20 березня 2024 року Справа № 280/668/24 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
22 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.11.2023 за №2046-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )».
Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, зазначено, що видаючи наказ про проведення фактичної перевірки відповідач, в порушення вимог п.81.1 Податкового кодексу України не зазначив конкретні підстави перевірки, пославшись лише на «доповідну записку» невідомого змісту. Позивач зазначає, що для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо зазначення номера підпункту статті Податкового кодексу України і посилання на невідомий платнику податків документ невідомого змісту. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, представник відповідача вказував на те, що контролюючим органом за наказом від 29.11.2023 за №2046-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )» проведена фактична перевірка позивача, складено Акт перевірки та прийнято податкові повідомлення - рішення, а відповідно позивач оскаржуючи наказ про проведення перевірки обрав не правильний спосіб захисту порушених прав.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ №2046-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )», за яким наказано провести з 29.11.2023 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку крамниці за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Також, 29.11.2023 видано направлення на перевірку.
В подальшому, 08.12.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області складено Акт фактичної перевірки, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п.1, п.2, п.7, п.9, п.11, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
05.01.2024 контролюючим органом, на підставі висновків Акту перевірки, прийнято податкові повідомлення - рішення №00001690709 та №00001700709.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку на підставі наказу від 29.11.2023 за №2046-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )».
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 08.09.2021 по справі №816/228/17 сформовано правову позицію відповідно до якої:
«Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки від 10 жовтня 2016 року №1336, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.».
Отже, оскільки контролюючим органом реалізовано наказ про проведення перевірки шляхом її проведення, складання Акту перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень, такий наказ, як акт індивідуальної дії, втратив свою чинність фактом його застосування, а його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Більш того, виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у рішенні від 08.09.2021 по справі №816/228/17, наказ за яким перевірка відбулась взагалі не може бути предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства.
Суд звертає увагу також на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, відповідно до якого: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Тобто, у разі якщо позивач вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, то відповідно такі доводи повинні бути предметом розгляду справи щодо оскарження саме податкових повідомлень - рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 256 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі №280/668/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування наказу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.239 КАС України повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова