Житомирський апеляційний суд
Справа №295/3875/23 Головуючий у 1-й інст. Болейко А. П.
Категорія ч.2 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
20 березня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи. яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 12 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 22.03.2023 о 01 год 45 хв у м.Житомирі по просп.Незалежності, 2, керував транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі водій відмовився. Правопорушення вчинено повторно. Своїми діямиОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити і призначити йому адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами. Зокрема, просив врахувати умови та характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, його щире каяття, майновий та сімейний стан. Також вказав, що він є військовослужбовцем і був призначений на посаду водія, а тому позбавлення його права керування призведе до неможливості виконання ним своїх службових обов'язків у складі Збройних сил України. Крім того, вказав, що не повідомлявся судом про час і місце розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.2 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не є предметом апеляційного оскарження.
Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта, з огляду на принцип індивідуалізації відповідальності, змінити стягнення, зменшити розмір штрафу та не позбавляти його права керування транспортними засобами, враховуючи його майновий, сімейний стан та займану ним посаду військовослужбовця, яка вимагає наявність посвідчення водія для виконання службових обов'язків у складі ЗСУ.
Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.
Так, у відповідності до ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.
Накладене стягнення відповідає санкції ч.2 ст.130 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Санкція ст.130 КУпАП передбачає безумовне позбавлення порушника права керування транспортними засобами, незалежно від виконуваних особою службових обов'язків та займаної посади, і не передбачає будь-яких альтернативних видів стягнення.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, таке правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року.
Під час апеляційного розгляду суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Посилання ОСОБА_1 на не повідомлення його судом першої інстанції про час та місце розгляду справи спростовується матеріалами справи, а саме заявою останнього про відкладення судового засідання призначеного до розгляду на 12.01.2024 (а.с.42). З огляду на відсутність доказів неможливості явки в судове засідання, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання неповажними та розглянув справу у його відсутності. Разом з цим, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення, а також подати докази.
Судові рішення, на які у апеляційній скарзі вказував ОСОБА_1 , преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Надані ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції медичні документи висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для зміни накладеного на нього стягнення.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Підстави для скасування або зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 12 січня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич