про відмову в забезпеченні позову
20 березня 2024 року 320/565/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" до Головного управління ДПС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 в частині, що стосується ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" на підставі якого сформовано довідку про скасування реєстрайції реєстратора розрахункових операцій від 16.12.2022 №170269;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 в частині, що стосується ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" на підставі якого сформовано довідку про скасування реєстрайції реєстратора розрахункових операцій від 16.12.2022 №170275;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 в частині, що стосується ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" на підставі якого сформовано довідку про скасування реєстрайції реєстратора розрахункових операцій від 16.12.2022 №170272;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.01.2023 в частині, що стосується ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" на підставі якого сформовано довідку про скасування реєстрайції реєстратора розрахункових операцій від 20.01.2023 №6635.
18.03.2024 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень ГУ ДПС у м. Києві від 15.12.2022 та від 19.01.2023 в частині, що стосується ТОВ "ІНКОМ ЛПГ" про скасування РРО на підставі яких сформовані довідки від 16.12.2022 №170269, від 16.12.2022 №170275, від 16.12.2022 №170272 та від 20.01.2023 №6635 до вирішення справи по суті.
В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає, що має занепокоєння, що податковим органом, не дивлячись на оскарження рішень про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій в судовому порядку та їх неузгодженість, до позивача будуть вжиті заходи щодо стягнення неузгодженої суми зі штрафними санкціями та пенею по податковому повідомленню - рішенню. Таким чином, за твердженням позивача, невжиття заходів забезпечення позову заподіють значної матеріальної шкоди товариству до ухвалення рішення в адміністративній справі та для відновлення своїх прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі не виключено ініціювання нових судових справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, заявник просить забезпечити позов, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано настанням негативних наслідків для позивача.
У той же час, в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
При цьому, надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини, а посилання позивачем з цього приводу на його позицію, викладену в позовній заяві, є фактичним бажанням заявника вирішити справу по суті без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Встановлення протиправності чи обгрунтованості оскаржуваних рішень відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів по справі.
Суд зазначає, що будь-якого аргументу щодо існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, останнім в заяві не зазначено. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів.
Крім того, в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Сама лише незгода заявника з оскаржуваними рішеннями відповідача, а також звернення до суду з позовом про визнання таких рішень протиправними, не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.