19 березня 2024 року справа №640/20705/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі відповідач та/або ДВБ НПУ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати компенсації за невикористану частину відпустки позивачу за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 17 діб;
- зобов'язати ДВБ НПУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину відпустки за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 17 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивачу пільгової вислуги років до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів;
- зобов'язати ДВБ НПУ зарахувати ОСОБА_1 пільгову вислугу років до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, водночас відповідач протиправно виходив з того, що грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення, а компенсація за невикористані відпустки за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні зі служби в поліції відповідно до приписів Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), не передбачена.
ОСОБА_1 також звертає увагу суду, що рішенням суду в справі №640/6991/20 визнано протиправною відмову ДВБ НПУ у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, а також зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, а також перерахунок стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років - 04 роки 07 місяців 26 днів. Ураховуючи зазначене, а також те, що пільгову вислугу років наказом ДВБ НПУ від 05.04.2021 №101 о/с ОСОБА_1 зараховано до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, на думку останнього, відповідач протиправно не включив її до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, що суттєво впливає на розмір такої виплати та порушує права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Качур І.А.) від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
06.04.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 22.12.2022 №03-19/3515/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/20705/22.
06.04.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 справу прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
08.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній стверджує, що в межах спірних правовідносин ДВБ НПУ діяв у відповідності до вимог законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач звертає увагу суду на те, що грошова компенсація за невикористані відпустки за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні зі служби в поліції відповідно до приписів Закону №580-VIII та Порядку №260 не передбачена.
ДВБ НПУ зауважує, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за кожний повний календарний рік служби, водночас пільгова вислуга до вказаного періоду не зараховується.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до послужного списку особової справи ОСОБА_1 :
- з 28.05.2001 по 22.10.2002 проходив службу в Збройних Силах України;
- з 15.12.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ;
- з 07.11.2015 по 27.09.2022 - проходив службу в Національній поліції України.
Наказом ДВБ НПУ від 26.09.2022 №347 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 4 (у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII з 27.09.2022, з виплатою компенсації за 30 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, установивши розмір премії за вересень 2022 року в розмірі 220,231 %.
Згідно з указаним наказом станом на день звільнення:
- стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №640/6991/20, - 24 роки 10 місяців 04 дні;
- вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 20 років 02 місяці 08 днів;
- вислуга років у пільговому обчисленні - 04 роки 07 місяців 26 днів.
Уважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію за невикористану частину відпустки за 2021 рік у кількості 17 діб, а також протиправно не включено пільгову вислугу років до розрахунку його вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж ст. передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України визначено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст.ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (ст. 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (ст.ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої ч. відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч.ч. 8 - 11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої ч. відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої ч. чергової відпустки за час невідпрацьованої ч. календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана ч. відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз.абз. 7, 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Предметом спору у цій справі є, зокрема, дії (бездіяльність) ДВБ НПУ щодо невиплати ОСОБА_1 (поліцейському) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 ст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до поліцейських, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19.
Матеріалами справи, зокрема, довідкою ДВБ НПУ від 28.10.2022 №313 (т. 1 а.с. 23) підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних чергових відпусток за 2021 рік у кількості 17 діб. Однак відповідачем протиправно не виплачено позивачу таку відпустку за 2021 рік.
Ураховуючи зазначене, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ДВБ НПУ щодо непроведення при звільненні нарахування та виплати компенсації за невикористану частину відпустки ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 17 діб, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію.
Щодо позовних вимог у частині не включення позивачу пільгової вислуги років до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
За правилами ст. 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) .
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Як уже зазначалось вище, питання грошового забезпечення поліцейських урегульовано ст. 94 Закону №580-VIII, відповідно до частин 1, 2 якої поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п. 3 розділу І Порядку №260, яким установлюються критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
В абз. 1 п. 10 Порядку №393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Предметом спору у цій справі є протиправність, на думку позивача, дій ДВБ НПУ щодо не включення ОСОБА_1 пільгової вислуги років до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів.
Аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням зі службу виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як вже зазначалось вище, згідно з наказом ДВБ НПУ від 26.09.2022 №347 о/с стаж служби ОСОБА_1 в поліції для виплати надбавки за вислугу років, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2021 у справі №640/6991/20, становить 24 роки 10 місяців 04 дні, вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 20 років 02 місяці 08 днів, а вислуга років у пільговому обчисленні - 04 роки 07 місяців 26 днів.
Сторонами не заперечується той факт, що при звільненні ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи із 20 років служби.
За доводами позивача, відповідач протиправно не нарахував йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення з урахуванням 04 років 07 місяців 26 днів пільгового стажу.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом було сформовано правову позицію, відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 та від 27.05.2021 у справі №1.380.2019.005965.
Водночас поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №580/2497/21.
У цій справі позивач, маючи 10 і більше років вислуги, набув право на отримання одноразової грошової допомоги, обчислення розміру якої здійснюється за кожний повний календарний рік служби.
Судом установлено, що ДВБ НПУ нараховано позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 років 02 місяці 08 днів календарної служби у відповідності до п. 1 розділу VI Порядку №260.
Виходячи із наведеного правового регулювання спірних правовідносин і встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для включення позивачу пільгової вислуги років до розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у загальній кількості 04 роки 07 місяців 26 днів, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією від 29.11.2022 №39579449.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 992,40 грн (1984,80 - 992,40 = 992,40).
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо непроведення при звільненні нарахування та виплати компенсації за невикористану частину відпустки ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 17 діб.
3. Зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину відпустки за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 17 діб.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40116086) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві грн 40 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.