21 березня 2024 року Справа № 280/1061/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 № Ф-527-49У.
Ухвалою судді від 07.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
01.03.2023 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов ГУ ДПС у Запорізькій області, у якому відповідач зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду. Зауважив, що спірна вимога від 14.01.2019 № Ф-527-49У була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою платника т 23.02.2019 була повернута за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», а отже вважається належним чином врученою платнику податків.
Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву представником позивача подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Приписами ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до абз. 4-6 ч. 4 ст. 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Верховний Суд у складі судової палати в постанові від 25.02.2021 у справі №580/3469/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого Закон № 2464 не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.
Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого ст. 122 КАС, а не ст. 25 Закону № 2464-VI.
Як встановлено судом, позивач звернулася до суду з даним позовом через систему «Електронний суд» 02.02.2024 та оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки), що винесена 14.01.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.
У позовній заяві позивач вказує, що спірну вимогу від відповідача не отримував, про її існування дізнався на початку січня 2024 року коли з його заробітної плати здійснилося відрахування в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження, в зв'язку з чим позивач звернувся за правовою допомогою. На адвокатський запит отримав відповідь від Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі про те, що 08.07.2019 до відділу була пред'явлена до виконання вимога №Ф527-49У від 14.01.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ГУ ДФС у Запорізькій області недоїмки у розмірі 15819,54 грн. 10.07.2019 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №59492148. Проте в матеріалах АСВП відсутня спірна вимога №Ф527-49У видана 14.01.2019, тому ознайомитися з нею не виявилось можливим. Натомість у позивача наявна копія податкової вимоги Ф527-49 У від 24.07.2023 та дана вимога стосується заборгованості у зв'язку із несплатою єдиного соціального внеску.
Проте, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд не знаходить поважними посилання позивача на неотримання ним оскарженої вимоги про сплату боргу від 14.01.2019 № Ф-527-49У, оскільки як вбачається з наданих відповідачем доказів Указане рішення 15.01.2019 направлено на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до паспорту позивача НОМЕР_2 від 17.05.1998 позивач з 24.11.2009 зареєстрований саме за адресою: АДРЕСА_3 . Доказів зміни місяця реєстрації або доказів існування інших обставин, що перешкоджали позивачу отримати оскаржуваної вимоги, суду не надані.
Вказане свідчить, що позивач мав бути обізнаний про порушення його прав, оскільки спірна вимога № Ф-527-49У про сплату боргу (недоїмки) винесена 14.01.2019, а позовна заява подана до суду лише 02.02.2024, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, разом з позовною заявою позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, не надано будь-яких доказів поважності причин його пропуску, що не відповідає положенням ч. 6 ст. 161 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У силу ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що згідно з п. 14, 15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 160, 161, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, суд продовжує розгляд справи. У разі, якщо позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак