21 березня 2024 рокусправа № 380/26229/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову від 26.09.2023 ВП № 70126085 про накладення штрафу на позивача в розмірі 10200,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на адресу позивача щодо примусового виконання виконавчого листа № 380/8658/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом 25.08.2022, державним виконавцем скеровувались - постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про розмір мінімальних витрат, постанова про стягнення виконавчого збору від 24.10.2022 ВП № 70126085. Зазначив, що Головним управлінням ПФ України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 виконано до відкриття виконавчого провадження; здійснено перерахунок пенсії стягувачу у виконавчому листі з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, з урахуванням виплачених сум. Повідомив, що з 01.09.2022 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 12087,20 грн, доплата з 01.12.2019 по 30.08.2022 становить 165917,42 грн. Вказав, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Стверджує, що про вказані обставини проінформував відповідача та стягувача у виконавчому провадженні. При цьому, відповідачем винесено оскаржувану постанову у зв'язку з невиконанням вимог виконавчого документа. Позивач зазначив, що державний виконавець не перевіряв виконання рішення суду у справі № 380/8658/22 та наклав штраф. Позивач не погодився із накладенням такого штрафу, у зв'язку з чим і звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 13.11.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 27.11.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 70126085. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 27.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження.
Ухвалою суду від 27.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зловживання боржником процесуальними правами.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24235ел від 21.12.2023), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 70126085 з виконання виконавчого листа № 380/8658/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Повідомив, що 24.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано боржнику до виконання, стягувачу до відома. Одночасно винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Вказав, що станом на 23.01.2023 вимог виконавчого документа не виконано, у державного виконавця відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавчих дій примусового характеру, а саме: накладення штрафу за невиконання рішення, а також для зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, передбачені Законом. Зазначив, що 23.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та одночасно зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено при кримінальну відповідальність. Вказав, що станом на 26.09.2023 вимог виконавчого документа також не виконано, у зв'язку з чим прийнято оскаржену постанову від 26.09.2023 ВП № 70126085 про накладення штрафу на позивача в розмірі 10200,00 грн. Вважає оскаржену постанову такою, що відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від третьої особи на адресу суду надійшло пояснення (вх. № 96008 від 13.12.2023) у якому проти позову заперечила. В обґрунтування заперечень вказала, що боржник покликається на відсутність коштів, але належних дій не вчиняв. Зазначила, що у боржника є кошти для оплати не основних цілей діяльності, а які виникають з причин його правопорушень (як наприклад сплата судового збору). При цьому стверджує, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про розстрочку виконання рішення до суду не зверталося. Вважає, що відсутність коштів не може вважатися підставою для невиконання судового рішення. Так вказала, що у п. 44 рішення ЄСПЛ від 20.07.2004 р., в справі “Шмалько проти України”, визнано, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання, як на підставу неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу; Повідомила, що у п. 30 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 р., в справі “Вараніца проти України”, визнано, що відсутність коштів у держорганізації не може виправдовувати затримку виконання рішення суду. Вказала, що у п. 40 рішення ЄСПЛ від 29.06.2004 р., у справі “Півень проти України”, визнано, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, а недоліки законодавства є невиправданим порушенням, як підстава, щоб не виконувати судове рішення. Крім того зазначила, що накладені у межах ВП № 70126085 штрафи не були поспішними, бо застосовані через 5 і 13 місяців від дати видачі виконавчого листа, а з моменту правопорушення - протиправної бездіяльності у вигляді невиплати повного обсягу пенсії від грудня 2019 року пройшло 4 роки. Законодавець не запроваджує строків провадження чи переліку обставин за якими заборонено застосовувати штрафи. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про час і дату судового засідання повідомлений належним чином.
На адресу суду від третьої особи надійшли звернення (вх. № 2792ел від 12.02.2024, вх. № 4732ел від 05.03.2024) у яких просила розглядати справу за відсутності третьої особи.
У судовому засіданні 19.03.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Суд, заслухав пояснення представниці позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданій Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 копійок.
Рішення суду у справі № 380/8658/22 набрало законної сили 11.08.2023.
На виконання рішення від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 Львівським окружним адміністративним судом 25.08.2022 видано виконавчий лист № 380/8658/22 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову від 24.10.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70126085 з примусового виконання виконавчого листа № 380/8658/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зубко Святослав Віталійович при примусовому виконанні виконавчого листа № 380/8658/22, виданого 25 серпня 2022 року Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із 01.12.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 4460 від 25.05.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, виніс постанову від 26 вересня 2023 року про накладення штрафу ВП № 70126085, якою встановив, що постановою державного виконавця від 23.01.2023 на боржника накладено штраф відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та повідомлено про обов'язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Всупереч законним вимогам рішення суду боржником не виконано.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив:
- за повторне невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, накласти на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн;
- попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Не погоджуючись з указаною постановою про накладення штрафу, вважаючи, що така винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.
Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу першого частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Саме такі правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховано судом при розгляді цієї справи.
В оскаржуваній постанові зазначено, що станом на 26 вересня 2023 року боржник виконавчого документа не виконав.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 26 вересня 2023 року.
Водночас як слідує з матеріалів справи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано у серпні 2022 року, а саме проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 25 травня 2022 року № 4460 про розмір її грошового забезпечення. Сума доплати пенсії за рішенням суду за період з 01 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року становить 165917,42 грн. Наведена обставина підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 9119214-МВС), в якому зазначено, що розпорядження про перерахунок пенсії відправлено 22 серпня 2022 року, та Розрахунком на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою № 9119214-МВС пенсіонера ОСОБА_1 .
Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 виконано боржником. Крім того, суд зазначає, що фактично рішення суду в частині нарахування та виплати нового розміру пенсії ОСОБА_1 виконано з вересня 2022 року.
У постанові від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17 Верховний Суд вказав, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
В аспекті викладеного суд погоджується з доводами позивача про те, що державний виконавець не виконав обов'язку, передбаченого статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», в частині перевірки виконання рішення боржником, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про невиконання станом на 26 вересня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22 та як наслідок протиправно виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262), що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 8 Закону № 2262 виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет України.
Здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 та п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України).
Суд зауважує, що обставини, про які повідомило ГУ ПФУ у Львівській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за рішенням суду зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а власне відсутністю фінансуванням витрат на виплату цих пенсій.
Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про невиконання позивачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі № 380/8658/22, яке набрало законної сили, без поважних причин.
Аналогічна позиція висловлена постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 15.04.2020 у справі № 811/1324/18, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 року № 826/721/16.
Вказані висновки Верховного Суду, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
При цьому суд враховує, що заперечення стягувачки зводяться саме до невиплати їй суми заборгованості за період з 01.12.2019 по 31.08.2022, що, як вже встановив суд, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження № 70126085 міститься копія депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_2 № 23/02-01-002-1 від 02.01.2023, до якого долучено копію звернення ОСОБА_1 . У цьому звернення ОСОБА_1 просила посприяти в отриманні інформації від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області, органів Пенсійного фонду України та Державної казначейської служби України щодо стану повернення пенсійних коштів за попередні періоди на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі № 380/8658/22.
Таким чином, стягувачка у межах виконавчого провадження не оспорювала факту проведення перерахунку пенсії на виконання рішення у справі № 380/8658/22 проте не погоджувалася саме із невиплатою заборгованості.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
В силу приписів ст. 139 КАС України, з урахуванням висновків суду про задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, 287 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79007 м. Львів пл. Шашкевича 1; код ЄДРПОУ 43317547), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.09.2023 ВП № 70126085 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СуддяКачур Роксолана Петрівна