Справа № 761/36749/23
Провадження № 2/761/3750/2024
04 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря: Лишняк А.О.,
від позивача: представник ОСОБА_1 ,
від відповідача: ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: Служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Позивач просить суд:
1.Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкоди щодо участі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вільному спілкуванні та вихованні сина - малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Встановити (змінити) спосіб участі ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина - малолітнього ОСОБА_6 шляхом визначення ОСОБА_5 днів та години для спілкування з ОСОБА_6 без присутності будь-яких уповноважених осіб та без присутності будь-яких інших осіб з боку батька ОСОБА_2 , враховуючи його самого, визначивши ОСОБА_5 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_6 за наступним графіком побачень з дитиною поза межами місця проживання ОСОБА_2 :
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 дитячого садка (іншого дошкільного приватного чи державного освітнього навчального закладу, або подібної, відповідної віку дитині, установи), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 19:00 год. неділі, з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в Україні за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати садок або будь-який інший дошкільний приватний чи державний освітній навчальний заклад, або подібну, відповідну до віку дитини установу;
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 школи (іншого відповідного її віку освітнього навчального закладу), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 09:00 год. понеділка, що йде після таких вихідних ( ОСОБА_5 відводить ОСОБА_6 в такий понеділок до школи або повертає ОСОБА_2 , якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не йде в цей день до школи), з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати школу або будь-який інший відповідний його віку освітній навчальний заклад.
3. З метою оздоровлення ОСОБА_6 ОСОБА_5 має право на спільний з ним відпочинок (в тому числі на перебування ОСОБА_6 відведений час вдома у ОСОБА_5 ), без присутності ОСОБА_2 :
- кожного року у літній час: друга половина червня - 15 днів; друга половина липня - 15 днів, друга половина серпня - 15 днів: з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
- кожного року, один раз на рік такий п'ятнадцятиденний літній період ОСОБА_5 має право провести з ОСОБА_6 на спільному відпочинку за межами територіального кордону України (в іншій(их) країні(ах)), без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 в такий період відпочинку. У разі потреби, ОСОБА_2 зобов'язаний надавати ОСОБА_5 відповідний дозвіл на виїзд з ОСОБА_6 за межі територіального кордону України в іншу(і) країну(и)) та її переміщення з дитиною у країнах перебування кожного разу, коли такий дозвіл буде потрібен;
- кожного року другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені.
4. В дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2023, 2025, 2027 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год. з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 .
5. У дні народження ОСОБА_6 у парні роки (2024, 2026, 2028 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год., з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в Україні за бажанням дитини та матері, без присутності ОСОБА_2 .
6. В День народження ОСОБА_5 з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , з 10:00 год. до 19:00 год.
7. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_5 перешкод у спілкуванні з ОСОБА_6 засобами телефонного, поштового, електронного чи будь-якого іншого засобу зв'язку.
8. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_5 перешкод у особистій участі ОСОБА_5 щодо відвідування дитячих дошкільних/шкільних/навчальних закладів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводяться за участю ОСОБА_6 , для забезпечення його інтересів.
9. Зобов'язати ОСОБА_2 у разі погіршення стану здоров'я ОСОБА_6 , негайно повідомляти про це матір дитини - ОСОБА_5 .
10. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1000000,00 (один мільйон) грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у вигляді нанесення ОСОБА_2 15.04.2020 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2023 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2023 клопотання представника відповідача про призначення у справі психологічної експертизи було залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2023 клопотання представника відповідача про роз'єднання позовних вимог було залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2023 заяву представника відповідача про відвід судді було залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2023 клопотання представника відповідача про зупинення провадження було залишено без задоволення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2024 визнано заяву відповідача про відвід головуючого судді необґрунтованою. Питання про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєва А.І. передано для його вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2024, прийнятою суддею Савицьким О.А., відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєва А.І.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 (далі - позивач) стверджує, що безпідставно обмежена у спілкуванні з своїм сином - ОСОБА_6 (далі - дитина) лише чотирма годинами на тиждень (у середу та неділю - з 18:00 год. до 20:00 год.) та лише за місцем проживання дитині з відповідачем. Такі обмеження встановлені рішенням № 87 від 07.03.2023 прийнятим виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області саме на вимогу відповідача, що за твердженнями позивача обмежує доступ дитини до матері та само по собі є перешкодою у їй спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення обґрунтовані тим, що за твердженнями позивача 15.04.2020 відповідачем були нанесені їй тілесні ушкодження. Факт нанесення тілесних ушкоджень підтверджується ухвалою від 11.08.2022 прийнятою Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/3617/20, якою задоволено клопотання сторони захисту та звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12020110230000548 від 16.04.2020, закрито. Також позивач посилається на те, що вказані тілесні ушкодження їй були нанесені на території домоволодіння АДРЕСА_1 , під час словесної сварки між позивачем та відповідачем на ґрунті тривалих сімейних суперечок, що викликані різними поглядами щодо виховання спільної малолітньої дитини. Тож, позивач обґрунтовує нанесення їй відповідачем моральної шкоди не тільки фактом нанесення 15.04.2020 їй тілесних ушкоджень, а і тією обставиною, що на вимогу відповідача задля можливості зустрітись з сином та на виконання рішення № 87 від 07.03.2023, прийнятого виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, вона вимушена два рази на тиждень відвідувати домоволодіння, в якому раніше їй були нанесені такі тілесні ушкодження, що спричиняє їй душевні страждання. Одночасно, позивач посилається на те, що можливість їй зустрічатись з сином лише за місцем його проживання, тобто там, де раніше відповідачем їй були нанесені тілесні ушкодження, є невиправданим обмеженням у можливості здійснення прямих контактів з дитиною та відповідно штучно створеною перешкодою у спілкуванні з дитиною та у її вихованні в некомфортних та обмежених для цього умовах. У зв'язку із вищевикладеним, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом, за захистом своїх порушених прав, до відповідача.
Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надала доказів того, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. Вважає графік спілкування позивача з дитиною, встановлений рішення № 87 від 07.03.2023 прийнятим виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, належним. Відповідач стверджує, що ним створені всі необхідні умови для зустрічей позивача та дитини у відповідності до вказаного рішення, також зазначає, що в усіх діях щодо дитини він керується виключно інтересами дитини: займається вихованням дитини, забезпеченням медичного обстеження, розвитку, придбанням одягу та інших товарів, приладдя, іграшок для дитини, організовує відпочинок, а позивач матеріальної допомоги на утримання сина не надає. На підтвердження своєї позиції відповідач стверджує, що мали місце випадки незаконного вивезення позивачем дитини за кордон без згоди батька, тому він побоюється, що дитину знову буде вивезено. В цьому контексті посилається на шлюб позивача з громадянином рф. Також стверджує, що місце проживання позивача постійно змінюється, що як стверджує відповідач свідчить про нестабільні житлові умови позивача, які не сприятимуть нормальним зустрічам з дитиною та посилається на те, що у нього вдома у дитини наявні стійкі зв'язки у цьому середовищі, тому зустрічі позивача та дитини повинні проходити виключно за місцем проживання дитини. Також відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що у дитини було діагностовано цукровий діабет і забезпечити лікування та виконання спеціальної дієти дитини може тільки він, для чого ним залучено няню. Стверджує, що тільки він знає, що робити у разі настання екстрених ситуацій та необхідності надання невідкладної медичної допомоги. Позивач же, на думку відповідача, не може забезпечити належного систематичного догляду за дитиною. За твердженнями відповідача, запропонований позивачем графік є ризиковим з безпекової точки зору. Також відповідач заперечує проти стягнення з нього моральної шкоди. В цій частині посилається на те, що ухвалою від 11.08.2022 прийнятою Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/3617/20 не встановлено, що позивачу було заподіяно тілесні ушкодження та моральні чи фізичні страждання.
Третя особа подала письмові пояснення в яких підтримує свій висновок від 13.10.2021 № 87 зроблений у порядку ч. 5 ст. 19 СК України під час розгляду справи № 752/6099/20. Зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки реальні перешкоди у спілкуванні позивача з сином відсутні, спосіб спілкування матері з сином визначено рішенням № 87 від 07.03.2023 з урахуванням інтересів дитини, підстави для зміни рішення відсутні.
Представник позивача подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач посилається на ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми в якій визначено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Тож, позивач зазначає, що за логікою вказаної статті відповідач та третя особа повинні довести доцільність обмеження контактів позивача з дитиною лише вдома у відповідача, доцільність обмеження контактів позивача та дитини лише чотирма годинами на тиждень, а також довести належними доказами, а не припущеннями, чим конкретно неконтрольований контакт позивача та дитини не відповідає найкращим інтересам дитини.
