Справа № 761/7176/24
Провадження №1-кп/761/2847/2024
іменем України
04 березня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження №22024000000000169 від 19.02.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Березніки Пермської обл. РФ, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії РФ, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Бердянськ Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, маючи єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену загальну мету, спрямовану на підтримку дій держави-агресора проти України, в порушення вимог Конституції, Законів України та всупереч інтересам держави Україна, маючи вільний вибір прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, передав матеріальні ресурси збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.
Так, у період з 20 по 22 березня 2022 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з метою демонстрації лояльності та уникнення фільтраційних заходів зі сторони представників окупаційної влади чи збройних/воєнізованих формувань держави-агресора, добровільно передав представнику росгвардії РФ з позивним « Воїн » грошові кошти у розмірі 6 000 доларів США.
Крім того, у середині жовтня 2023 року, точну дату та час не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , будучи особою призовного віку, яка підлягає мобілізації та не має права перетину державного кордону України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету виїзду за межі території України, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, знаючи законний порядок отримання тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки ВЛК, в порушення Наказу Міністерства оборони України 21.11.2017 р. №610 «Про затвердження Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов'язаного», використовуючи меcенджер «Telegram», підшукав невстановлену особу, з якою досяг домовленості про виготовлення за грошову винагороду завідомо підробленого тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки ВЛК, які в сукупності з іншими документами надають право перетнути державний кордон України у період дії правового режиму воєнного стану.
У подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розуміючи, що вказані документи будуть підробленими, діючи в групі осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, вчинив пособництво у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: у середині жовтня 2023 року , точний час не встановлено, перебуваючи за місцем власного проживання, надіслав у меcенджері «Telegram» вказаній невстановленій особі свої анкетні данні, фотографію паспорта громадянина України та фотокартку із власним зображенням, які використано під час виготовлення завідомо підробленого тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки ВЛК, а також у якості винагороди перерахував на визначений виконавцем криптовалютний гаманець цифрову валюту еквівалентну грошовим коштам у розмірі 10 000 доларів США.
З метою завершення реалізації злочинного умислу щодо підроблення офіційних документів наприкінці жовтня 2023 року, точну дату та час не встановлено, невстановлена особа у невстановленому місці виготовила довідку військо-лікарської комісії від 23.02.2023 № 313 та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 23.02.2023, до яких внесла недостовірні відомості щодо часу їх виготовлення, діагнозу ОСОБА_5 , інформацію про його непридатність до військової служби та інші обов'язкові реквізити, після чого передала ОСОБА_5 вказані підроблені документи шляхом їх направлення на адресу відділення № 1 української компанії з експрес - доставки « Нова Пошта » в м. Святопетрівське Київської обл. ,вул. Центральна, буд. 140 .
Крім того, ОСОБА_5 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, будучи особою призовного віку, який не має права перетину державного кордону України у період дії правового режиму воєнного стану, маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого офіційного документу, доводячи свій намір, спрямований на незаконний перетин кордону до завершення, завідомо знаючи про те, що раніше отримані ним довідка військової лікарської комісії від 23.02.2023 № 313 та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 23.02.2023 щодо непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку є недійсними та підробленими, 20.11.2023 не пізніше 18 год. 30 хв., знаходячись на Міжнародному пункті пропуску «ІНФОРМАЦІЯ_3», який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , під час проходження прикордонного контролю умисно надав їх для перевірки інспектору прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України за ознаками передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, кримінальне правопорушення; передбачене ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 358КК України за ознаками пособництва в підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов'язку, з метою його використання; та кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.
21.02.2024 року між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_5 повністю і беззастережно визнає себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, - 3 місяці арешту; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - 6 місяців арешту; завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - 4 роки позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 4 років позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років, без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.
У судовому засіданні прокурор уважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 21.02.2024 року, укладену між ОСОБА_5 та прокурором, пояснив, що дана угода відповідає вимогам закону, укладена обвинуваченим у його присутності, добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 дав показання, відповідно до яких угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 21.02.2024 року і призначити йому узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, викладених в обвинувальному акті.
Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників розгляду, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, дата її укладення та підписи сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Обставини, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України є визнання вини та щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст.67 КК України відсутні обставин, що обтяжують покарання.
Суд уважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді арешту строком на 3 місяці; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, - у виді арешту строком на 6 місяців; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років, без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років, без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України необхідно звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, працездатний, одружений, оскільки суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
За правилами ст.77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_5 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
При цьому в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом у підготовчому судовому засіданні також встановлено, що укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За таких підстав суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної від 21.02.2024 року, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №22024000000000169 від 19.02.2024 року, між прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який був застосований відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2024 року справа 761/5585/24, суд скасовує.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, з огляду на те, що підстави для його застосування відпали, конфіскація не застосовується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 369-376, 475, 615 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості від 21.02.2024 року, укладену у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №22024000000000169 від 19.02.2024 року, між прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на три місяці.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту строком на шість місяців.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1КК України, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк десять років, без конфіскації майна, на підставі статті 77 КК України.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначити у виді 4 років позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років, без конфіскації майна, на підставі статті 77 КК України.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - скасувати.
Обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти в залі суду негайно.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2023 року, в межах кримінального провадження №22023000000000928 від 13.09.2023 року, на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW» моделі «740І» з VIN-кодом: НОМЕР_4 , д.н.з. « НОМЕР_5 », свідоцтво серії НОМЕР_6 ; брелок-ключ від автомобіля марки «BMW» моделі «740I» з VIN-кодом: НОМЕР_4 та д.н.з. « НОМЕР_5 ».
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2023 року, в межах кримінального провадження №22023000000000928 від 13.09.2023 року, на банківську картку «IRON BANK/UniversalBank» на ім'я «ОСОБА_7» № НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW», марки «ХС М» VIN-код: НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 , свідоцтво серії НОМЕР_10 ; видано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1 аркуші; предмети схожі на грошові кошти - долари США: номіналом 100 (сто) доларів США, у кількості 100 (сто) штук; номіналом 10 (десять) доларів США, у кількості 1 (одна) штука; брелок-ключ від автомобіля марки «BMW», марки «ХС М», Vin-код: НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_11 , ухвалою слідчого судді від 24.11.2023 року на автомобіль марки "BMW" моделі "740І" з VIN-кодом: НОМЕР_4 та державним номерним знаком "НОМЕР_15", на автомобіль марки "BMW " моделі "Х5 М" з VIN-кодом: НОМЕР_12 та державним номерним знаком "НОМЕР_16", на мотоцикл марки "BMW" моделі "S 1000RR" з VIN-кодом: НОМЕР_13 та державним номерним знаком "НОМЕР_14".
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, нероз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК Україниугода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі неподання апеляційної скарги.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1