20 березня 2024 року справа №320/26294/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Будпостач” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Тернопільської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 18.07.2023 №UA403070/2023/000111/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023, справу №320/26294/23 передано до розгляду судді Брагіній О.Є.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 №925/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням.
Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини третьої Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 17.11.2023 №258-р/ка.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/26294/23 передано до розгляду судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 28.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив, в якому посилається на те, що позивачем не дотримані вимоги частини два статті 53 МК України щодо надання всіх необхідних для митного оформлення документів для підтвердження обраного методу визначення митної вартості за ціною контракту.
Представником Тернопільської митниці Держмитслужби подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з метою повного, об'єктивного, всебічного дослідження всіх обставин та доказів у справі. Судом відмовлено в задоволенні цього клопотання на
підставі пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Приватне підприємство “Будпостач” (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 9-Е, кімната 314) є юридичною особою, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.10.2022 № 1000651070053034294.
20.11.2020 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією LIAN YUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №є 1326 (див. додаток 2) відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець купує товари (кріплення) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід?ємною частиною контракту. 17.11.2022 на підставі контракту № 1326 позивач платіжним дорученням № 739 (додаток 4) перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 31 427,93 доларів США. 13.04.2023 на підставі контракту № 1326 позивач платіжною інструкцією № 312 (додаток 5) перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 31 427,93 доларів США. 06.05.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 226673243 ( додаток 8).
13.06.2023 експедитор виписав позивачу для оплати рахунок - фактуру №5653230701(додаток 9) для оплати транспортних витрат. 13.06.2023 перевізник виписав позивачу № 5653230702 (додаток 10) для оплати транспортних витрат інвойс. 12.06.2023 позивач підготував лист (додаток 11) про порядок оплати за товар. 21.06.2023 експедитор виписав довідку про транспортні витрати № 34 (додаток 12), згідно з якою розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу за територією України становить 51 700,58 грн. та 1 520,27 доларів США, а також про те що вантаж не страхувався. 21.06.2023 позивач платіжною інструкцією № 72 (додаток 13) перерахував перевізнику кошти, як оплату транспортних витрат.
Відповідно до залізничної накладної УМВС від 23.06.2023 Nє 2151035048 ( додаток 14) товари залізничним транспортом були доставлені до відповідача. 05.07.2023 позивач платіжною інструкцією № 6417596345 (додаток 16) перерахував експедитору кошти, як оплату транспортних витрат. 10.07.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA403070002090U9 (додаток 18) для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 40 510,80 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації 23UA403070002090U9 (додаток 18) декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2023/000175 (додаток 22), виписаної відповідачем, а саме:
- договори від 24.02.2020 №UA00072711, від 13.04.2023 №UA00072649 для перевезення товарів до України;
- контракт від 20.11.2020 №1326 між продавцем та покупцем з додатковою угодою до нього;
- платіжні доручення від 17.11.2022 №739, від 13.04.2023 №312 про оплату товару;
- комерційний інвойс від 19.04.2023 №2204 для оплати товарів позивачем;
- сертифікат походження від 19.04.2023 №23C3207M0409/00004;
- коносамент від 06.05.2023№ 226673243;
- рахунки від 13.06.2023 №5653230701, 5653230702 для оплати наданих транспортних послуг;
- лист від 12.06.2023 про порядок оплати за товар;
- довідку про транспортні витрати від 21.06.2023 № 34;
- платіжні інструкції від 21.06.2023 №72, від 05.07.2023 №6417596345 про оплату транспортних витрат;
- залізничну накладну УМВС від 23.06.2023 №2151035048;
- висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження від 23.06.2023 №1148/1246/1247/23-25;
-довідку АТ “Сенс банк” від 07.07.2023 №26666-17.3/2023 про оплату транспортних витрат.
10.07.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №911678 (додаток 19) (надалі повідомлення), у якому зобов?язав декларанта надати додаткові документи:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо рахунок сплачено; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається,
- виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
10.07.2023, у відповідь на повідомлення, позивач направив до митного органу лист №M126/23-1 (додаток 20), у якому повідомив про необґрунтованість вимоги про надання додаткових документів.
18.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000111/1 (додаток 21), яким: “Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 22.08.2022 №UA403030/2022/016512 на рівні 2,86 дол. США/кг.”.
18.07.2023 відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2023/000175 (додаток 22).
28. 18.07.2023 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №23UA403070002227U5 (додаток 23), по якій було надмірно сплачено митні платежі мито в розмірі 35 850 грн, ПДВ в розмірі 186 420,01 грн., а всього на загальну суму 222 270,01 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій означеної статті наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи надати на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд у постанові від 29.12.2021 справа №520/11303/19, висловив правову позицію, за якою митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом
відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів убачається, що відповідачем лише зазначено про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах без зазначення конкретного переліку документів.
Як убачається з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставлених товарів подано митну декларацію, в якій зазначено вартість товарів на загальну суму 40 510,80 доларів США, яка була розрахована з урахуванням вартості товарів та вартості перевезення до державного кордону України.
Представником позивача надано документи на підтвердження митної вартості товару за першим методом за ціною договору: Контракт № 1326, який укладений між ПП "Будпостач" та компанією LIAN YUNGANG KAIXIN PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай):
-договори від 24.02.2020 №UA00072711, від 13.04.2023 № UA00072649 для перевезення товарів до України;
- контракт від 20.11.2020 №1326 між продавцем та покупцем з додатковою угодою до нього;
-платіжні доручення від 17.11.2022 №739, від 13.04.2023 №312 про оплату товару;
-комерційний інвойс від 19.04.2023 №2204 для оплати товарів позивачем;
-сертифікат походження від 19.04.2023 №23C3207M0409/00004;
-коносамент від 06.05.2023 № 226673243;
-рахунки від 13.06.2023 №5653230701, №5653230702 для оплати наданих транспортних послуг;
- лист від 12.06.2023 про порядок оплати за товар;
-довідку про транспортні витрати від 21.06.2023 №34;
-платіжні інструкції від 21.06.2023 № 72, від 05.07.2023 № 6417596345 про оплату транспортних витрат;
- залізничну накладну УМВС від 23.06.2023 №2151035048;
-висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження від 23.06.2023 №1148/1246/1247/23-25;
-довідку АТ “Сенс банк” від 07.07.2023 № 26666-17.3/2023 про оплату транспортних витрат.
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення «UA403070/2023/000349 (витяг) на Митну декларацію від 30.10.2023 №23UA403070005240U1 (витяг) на 4 арк.
На думку суду, обґрунтованими є доводи представника позивача про наявність у цих документах відомостей щодо заявленої митної вартості та її складових, відсутності розбіжностей чи ознак підробки. При цьому суд ураховує, що в картці відмови вказано про ненадання документа на підтвердження митної вартості товару, проте якого документа й з яких причин не враховано подані документи не зазначено.
Згідно з частиною десятою статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зауважує, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 МК України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому МК України не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про: коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000111/1, яким: “Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 22.08.2022 №UA403030/2022/016512 на рівні 2,86 дол. США/кг.”.
На думку суду, платіжні документи в сукупності із іншими поданими позивачем документами для митного оформлення товару, не містять суперечливої інформації щодо змісту поставки, задекларованої ціни товару та її складових, такі документи не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості, відповідно наявності підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
За приписами статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
У спірному випадку відповідачем застосовано резервний метод. Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Зокрема, як вбачається з матеріалів судової справи, відповідачем на підставі Джерел інформації митну вартість товару скориговано на рівні 2,86 доларів США/кг.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2023 №UA403070/2023/000111/1.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, ненадання позивачем до митного органу усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.
Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.
До того ж, Тернопільською митницею Держмитслужби не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до Приватного підприємства "Будпостач" саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.
Щодо невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, свідчать також постанови Верховного Суду від 31.01.2018 р. № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 р. по справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3334,,06 грн.
Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3334,06 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов Приватного підприємства “Будпостач” - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 18.07.2023 №UA403070/2023/000111/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства “Будпостач” (код ЄДРПОУ: 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 334 (три тисячі триста тридцять чотири) гривень 06 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43985576, місцезнаходження: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Білоноженко М.А.