Щодо викрадення дитини, то у відповіді на відзив зазначено, що з позивача зняті звинувачення про будь-яку підробку документів ніби з метою незаконного вивезення дитини за кордон. Вказане підтверджується виправдальним вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2023, який прийнято у справі № 359/1694/22, в якій судом розглянуто матеріали кримінального провадження № 12021100080000105. Позивач звертає увагу на тому, що відповідач стверджує, що позивач виїжджала з дитиною до рф без його дозволу. При цьому сам відповідач неодноразового без дозволу та попередження позивача вивозив дитину з України та, як мінімум, один раз з Королівства Іспанії в порушення рішення іспанського суду. В березні 2022 року родина відповідача вивезла дитину за межі України до Королівства Іспанія таким способом, що про це немає інформації у Державної прикордонної служби України. Копія відповіді Державної прикордонної служби від 19.07.2022 № 91-18148/0/15-22-вих, яка підтверджує вказане, наявна в матеріалах справи. Позивачу лише згодом стало відомо про країну перебування її сина. Позивач звертає увагу суду, що на той момент рішення суду першої інстанції у справі № 752/6099/20, в рамках якої розглядалось питання визначення місця проживання дитини з одним із батьків, ще не набрало законної сили, так як ще тривав апеляційний перегляд цієї справи, який завершився лише 04.07.2022. В наступному, 05.11.2022, родина відповідача повернула дитину до України знову ж таки без дозволу позивача та без її попередження про це, а також в порушення приписів рішення № 138/2022 Магістрального суду першої інстанції № 1 Сан-Феліу-де-Гішольс від 04.04.2022, прийнятого у справі SP-3395, яким узгоджено прийняття на захист неповнолітнього Ріната Лірника мір, що полягають в отриманні дозволу від обох батьків на той випадок, якщо хто-небудь з них побажає, щоб дитина залишила територію Іспанії або, в іншому випадку, щоб це було зроблено з дозволу суду. Позивач зазначив, що копію вказаного рішення додано до позову, а також з засвідченим нотаріусом перекладом повторно до відповіді на відзив. Відповідач знехтував вимогами іспанського суду та ініціював повернення дитини до України. І вже після повернення дитини до України 16.01.2023 відповідач без попередження позивача ще раз вивіз дитину за межі кордонів України, як він після повідомив, до ОАЕ. Факт перетинання дитиною 16.01.2023 державного кордону України підтверджується листом ДПС № 91-3479/18/23-Вих від 27.01.2023, а також перепискою позивача з відповідачем в якій останній, перебуваючи в ОАЕ, повідомляє про вивіз дитини. Тож, позивач підсумував, що підозри відповідача про те, що позивач викраде свою дитину, є явно надуманими, а ось те, що сам відповідач нехтує навіть елементарним повідомленням позивачу про вивіз дитини, що є як мінімум порушенням частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, а також нехтує повідомленням про країну перебування її сина та або не робить такого повідомлення, або робіть його вже після вивезення дитини - є доведеним фактом. Також для відповідача не мають жодного значення вимоги суду країни Євросоюзу (Королівства Іспанія) і він нехтує вимогами рішення такого суду та діє на свій розсуд.
Відповідач подав до суду заперечення в яких стверджує, що саме рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 87 від 07.03.2023 є гарантією реалізації прав матері на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні і навпаки відсутність затвердженого рішенням Служби у справах дітей та сім'ї графіку спілкування свідчила б про існування потенційних ризиків того, що балансу інтересів батьків досягнуто не буде, а всі дії щодо сина вчинятимуться повністю на розсуд батьків без узгоджень. Відповідач наголосив, що для нього дійсно принципово важливим є те, щоб зустрічі позивача та дитини відбувались за місцезнаходженням будинку, в якому проживає відповідач разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . За твердженнями відповідача вказане обумовлено тим, що мали місце незаконні вивезення дитини за межі державного кордону України без згоди на це відповідача, що підтверджується рішенням судів у справі № 752/6099/20 та тим, що у дитини було діагностовано цукровий діабет, що є особливо небезпечним у такому віці та що підтверджується відповідними медичними довідками та висновками. В запереченні відповідач зазначає, що на сьогодні під час відвідування позивачем будинку відповідача, останній взагалі не висуває до позивача жодних вимог в частині того, про що позивач спілкуватиметься з дитиною, в якій частині будинку проводитиме час з дитиною. Відповідач стверджує, що позивач на власний розсуд обирає, як саме побудувати свої відносини з дитиною, самостійно обирає теми для обговорення з сином. За твердженнями відповідача в дійсності будинок та прибудинкова територія в моменти відвідування дитини перебувають у користуванні позивача. Також відповідач підтвердив, що ним вжиті окремі заходи з охорони власного будинку виключно від сторонніх осіб. Також відповідач ствердив, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем графіку, встановленого рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області № 87 від 07.03.2023. Відповідача у запереченнях наголосив, що зараз основною його метою є унеможливлення вивезення дитини за межі звичайного середовища та оточення.
В судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2024 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2024 року, відповідач та його представник заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просили відмовити в їх задоволенні.
В судове засідання, яке відбулось 04.03.2024 року, третя особа не з'явилась, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 14.02.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 298.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син - ОСОБА_6 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2020 у справі №752/19669/19 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , розірваний.
21.01.2020 року ОСОБА_2 наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження, а саме наніс удари по обличчю, стосовно цієї події 22.01.2020 було відкрито кримінальне провадження, що підтверджується витягом з ЄРДР за № 12020100040000470, правова кваліфікація ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, умисне легке тілесне ушкодження. Матеріали вказаного кримінального провадження на розгляд до суду ще не передано.
15.04.2020 ОСОБА_2 були нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Так, по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 внесеному в ЄРДР за № 12020110230000548 від 16.04.2020, правова кваліфікація ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом нанесення 15.04.2020 ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , 11.08.2022 Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/3617/20 було прийнято ухвалу, якою задоволено клопотання сторони захисту, звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито.
Вказаною ухвалою Обухівського районного суду Київської області, а також обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12020110230000548 (копія вказаного акту додається) встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 15.04.2020 близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи в гаражному приміщенні, що розташоване на території домоволодіння АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, на ґрунті тривалих сімейних суперечок, що викликані різними поглядами щодо виховання спільної малолітньої дитини, під час словесної сварки зі своєю дружиною ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх діянь, наніс останній не менше двох ударів ногою по тулубу та нижніх кінцівках, після чого наніс руками удари по верхніх кінцівках потерпілої ОСОБА_5 , від чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на фоні набряку м'яких тканин в потиличній ділянці, синців в проекції правої ключиці та в правій підключичній області, на правому плечі та передпліччі, на лівому плечі в області лівої лопатки, в підлопатковій області справа, в області правого кульшового суглобу, на правому та лівому стегні, на правій та лівій гомілці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
22.11.2021 у справі № 752/6099/20 Голосіївським районним судом міста Києва було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 були залишені без задоволення, вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 - задоволено, місце проживання малолітнього Ріната визначено з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2021 залишено без змін.
Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо факту незаконного вивезення малолітнього Ріната ОСОБА_2 в березні 2022 року за межі України проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12022078030000505, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 332 КК України (з врахуванням зміни кваліфікації), тобто за ознаками незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що підтверджується копією постанови про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 25.10.2022, прийнятої Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Бориспільським міськрайонним судом Київської області було розглянуто 20.09.2023 справу № 359/1694/22. За наслідками розгляду судом ухвалено вирок, яким вирішено ОСОБА_5 визнати невинуватою у пред'явлених обвинуваченнях щодо вчинення нею кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3, 4 ст. 358 КК України та ч. 1 ст. 332 КК України та виправдано.
В судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 , який є водієм ОСОБА_2 , надав показання, в яких зазначив, що 21.01.2020 рокувін був присутній при зустрічі матері з дитиною. Приїхавши мати зайшла на територію, гуляла з дитиною, пішла в гараж. Намагалась разом з дитиною піти до виходу, там кричала, хоча її ніхто не чіпав. Пульт вона викрала та сама відкрила двері. В гаражі перебувала мати з дитиною та хотіла викрасти дитину.
