20 березня 2024 року Справа № 280/744/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної установи «Центр пробації» (04050, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, код ЄДРПОУ 41847154)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови скласти та надати Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області довідку станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення позивача, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії та здійснити виплату грошової компенсації у повному обсязі за належні до видачі предмети речового майна на підставі довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 17.04.2023 №1586;
зобов'язати відповідача скласти та надати Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області довідку станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення позивача у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії;
здійснити виплату грошової компенсації у повному обсязі за належні до видачі предмети речового майна на підставі довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 17.04.2023 №1586;
стягнути прострочену заборгованість за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні за період з 08 травня 2023 року до дня ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою судді від 29.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву представником позивача подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 3 ст. 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 3 ст. 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Згідно з п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232(далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого спеціальним строком звернення до суду з позовом щодо неотриманого речового майна є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
Судом встановлено, що позивач, зокрема просить зобов'язати відповідача здійснити виплату грошової компенсації у повному обсязі за належні до видачі предмети речового майна на підставі довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 17.04.2023 №1586, а також стягнути прострочену заборгованість за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні за період з 08 травня 2023 року до дня ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.
Згідно з наказом Державної установи «Центр пробації» від 21.04.2023 378/к майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, звільнено зі служби відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) 08 травня 2023 року
Отже, про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен була бути обізнаним з часу звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.
Звернення позивача до відповідача з інформаційними запитами у червні та жовтні 2023 року і отримання листів у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Окрім того, суд також звертає увагу, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не була забезпечений під час служби, останній повинен була звернутися із заявою про надання відповідної інформації без зайвих зволікань.
Крім того, з відзиву судом встановлено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі №280/5930/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто .
Судом зазначено, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням). Судом зазначено, що враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Суд відхилив доводи позивачки про те, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно при звільнення, є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому, згідно статті 233 КЗпП України строк звернення до суду не застосовується. Така позиція є хибною та такою, що не відповідає вимогам процесуального закону та судовій практиці Верховного Суду (постанова Верховного суду від 23.06.2022 у справі №540/1951/20). Підсумовуючи вищенаведене, оскільки у встановлений судом строк позивачка вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконала, недоліки позовної заяви не усунула, будь-яких клопотань процесуального характеру на продовження строків для усунення недоліків не подала, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачці.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 280/5930/23 - без змін.
Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивачем не наведено.
Щодо посилання представника позивача на те, що відсутній строк давності у спорах щодо стягнення недоотриманої заробітної плати разом, як і її частини. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому суми без обмеження будь-яким строком суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Раніше, до 19.07.2022, ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України містила норму, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зазначена норма була винятком із загального правила, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України, щодо спорів про стягнення заробітної плати.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, зазначену норму виключено.
За приписами ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Оскільки, з 19.07.2022 не існує окремого винятку для справ про стягнення заробітної плати, з інших справ про захист трудових прав, у такому разі, питання строку звернення до суду у спорах про проходження публічної служби (стягнення заробітної плати, зокрема) регулюється виключено ч.5 ст.122 КАС України, а не ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України.
Позивач звернувся із даним позовом 23.01.2024 через систему «Електронний суд», тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом, встановленого ст. 122 КАС України, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, разом з позовною заявою позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату грошової компенсації у повному обсязі за належні до видачі предмети речового майна на підставі довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 17.04.2023 №1586, не надано будь-яких доказів поважності причин його пропуску, що не відповідає положенням ч. 6 ст. 161 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У силу ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд зауважує, що згідно з п. 14, 15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 160, 161, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, суд продовжує розгляд справи. У разі, якщо позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак