ун. № 759/5533/24
пр. № 2-о/759/380/24
21 березня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження,
І. Позиція сторін у справі
у березні 2024 р. представник заявника звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі, Донецька обл., Україна, для проведення державної реєстрації народження дитини у відповідних органах реєстрації актів цивільного стану України, зазначивши батьків дитини: мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батьком вказати відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (зі слів матері) прізвище - ОСОБА_4 , ім'я- ОСОБА_4 , по-батькові- ОСОБА_4 .
В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що у заявника народилася дитина чоловічої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво про народження, органом документи якого є недійсними і не створюють правових наслідків. На час народження дитини заявник перебувала у громадянському шлюбі з батьком дитини-громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_8 , який своєю заявою визнав батьківство дитини на підставі якої був записаний у свідоцтві про народження дитини як батько. Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразку, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 18-19).
Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито провадження у справі (а.с. 20).
У судове засідання заявник та представник заявника не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦК Україна державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть.
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
ІІІ. Фактичні обставини справи
як вбачається із матеріалів справи, що згідно копії паспорту серія НОМЕР_1 від 03.02.2003 виданий на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Курахове, Мар'їнського району, Донецької області, яка є громадянкою України, та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 12).
Згідно виписки з історії родів №1000 від 31.01.2024 ГБУ ГБ№2 м. Маріуполя у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02 год. 00 хв. народилася дитина чоловічої статі (а.с11).
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 219, батьками зазначені: батько - ОСОБА_8 , громадянин Республіки Узбекистан, мати - ОСОБА_2 , громадянка російської федерації (а.с. 13).
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту народження дитини у місті Маріуполі, Донецька обл., Україна, заявник зазначив, що в нього відсутній документ про народження дитини, який виданий компетентною установою України, у зв'язку з чим відсутня можливість зареєструвати народження дитини компетентними органами держави Україна.
Заявник не звертався до Святошинського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з приводу отримання відмови у проведенні реєстрації.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно з ч. 1 ст. 144 СК України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 257-1 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Суд звертає увагу на те, що згідно доданої до заяви ксерокопії паспорту, заявник є громадянкою України. У той же час в ксерокопії свідоцтва про народження дитини зазначено, що вона є громадянкою російської федерації. З урахуванням вищезазначеного у суду виникають обґрунтовані сумніви у відповідності наданих суду ксерокопій документів їх оригіналам.
Судом встановлено, що відомості про громадянство батьків, які зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження.
Аналізуючи вищезазначене, суд вважає доведеним факт народження дитини на тимчасово окупованій території, однак, суд позбавлений можливості встановити даний факт, а також встановити відомості про батьків, оскільки відомості, які зазначені в заяві, не співпадають з відомостями, зазначеними в документах, доданих до заяви.
За змістом чч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами від 21.04.2022, які набрали чинності 07.05.2022, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Отже, вказаною нормою Закону передбачено виключення, у тому числі для документів, які видані органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, зокрема, для документів, які підтверджують факт народження і повинні додаватися до заяви про державну реєстрацію народження дитини.
За таких обставин, доводи заявника про те, що у них відсутня можливість зареєструвати народження дитини в компетентних органах держави Україна, оскільки у них відсутній документ про народження дитини, виданий компетентною установою України, є безпідставними.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є:
1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;
2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану);
3) виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.
Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.
Із матеріалів справи не вбачається, щоб заявник звертався з питанням державної реєстрації народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану з будь-яким документом із вищенаведеного переліку. Неможливість же подання таких документів до компетентного органу державної реєстрації актів цивільного стану заявниками у заяві про встановлення факту народження дитини не зазначено та не обґрунтовано.
Отже, заявником у заяві про встановлення факту народження дитини не обґрунтовано та не надано доказів неможливості зареєструвати народження дитини за умови подання органу державної реєстрації актів цивільного стану оригіналу відповідного медичного документу, навіть виданого органами та/або особами створеними, обраними чи призначеними у порядку, не передбаченому законом, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» мають бути прийняті відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану, як документи, що підтверджують факт народження дитини.
Вказані обставини свідчать про те, що заявник має можливість зареєструвати народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України, за умови дотримання порядку подання відповідної заяви про державну реєстрацію народження дитини та долучення до вказаної заяви оригіналів відповідних документів.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 в справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови)».
У цьому контексті суд зауважує, що п. 7) ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Разом із тим, ані вказана норма права, ані приписи інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, не пов'язують можливість (неможливість) здійснення державної реєстрації народження із можливістю батьків звернутися до певного органу державної реєстрації актів цивільного стану з цією метою. При вирішенні питання можливості (неможливості) здійснення державної реєстрації народження визначальним є питання належності документів для здійснення такої реєстрації.
Враховуючи, що досліджені докази по справі свідчать про те, що відомості про громадянство матері, які зазначені в заяві про встановлення факту народження, не співпадають з відомостями, які зазначені у свідоцтві про народження дитини, заявником не доведено, що він не має належних документів для здійснення державної реєстрації народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану і відповідно позбавлені можливості зареєструвати народження своєї дитини у компетентних органах України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
V. Розподіл судових витрат
згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв'язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»; 186, 258, 260, 315, 317, 318, 353 ЦПК України, -
заяву ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст рішення суду складено 21.03.2023.