19 березня 2024 р. № 400/13410/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вул. Кравчука, 22В,м. Луцьк,Волинська обл., Луцький р-н,43026,
провизнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача № 143450002837 від 14.06.2023 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи у колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 23.08.1986 по 20.04.2000.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою від 03.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивачки просив відмовити та зазначив, що спірний період роботи позивачки не зараховано через заповнення трудової книжки з порушенням Інструкції, а саме печатка, якою завірений запис про звільнення нечитабельна та відсутній запис про перейменування організації. За наданими до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивачки склав 26 років 11 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за заявою від 07.06.2023.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивачка звернулась із заявою до Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Заява позивачки розглядалась ГУ ПФУ у Волинській області, яким прийнято рішення № 143450002837 від 14.06.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Підстава відмови: відсутність необхідного страхового стажу. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що на час звернення за пенсією за віком, страховий стаж позивачки складає 26 років 11 місяців 29 днів, до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 23.08.1986 по 20.04.2000 у колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 через порушення Інструкції при заповненні трудової книжки, а саме: печатка, якою завірений запис про звільнення нечитабельна та відсутній запис про перейменування організації.
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачці у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з наступного: печатка, якою завірений запис про звільнення нечитабельна та відсутній запис про перейменування організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивачка не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивачки, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до страхового стажу період роботи у колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 23.08.1986 по 20.04.2000. Тому, рішення № 143450002837 від 14.06.2023 про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню, а спірний стаж зарахуванню.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір розподіляється відповідно ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В,м. Луцьк,Волинська обл., Луцький р-н,43026 13358826) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143450002837 від 14.06.2023 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи у колгоспі згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 23.08.1986 по 20.04.2000.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В,м. Луцьк,Волинська обл., Луцький р-н,43026 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов