про відмову в забезпеченні позову
20 березня 2024 року м. Київ 320/12704/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомНаціонального фонду досліджень України
доДержавної аудиторської служби України
треті особи:1. Міністерство освіти і науки України; 2. Міністерство фінансів України
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Національний фонд досліджень України звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Державної аудиторської служби України у вигляді нездійснення аналізу правильності обґрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, ненадання на них висновку, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником та зобов'язати Державну аудиторську служби України здійснити аналіз правильності обгрунтувань, викладених у запереченнях до Акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного фонду досліджень України № 000300-21/5 від 06 лютого 2024 року, наданих Національним фондом досліджень України 16 лютого 2024 року за № 3-5/132, й надати на них висновок, затверджений керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/12704/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Поряд з позовною заявою представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- забезпечити адміністративний позов Національного фонду досліджень України № 2-5/207 від 18.03.2024 року шляхом зупинення дії вимоги Державної аудиторської служби України № 000300-14/2740-2024 від 23.02.2024 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства до прийняття судом остаточного рішення у адміністративній справі за поданим адміністративним позовом.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що оскільки прийняття відповідачем рішення щодо реалізації результатів ревізії було здійснено без розгляду наданих позивачем письмових заперечень, які були у розпорядженні відповідача на час прийнятні ними відповідного владного рішення, в діях відповідача є очевидні ознаки протиправної бездіяльності. Протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді ним, як суб'єктом владних повноважень, письмових заперечень на Акт ревізії, що порушує встановлене законом право позивача на розгляд його заперечень у встановленому порядку та прийняття відповідного рішення за наявності затвердженого висновку на такі заперечення, що за приписами КАС України також є самостійною підставою для забезпечення позову.
Позивач наголошує, що у разі невжиття судом заходу забезпечення позову за його заявою, й у випадку настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для прав та інтересів Позивача, поновлення таких прав та інтересів буде неможливе без окремого додаткового звернення до суду за їх захистом в кожному випадку за кожним пунктом Вимоги окремо.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В той же час, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
В той же час, наявність ознак протиправності дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
У задоволенні заяви Національного фонду досліджень України про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.