 01.02.1978, оскільки всупереч п. 2.11 Інструкції №58 на титульному аркуші не зазначено рік народження; періоди роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1980, оскільки відсутня назва організації, на яку було прийнято позивачку.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
На момент заведення трудових книжок позивачки та внесення відповідних записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
В подальшому, була затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше
тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача від 01.02.1978 року містяться записи : 1) з 10.02.1977 по 25.10.1977 позивачка працювала в досвідно-виробничому господарстві Одеської овочевої досвідної станції робітницею згідно довідки №459 від 05.10.1977; 2) з 23.11.1977 по 23.02.1978 позивачка працювала робітницею в виноградній бригаді №2 згідно наказів 148-к від 23.11.77, №12-к від 23.02.78; 3) з 26.02.1978 по 06.06.1990 позивачка працювала прибиральницею службових приміщень в Жовтневій районній санітарно-епідеміологічній станції Миколаївської обласної державної адміністрації.
В трудовій книжки НОМЕР_2 від 30.07.1980 міститься запис №11 від 16.08.1993 про зарахування позивачку на посаду прибиральниці службових приміщень згідно наказу №168 від 16.08.1993, запис №12 від 01.04.1996 про звільнення за власним бажанням згідно наказу №28 від 01.04.1996 року.
Як зазначалось вище, підставою не зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978 було те, що вона заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій сторінці відсутній рік народження; періоду роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 - відсутність назви організації, в яку була прийнята.
В наведених вище записах №11, 12 щодо періоду роботи позивачки з 16.08.1993 по 01.04.1996 дійсно відсутня назва організації, до якої прийнято позивачку прибиральницею, однак стоїть печатка Жовтневій районній санітарно-епідеміологічній станції Миколаївської обласної державної адміністрації.
Також на титульній сторінці трудової книжки від 01.02.1978 не зазначена дата народження позивачки.
Разом з цим, суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту трудової діяльності позивачки у наведені вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Як вже було зазначено судом раніше, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків за недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
За таких обставин, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978, та період роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1980
В цій частині позов підлягає задоволенню.
На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 63 роки, страховий стаж становив 18 років 01 місяць 29 днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
З урахуванням висновків суду щодо зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978, та періоду роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1980, страховий стаж позивачки становить більше 20 років, що є достатнім відповідно до ст. 26 Закону №1058.
Суд для захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області зарахувати позивачці до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978, та період роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1980, та призначити їй пенсію за віком з 31.10.2023.
Позов задовольнити.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211,20 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ в Рівненській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,33028 21084076) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 02.11.2023 №143150006368 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 01.02.1978, та період роботи з 16.08.1993 по 01.04.1996 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.07.1980, та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком з 31.10.2023.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,33028 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 20.03.2023