В судовому засіданні, свідок ОСОБА_8 , яка є нянею ОСОБА_6 , надала показання, в яких зазначила, що мати приїжджає за графіком, для неї є окрема кімната де мати перебуває з дитиною, літом вони можуть бути на вулиці. Щодо вчинення ОСОБА_2 перешкод матері у вихованні дитини не знає. Все необхідне для дитини виконує батько. Минулого тижня ОСОБА_5 перебувала 4 години з дитиною, хоча буває і менше 2 годин, буває і більше, ніж визначено графіком. ОСОБА_5 привозить подарунки коли відвідує дитину. Няні завжди чергують біля кімнати дитини. Підвищення цукру у крові було один раз, коли дитина захворіла. Між дружиною ОСОБА_2 та дитиною є спілкування. Відомо, що ОСОБА_2 завжди контактує з дитиною. Дзвінки ОСОБА_5 до дитини відбуваються за домовленістю з ОСОБА_2 , та його ставлять до відома. Якщо дитина просить зателефонувати матері, то завжди телефонують.
В судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 , яка є нянею ОСОБА_6 , надала показання, в яких зазначила, що мати приїжджає до дитини та йдуть до окремої кімнати де грають 2 і більше годин. Ніколи не було щоб приходив ОСОБА_2 та завершував зустріч. Для дитини є дієта, вимірюють цукор в крові 2-3 рази на день. Вихованням займається батько. Мати проводить час з дитиною в іграх, та свідок ніколи не чула щоб мати займалась навчанням з дитиною. ОСОБА_2 займається з дитиною навчанням, походами до лікаря та все інше. Ніхто не обмежує ОСОБА_5 в поході на кухню та вбиральню. Якщо мати хоче повечеряти з дитиною, то їм завжди подають у кімнату. Ввечері батько завжди спілкується з дитиною. Десь пів року мати не було.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
05 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 196/1202/19, провадження № 61-5501св22 (ЄДРСРУ № 106637534) досліджував питання щодо зміни судом графіку спілкування з дитиною запропонований органом опіки та піклування.
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Мати, яка проживає окремо від дитини, зобов'язана брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи її ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до мати, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Батько, який проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати мати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
А відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей 1989 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії», п. 135; Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», п. 100; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року «М. С. проти України», п. 77).
Так, у §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Варто пам'ятати, що визначений спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини не є постійним, а може бути змінений у зв'язку зі зміною обставин, у тому числі віку дитину, налагодження відносин між дитиною та того з батьків, хто проживає окремо, порозуміння батьків дитини у питаннях щодо спілкування з нею одним з батьків, який проживає окремо.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (правова позиція, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №712/10623/17).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
В параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Gnahore проти Франції», § 59 - Суд підкреслює, що у справах такого типу інтереси дитини мають стояти перед усіма іншими міркуваннями. Однак, якщо правильно проаналізувати, цей інтерес складається з двох частин. З одного боку, інтерес чітко передбачає забезпечення того, щоб дитина розвивалася в сприятливому середовищі, і що за жодних обставин батьки не можуть мати право згідно зі статтею 8 вимагати вжиття заходів, які можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див. цитоване вище рішення у справі Йохансена), стор. 1008, § 78, і E.P. проти Італії, № 31127/96, § 62, 16 листопада 1999 р., не повідомлялося). З іншого боку, зрозуміло, що в інтересах дитини однаково зберегти її зв'язки з родиною, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною, оскільки розірвати ці зв'язки означає відрізати дитину від її коріння. З цього випливає, що інтереси дитини диктують, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за дуже виняткових обставин і що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо і коли це доречно, «відновити» сім'ю. В інтересах не лише відповідного батька, а й дитини, кінцевою метою будь-якого «розпорядження про піклування» має бути «возз'єднання [е]... батька з його чи її дитиною» (див. наступні рішення: Olsson (№ 1) і Johansen, згадане вище, стор. 36-37, § 81, і стор. 1008-09, § 78, відповідно; і E.P. проти Італії, згадане вище, § 64).
Існує широкий консенсус, в тому числі і у міжнародному праві, на підтримку думки, що в усіх рішеннях стосовно дітей їхні найвищі інтереси повинні мати першорядне значення (Neulinger і Shuruk проти Швейцарії [ВП], § 135; X проти Латвії [ВП], § 96). Найвищі інтереси дитини можуть, залежно від їхнього характеру і серйозності, переважувати інтереси батьків (Sahin проти Німеччини [ВП], § 66). Інтереси батьків, особливо у тому, щоб мати регулярне спілкування зі своєю дитиною, лишаються, тим не менш, чинником, який береться до уваги у врівноваженні різних задіяних інтересів (Neulinger і Shuruk проти Швейцарії, § 134). Інтереси дитини вимагають, щоб зв'язок дитини із сім'єю був підтриманий, за винятком випадків, коли сім'я виявила особливу невідповідність. Тому сімейні зв'язки можуть бути розірвані за вкрай виняткових обставин, і має бути зроблене все можливе для збереження особистих стосунків і, за потреби, для "відбудови" сім'ї (Gnahore проти Франції, § 59).
Так, у справі № 766/3045/17 про встановлення часу спілкування з дитиною, батько просив встановити графік побачень та вільного спілкування з дитиною без присутності її матері, за зустрічним позовом матір дитини просила встановити побачення доньки з батьком в її присутності. У цій справі Херсонський міський суд Херсонської області визначив спілкування батька із малолітньою донькою за відсутності матері, оскільки, як встановлено судом, психологами, органами опіки та піклування, сторони між собою мають вкрай конфліктні стосунки. На думку Суду, найкращим інтересам дитини відповідає убезпечення її від спостереження за конфліктами між батьками.
У справі № 753/18670/15-ц Верховний Суд в постанові від 11 листопада 2020 року наголосив, що наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.
У справі № 661/5102/20 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини Суд апеляційної інстанції в постанові від 01 вересня 2021 року встановив, що стосунки сторін не є безконфліктними, непорозуміння між ними виникають саме з приводу порядку та способу участі позивача у вихованні спільної малолітньої дитини, а для останньої в силу її віку та розвитку конфлікти між батьками мають психотравмуючу дію, оскільки така поведінка найближчих людей позбавляє її відчуття захищеного та безпечного середовища. Тому в інтересах усіх учасників даних сімейних відносин, а у першу чергу в інтересах дитини, за відсутності даних щодо негативного впливу батька на неї, основне спілкування дитини з батьком має відбуватися без присутності матері.
У постанові від 28 січня 2019 року по справі № 619/3051/17 Верховний Суд зробив висновок, що батько має право особисто брати участь у вихованні дитини та зустрічатися з нею без присутності матері або інших осіб.
В рішенні по справі «A.V. проти Словенії» (заява № 878/13) ЄСПЛ нагадав, що згідно зі ст. 8 Конвенції держава несе позитивні зобов'язання щодо «ефективної поваги» до сімейного життя. Зокрема, в справах, що стосуються права контакту одного з батьків, держава зобов'язана вживати заходів з метою возз'єднання батьків зі своїми дітьми і сприяти такому возз'єднанню. У зазначеній справі ЄСПЛ присудив батькові-заявнику, який втратив право на особистий контакт зі своїми дітьми, 20 тис. євро компенсації за моральну шкоду.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробленому в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 наступного змісту: «Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 з матір'ю з огляду на те, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини».
Є і цьогорічна практика в якій Верховний Суд в своїй постанові від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 прийшов до висновку, що присутність матері під час спілкування позивача з дитиною не є доцільною за наявності встановлених неприязних стосунків між позивачем та відповідачем. Колегія суддів вважає, що проведення зустрічей батька із сином виключно у присутності матері є необґрунтованим, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування.
Таким чином, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Таким чином, зміна графіку участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини запропонований органом опіки та піклування, може обґрунтовуватися тим, що при встановленні способу спілкування суд має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитині.
Суд вважає необхідним зазначити про те, що рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №87 від 07.03.2023 року не містить розумного балансу на участь позивача у вихованні дитини. Рішення фактично суперечить інтересам дитини, яка суттєво обмежена у повноцінному спілкуванні зі своєю матір'ю. Згідно рішення, участь матері у вихованні дитини становить всього чотири години на тиждень, що на думку суду суперечить інтересам дитини, враховуючи ставлення дитини до матері .
