Іменем України
21 березня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/71/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 16 січня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача щодо несвоєчасного повного розрахунку при виключенні зі списків особового складу;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 11 вересня 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 25 грудня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача, з якої звільнений з 29 травня 2018 року. Під час виключення позивача зі списків особового складу частини з ним не проведений остаточний розрахунок та не виплачено всі належні на час звільнення зі служби суми грошового забезпечення.
Так рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 360/404/23 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 11 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
На виконання зазначеного рішення суду військова частина нарахувала і виплатила індексацію грошового забезпечення 25 грудня 2023 року у розмірі 22820,15 грн, що підтверджено витягом і карткового рахунку позивача.
Тобто тільки 25 грудня 2023 року відбувся остаточний розрахунок із позивачем по належних йому виплатах, відповідно в період з 29 травня 2018 року по 25 грудня 2023 року існувала затримка в розрахунку у зв'язку із звільненням, що становить більше п'яти років.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), згідно з положеннями яких відповідач має компенсувати позивачу втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати.
Ухвалою від 22 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Від військової частини 07 лютого 2024 року надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач в період з 11 вересня 2017 року по 29 травня 2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач зазначив таке.
Відповідно до статей 4, 7 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20, відповідач зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року № 159 (далі - Порядок № 159), за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію, оскільки саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Відповідно до довідки від 25 грудня 2023 року ФЕС № 1/44 позивачу зараховано на картковий рахунок згідно з виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року по справі № 360/404/23 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 11 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року у сумі 22820,15 грн.
Позивач не звертався з вимогою про компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасний розрахунок. Тому визнання бездіяльності протиправною зі сторони відповідача є передчасною та необґрунтованою позовною вимогою.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву та поновити йому строк на подання такого відзиву.
Разом з цим суд зазначає, що на дату подання відзиву на позовну заяву 15-денний строк для подачі відзиву, встановлений судом в ухвалі від 22 січня 2024 року про відкриття провадження у справі, ще не закінчився, а отже, й не підлягає поновленню.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) є учасником бойових дій, в період 11 вересня 2017 року по 29 травня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , що підтверджено копіями наявних в матеріалах справи: посвідчення від 13 квітня 2018 року серії НОМЕР_3 , витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11 вересня 2017 року № 77, витягу з наказу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 травня 2018 року № 156.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі № 360/404/23, яке набрало законної сили 04 липня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 11 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Дослідженням довідки військової частини НОМЕР_1 від 13 січня 2024 року № 1/44 та виписки з карткового рахунку позивача встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду від 02 червня 2023 року у справі № 360/404/23 на картковий рахунок ОСОБА_1 25 грудня 2023 року зараховано індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 11 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року у сумі 22820,15 грн.
Разом з цим, під час виплати означених сум відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у зв'язку з чим виник цей спір.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно із статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).
Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оскільки індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), то у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року);
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
В постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20 виклав правову позицію, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Як встановлено судом з матеріалів судової справи та заяв по суті справи, позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже, у межах спірних правовідносин право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ще не було порушено відповідачем і звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно, відсутність порушення відповідачем прав позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати обумовлює й відсутність можливості захисту такого права у судовому порядку.
Отже суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 11 вересня 2017 року по 25 грудня 2023 року як передчасної.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача з несвоєчасного повного розрахунку при виключенні зі списків особового складу, суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 1 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до абзацу третього пункту 7 розділу 1 Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Абзацами першим-п'ятим пункту 8 розділу 1 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку № 260).
Оскільки позивач виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 29 травня 2018 року, а індексація його грошового забезпечення за період проходження служби у цій військовій частині нарахована та виплачена позивачу тільки 25 грудня 2023 року на виконання рішення суду від 02 червня 2023 року у справі № 360/404/23, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем повний розрахунок із позивачем проведений несвоєчасно.
Однак, з огляду на зазначений у позовній заяві виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення позивач визначає як підставу для виникнення у нього права на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, захист якого в судовому порядку можливий тільки після звернення до військової частини із заявою про її виплату та отримання відмови від її виплати.
Формування позовних вимог у такий спосіб, не змінює тієї обставини, що позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, порушення якого відповідачем ще не допущено. Тому само по собі задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного повного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини без відновлення позивача в порушеному праві, не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, визначеним в частині першій статті 2 КАС України. Відповідно суд відмовляє й у задоволенні цієї вимоги.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова