21 березня 2024 року Справа № 280/492/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати дії та рішення відповідача № 084050013199 від 08.12.2022 стосовно відмови у призначенні пенсії позивачці та бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії позивачки протиправними, скасувати їх;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 08.02.2021 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на визначений нею банківський рахунок - НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Меламедом В.Б., який діє на підставі ордеру серії АА №1073189 від 15.01.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.02.2000 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Представник указує, що досягнувши віку 73 років та маючи страховий стаж понад 31 рік, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте ні до виїзду за кордон, на станом на момент подання позовної заяви позивачу пенсія не призначалась. 08.02.2021 представник позивача звернувся через вебпортал Пенсійного фонду до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу. Крім того, 19.03.2021 інший представник заявника звернувся до відповідача із особистою заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції, проте пенсійним органом не було видано розписку про прийняття заяви з відповідними документами. Надалі рішенням суду було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянути заяву від 08.02.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, на виконання якого було прийнято рішення відповідача № 084050013199 від 08.12.2022 стосовно відмови у призначенні пенсії. При цьому вказане рішення обґрунтоване тим, що позивач зобов'язана надати відповідачу саме паспорт громадянина України. На переконання представника позивача, рішення, дії та бездіяльність відповідача - щодо незаконної відмови у призначенні пенсії, є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
27.02.2024 надійшло клопотання представника відповідача (вх.№9556) про долучення доказів по справі, а саме матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
13.03.2024 представником відповідача засобами електронного зв'язку подано відзив на позовну заяву (вх.№11960), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивачем пропущений визначений законом строк звернення до адміністративного суду. Представник зазначає, що 19.03.2021 представник позивача М.С. Алексєєв, повторно звертався з заявою позивачки про призначення пенсії та надав копії наступних документів позивача: документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, трудової книжки, довіреності; оригінал заяви про призначення пенсії від 23.11.2020. У зв'язку з чим, було надано відповідь про необхідність особистого звернення позивачки з відповідною заявою та оригіналами документів, в тому числі документа заявниці, що підтверджує громадянство України. Представник наголошує, що позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки заяви були подані без дотримання вимог Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, а саме: не надано оригінали документів. Відтак територіальний орган Пенсійного фонду України не мав підстав для задоволення її заяви про призначення пенсії. Стосовно компенсації втрати частини доходів зазначає, що оскільки заборгованість по виплаті пенсії відсутня, тому відсутні правові підстави для виплати компенсації. Щодо проведення індексації вказує, що позивачка постійно мешкає в державі Ізраїль, на території України не проживає, також їй навіть не призначалась пенсія, а відповідно за таких обставин відсутні законні підстави щодо виплати проіндексованої пенсії. Представник наголошує на виключних повноваженнях Пенсійного фонду у питаннях призначеннях пенсії. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 22.01.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (враховуючи можливість ознайомлення з пенсійною справою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України); доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Ухвалою від 12.02.2024 суд поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон типу Р, серії НОМЕР_2 , орган видачі 2ISR, дата видачі 05.02.2020, дійсний до 05.02.2030 (а.с.14 зворотній бік). До 2000 року позивач проживала у м.Запоріжжі, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
08.02.2021 представник позивача, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності, звернувся через електронний кабінет порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із відповідним клопотанням. До клопотання про призначення пенсії було долучено скановані копії наступних документів: документу про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, трудової книжки, довіреності, оригіналу заяви про призначення пенсії від 23.11.2020 (а.с.9-11, 59-60).
Проте, представником позивача отримано лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0202-8/11757 від 16.02.2021, у якому із посиланням на приписи пунктів 1, 2.9, 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», повідомлено, що звернення розглянуто на веб-порталі Пенсійного фонду України в рамках Закону України «Про звернення громадян». Отже, враховуючи вищезазначене, після звернення ОСОБА_1 з заявою відповідного зразка, паспорта громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, можливо буде повернутись до питання призначення пенсії.
19.03.2021 уповноважений представник позивача з'явився особисто до відповідача з оригіналами наведених вище документів та подав особисту заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, однак листом від 29.03.2021 №0800-0202-8/22758 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повернуто оригінали заяви про призначення пенсії від 23.11.2020 ОСОБА_1 та вказано про необхідність звернення позивача з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, для повернення до питання призначення пенсії (а.с.22 зворотній бік - 23).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 280/6555/21, яке набрало законної сили 06.10.2022, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої уповноваженим представником 08.02.2021 на веб-порталі Пенсійного фонду України, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану уповноваженим представником 08.02.2021 на веб-порталі Пенсійного фонду України, та прийняти рішення за результатом її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.24 зворотній бік - 30).
01.11.2022 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання рішення суду у справі № 280/6555/21 (а.с.31).
На виконання рішення суду по справі № 280/6555/21 відповідач прийняв рішення від 08.12.2022 № 084050013199, яким відмовив ОСОБА_1 у призначення пенсії у зв'язку з відсутністю оригіналів документів та документа, який посвідчує громадянство України, а саме паспорта громадянина України або закордонного паспорта громадянина України. Зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, оскільки документи надано в копіях. Надалі при наданні оригіналу трудової книжки не буде зараховано періоди роботи: з 25.12.1968 по 31.05.1969, оскільки дата наказу про прийом на роботу містить виправлення незавірені відповідно до вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників; з 19.06.1978 по 07.06.1981, оскільки запис про звільнення з роботи завірений нечитабельною печаткою. Враховуючи вищезазначене при наданні оригіналу трудової книжки стаж складатиме 27 років 1 місяців 17 днів (а.с.12-13, 56-57).
З Єдиного державного реєстру судових рішень також встановлено, що ухвалою від Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі № 280/6555/21, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023, відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 по справі № 280/6555/21. Суд мотивував таку відмову тим, що ГУ ПФУ в Запорізькій області на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 280/6555/21 прийняло відповідне рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 від 08.12.2022 № 084050013199, тому дії зобов'язального характеру, визначені вказаним рішенням суду, виконані суб'єктом владних повноважень у повному обсязі, а саме розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами статті 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 Конституційним Судом України було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.
Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв'язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення за заявою №10441/06 «Пічкур проти України» від 07.02.2014.
У відповідності до статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
У статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Згідно з пунктами 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
За пунктами 1.7, 1.8 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи (підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку).
Відповідно до пункту 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав і, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на призначенння пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 127/20588/17.
За обставинами справи на підставі нотаріальної довіреності 08.02.2021 представник позивача, який діє на підставі ордеру та виданої йому довіреності, звернувся через електронний кабінет порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із клопотанням про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. До клопотання долучено заяву про призначення пенсії, апостильований паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудову книжку, ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Листами №0800-0202-8/11757 від 16.02.2021 та №0800-0202-8/22758 від 29.03.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомлено про необхідність звернення позивача з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, для повернення до питання призначення пенсії.
У рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 280/6555/21 зазначені наступні висновки: «… паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом, що засвідчує особу, виключно протягом дії такого паспорта та втрачає чинність після закінчення строку його дії. Суд зазначає, що на момент подання заяви про призначення пенсії строк дії паспорту позивача для виїзду за кордон не сплинув (термін дії продовжено до 05.02.2030), отже це є належним доказом та дійсним документом, що засвідчує особу, її вік та громадянство України. При ухваленні рішення судом враховано, що 19.03.2021 уповноважений представник позивача з'явився особисто до відповідача з оригіналами наведених вище документів, що саме представником відповідача не спростоване. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не надання оригіналу паспорта громадянина України…».
При перегляді зазначеного рішення Третій апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції та у постанові від 06.10.2022 дійшов наступних висновків: «…пенсійним органом, за результатом розгляду наведених заяв, не з'ясовувалось питання наявності у позивача права на отримання пенсії на підставі наданих документів та, як наслідок, не приймалось рішення щодо призначення чи відмову у призначенні позивачем пенсії, як то передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відповідач фактично обмежився лише посиланням на недотримання позивачем при наданні документів пункту 2.9 Порядку №22-1...».
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 280/6555/21, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану уповноваженим представником 08.02.2021 на веб-порталі Пенсійного фонду України, та прийняти рішення за результатом її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідачем прийнято спірне рішення від 08.12.2022 № 084050013199, яким відмовив ОСОБА_1 у призначення пенсії у зв'язку з відсутністю оригіналів документів та документа, який посвідчує громадянство України, а саме паспорта громадянина України або закордонного паспорта громадянина України.
Тобто, незважаючи на зміст рішення в адміністративній справі №280/6551/23, оскаржене у цій справі рішення від 08.12.2022 № 084050013199 не містить відомостей про те, яким чином при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 враховані обов'язкові висновки рішення Запорізького окружного адміністративного суду.
Суд звертає увагу відповідача, що належність позивача до громадянства України підтверджена матеріалами адміністративної справи.
Позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі №182/1283/17, а також у постановах від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, від 19.09.2018 у справі № 766/1519/17 та від 31.01.2019 у справі № 520/9721/16-а, від 08.08.2019 по справі № 414/2109/16-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18, від 14.07.2020 у справі № 414/2108/16.
Крім того, суд підкреслює, що з матеріалів адміністративної справи суд встановив, що представником позивача під час особистого звернення було надано останньому для передачі відповідачу за належністю пакет документів, до складу якого входив оригінал трудової книжки для ознайомлення та її копія.
За пунктом 2.23 Порядку № 22-1 у разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена або адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи, або органом, що призначає пенсію.
За пунктом 4.2. Порядку № 22-1 копія трудової книжки при прийманні документів має бути посвідчена органом, що призначає пенсію.
Саме з цією метою представник позивача особисто звернувся до органу ПФУ за місцем свого знаходження. На переконання суду, у такому випадку неприпустимо перекладати на позивача відповідальність за невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області обов'язку щодо перевірки та завірення копій документів.
Таким чином, враховуючи викладені висновки суду у цій справі та адміністративній справі № 280/6555/21 про обов'язок прийняття відповідачем до розгляду паспорту позивача для виїзду за кордон як документа, який посвідчує громадянство України, разом з іншими документами, наданими представником позивача при зверненні до пенсійного органу в інтересах ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що відповідач не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим та протиправним, отже рішення № 084050013199 від 08.12.2022 підлягає скасуванню.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком. Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.
Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Відтак доводи, зазначені у рішенні від 08.12.2022 № 084050013199 щодо незарахування періодів роботи з 25.12.1968 по 31.05.1969 та з 19.06.1978 по 07.06.1981 є безпідставними, оскільки такі недоліки (незавірені виправлення та нечитабельна печатка) не можуть бути належною підставою для неврахування періодів роботи позивача до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (читабельність відбитку печатки) у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Разом з тим, суд зазначає про передчасність вимог щодо нарахування індексації та компенсації втрати частини доходів, оскільки відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а з огляду на те, що призначення та виплату пенсії не здійснено, питання щодо нарахування індексації пенсійним органом не вирішувалось то, відповідно задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати періоди, які слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні (у тому числі й щодо зарахування періодів роботи позивача з 25.12.1968 по 31.05.1969 та з 19.06.1978 по 07.06.1981).
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
У відзиві представник пенсійного органу зауважує, що позивач знав про порушення своїх прав, ще з моменту виконання рішення суду, з моменту прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, тобто з 08.12.2022, але звернувся до суду лише 16.01.2024, а отже відсутні правові підстави для поновлення цього строку. При цьому відповідач не надає належні докази отримання представником позивача або позивачем оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд відхиляє такі доводи представника.
Крім того, при відкритті провадження у справі судом вже було досліджено питання дотримання позивачем строку звернення до суду. Так, суд, враховуючи те, що позивач отримав спірне рішення про відмову у призначенні пенсії 16.08.2023 разом з запереченням відповідача по справі № 280/6555/21 на заяву у порядку статті 383 КАС України, доказів зворотного матеріали справи не містять, суд вважає зазначені обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим поновив пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 05.02.2024 № 3079-9164-2080-2604 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн (а.с.44 зворотній бік). За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 484,48 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.12.2022 № 084050013199 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.02.2021 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.03.2024.
Суддя К.В.Мінаєва