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави часткового задоволення вимог позову та встановлення (зміни) способу участі ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина - малолітнього ОСОБА_6 шляхом визначення ОСОБА_5 днів та години для спілкування з ОСОБА_6 без присутності будь-яких уповноважених осіб та без присутності будь-яких інших осіб з боку батька ОСОБА_2 , враховуючи його самого, визначивши ОСОБА_5 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_6 за графіком побачень з дитиною поза межами місця проживання ОСОБА_2 , а саме:
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 дитячого садка (іншого дошкільного приватного чи державного освітнього навчального закладу, або подібної, відповідної віку дитині, установи), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 19:00 год. неділі, з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в Україні за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати садок або будь-який інший дошкільний приватний чи державний освітній навчальний заклад, або подібну, відповідну до віку дитини установу;
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 школи (іншого відповідного її віку освітнього навчального закладу), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 09:00 год. понеділка, що йде після таких вихідних ( ОСОБА_5 відводить ОСОБА_6 в такий понеділок до школи або повертає ОСОБА_2 , якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не йде в цей день до школи), з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати школу або будь-який інший відповідний його віку освітній навчальний заклад.
З метою оздоровлення ОСОБА_6 ОСОБА_5 має право на спільний з ним відпочинок (в тому числі на перебування ОСОБА_6 відведений час вдома у ОСОБА_5 ), без присутності ОСОБА_2 :
- кожного року у літній час: друга половина червня - 15 днів; друга половина липня - 15 днів, друга половина серпня - 15 днів: з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
- кожного року другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені.
В дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2023, 2025, 2027 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год. з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 .
У дні народження ОСОБА_6 у парні роки (2024, 2026, 2028 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год., з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в Україні за бажанням дитини та матері, без присутності ОСОБА_2 .
В день народження ОСОБА_5 з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 : з 10:00 год. до 19:00 год.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_5 дозвіл на виїзд з ОСОБА_6 за межі територіального кордону України (в іншу(і) країну(и)) та її переміщення з дитиною у країнах перебування кожного разу, коли такий дозвіл буде потрібен, то суд враховує, що місце проживання дитини визначено з батьком, і на думку суду, для максимального урахування та дотримання найкращих інтересів дитини, а також для дотримання розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитині, позивачу необхідно отримувати визначений чинним законодавством дозвіл відповідача, як батька дитини, на виїзд з ОСОБА_6 за межі територіального кордону України, а тому суд дійшов висновку, що дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що при встановленні графіку спілкування матері з дитиною, який просить позивач, остання може викрасти дитину та вивезти її за межі України, з огляду на те, що суд вважає ці доводи не підтвердженими певними засобами доказування, та такими, що є припущеннями відповідача.
Щодо доводів відповідача, що позивачка протягом останніх років неодноразово змінювала власне місце проживання, то суд відхиляє дані доводи та звертає увагу на те, що позивач обирала зручне місце проживання, з урахуванням місця проживання дитини з батьком, для можливості здійснювати відвідування дитини належно виконуючи встановлений графік спілкування з дитиною.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_5 перешкод у спілкуванні з ОСОБА_6 засобами телефонного, поштового, електронного чи будь-якого іншого засобу зв'язку, про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_5 перешкод у особистій участі ОСОБА_5 щодо відвідування дитячих дошкільних/шкільних/навчальних закладів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводяться за участю ОСОБА_6 , для забезпечення його інтересів, то суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2 вчиняються або вчинялись раніше такі перешкоди, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 у разі погіршення стану здоров'я ОСОБА_6 , негайно повідомляти про це матір дитини - ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2 вчиняються перешкоди у інформуванні матері про стан здоров'я дитини, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.
Щодо відеодоказів наданих відповідачем в підтвердження аморальної поведінки матері ОСОБА_5 , то суд не може встановити дату та час запису даних відео, а саме чи відбували події на відеозаписах до народження дитини, чи після народження дитини. На деяких відеозаписах неможливо точно ідентифікувати особу ОСОБА_5 , та крім того, слід зазначити, що більша частина записів, на яких можливо встановити особу ОСОБА_5 , не містять в собі ознак, які свідчать про аморальну поведінку ОСОБА_5 під час виконання своїх батьківських обов'язків, або вчинки здійснюються в присутності дитини, а також, що її поведінка впливає на виховання дитини та ставлення дитини до матері.
В той же час, відеозаписи, які подані стороною позивача свідчать про близькі взаємовідносини між позивачем та дитиною, бажання дитини більше часу проводити з матір'ю, стурбованістю дитини, що позивач має покинути дитину, оскільки закінчився час спілкування із матір'ю і цього часу вкрай мало дитині для спілкування з матір'ю.
Крім того, суд враховує, що під час розгляду справи не встановлено, що за весь час, ОСОБА_5 , без поважних причин порушувала встановлений графік спілкування з дитиною та не було встановлено, що ОСОБА_5 не виконувала свої батьківські обов'язки або ухилялась від їх виконання.
Відповідно до частини 1 статті 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» Верховний суд роз'яснив судам, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому КПК України.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК України, а саме: у випадках, передбачених КК України, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, в свою чергу, класифікуються за декількома критеріями. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому, нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави (в тому числі і звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності) є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, після набрання ухвали від 11.08.2022 Обухівського районного суду Київської області 19.08.2022 законної сили, факт побиття Відповідачем ОСОБА_5 на ґрунті тривалих сімейних суперечок, що викликані різними поглядами щодо виховання спільної малолітньої дитини, вважається доведений і доказуванню не підлягає.
З огляду на вказані норми, суд дійшов висновку, що юридичний факт нанесення ОСОБА_2 ОСОБА_5 15.04.2020 в гаражному приміщенні, що розташоване на території домоволодіння АДРЕСА_1 , легких тілесних ушкоджень є доведеним.
Статтею 127 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
В статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку із тим, що у справі № 372/3617/20 ОСОБА_5 не було подано цивільного позову у кримінальному провадженні, отже, за приписами частини 7 статті 128 КПК України, вона має право на пред'явлення його в порядку цивільного судочинства і таке право ми реалізуємо поданням цієї позовної заяви.
Відповідно до статі 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення прав, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав відшкодування моральної шкоди здійснюється в обраний спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову: Служба у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Встановити (змінити) спосіб участі ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина - малолітнього ОСОБА_6 шляхом визначення ОСОБА_5 днів та години для спілкування з ОСОБА_6 без присутності будь-яких уповноважених осіб та без присутності будь-яких інших осіб з боку батька ОСОБА_2 , враховуючи його самого, визначивши ОСОБА_5 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_6 за наступним графіком побачень з дитиною поза межами місця проживання ОСОБА_2 :
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 дитячого садка (іншого дошкільного приватного чи державного освітнього навчального закладу, або подібної, відповідної віку дитині, установи), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 19:00 год. неділі, з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в Україні за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати садок або будь-який інший дошкільний приватний чи державний освітній навчальний заклад, або подібну, відповідну до віку дитини установу;
- кожні другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_6 школи (іншого відповідного її віку освітнього навчального закладу), починаючи з 19:00 год. п'ятниці, що йде перед такими вихідними, до 09:00 год. понеділка, що йде після таких вихідних ( ОСОБА_5 відводить ОСОБА_6 в такий понеділок до школи або повертає ОСОБА_2 , якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не йде в цей день до школи), з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ) та інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 , а також встановити, що ці умови застосовуються у випадку, якщо ОСОБА_6 з будь-яких причин не буде відвідувати школу або будь-який інший відповідний його віку освітній навчальний заклад.
З метою оздоровлення ОСОБА_6 ОСОБА_5 має право на спільний з ним відпочинок (в тому числі на перебування ОСОБА_6 відведений час вдома у ОСОБА_5 ), без присутності ОСОБА_2 :
- кожного року у літній час: друга половина червня - 15 днів; друга половина липня - 15 днів, друга половина серпня - 15 днів: з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені;
- кожного року другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності ОСОБА_2 , з повідомленням ОСОБА_5 ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_6 під час реалізації ОСОБА_5 права на контакт з ОСОБА_6 ; за результатами домовленості між батьками періоди можуть бути змінені.
В дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2023, 2025, 2027 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год. з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в України за бажанням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , без присутності ОСОБА_2 .
У дні народження ОСОБА_6 у парні роки (2024, 2026, 2028 і т.п.) з 10:00 год. до 20:00 год., з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 , її матері (бабусі ОСОБА_6 ), інших місць в Україні за бажанням дитини та матері, без присутності ОСОБА_2 .
В день народження ОСОБА_5 з можливістю відвідування ОСОБА_6 місця проживання ОСОБА_5 : з 10:00 год. до 19:00 год.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10000,00 (десять тисяч) грн. моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у вигляді нанесення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2024 року.
Суддя: