21 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 925/185/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
учасника справи - Святун І.О.
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - не з'явився,
ОСОБА_2 - не з'явився,
ОСОБА_3 - Яременко В.А.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро Плюс" - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2023 (суддя Скиба Г.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (колегія суддів: Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсака В.А.)
у справі за позовом:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2
до ОСОБА_3 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро Плюс" (далі - ТОВ "ФКТН Агро Плюс")
про визнання недійсним договору, визнання нечинним та скасування запису про реєстрацію змін до відомостей про склад засновників товариства.
Суть спору
1. У 2018 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 створили ТОВ "ФКТН Агро Плюс", розподілили статутний капітал таким чином: ОСОБА_1 належить частка у розмірі 90%, у статутному капіталі товариства, а ОСОБА_2 - 10%.
2. У квітні 2022 року ОСОБА_3 набула частку у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс", уклавши відповідні договори купівлі-продажу частки. ОСОБА_1 відчужив їй свою частку у розмірі 40% статутного капіталу товариства, а ОСОБА_2 - 10%.
3. Вже після укладення договору купівлі-продажу частки, у серпні 2022 року, ОСОБА_1 перерахував на рахунок товариства свій внесок до статутного капіталу у розмірі 900,00 грн.
4. В подальшому ОСОБА_1 подарував частку 50% громадянину ОСОБА_4 , і станом вже на 23.08.2022 позивачі не були учасниками ТОВ "ФКТН Агро Плюс".
5. У лютому 2023 року позивачі звернулися з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування реєстраційного запису про зміну складу засновників товариства до ОСОБА_3 , вказуючи, що частки у статутному капіталі не були ними оплачені на момент відчуження. На момент звернення до суду з позовом учасниками товариства були ОСОБА_3 (частка 50%) та ОСОБА_4 (частка 50%).
6. Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні позову. Північний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін.
7. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, просили рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
8. Перед Верховним Судом у цій справі постало таке питання:
- чи наявні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства за умови, що учасники такого товариства відчужили частки, які не були оплачені, але самі ж звернулися з відповідним позовом до суду (застосування ч.3 ст.21 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 26.02.2018 збори учасників ТОВ "ФКТН Агро Плюс" рішенням, оформленим протоколом №1 затвердили Статут товариства, відповідно до якого:
- учасниками товариства є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (п.2.2);
- для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал (статутний фонд); в рахунок свого вкладу в статутний фонд учасники згідно з рішенням про утворення можуть вносити рухоме та нерухоме майно, грошові кошти у національній та іноземній валюті, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, майном, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності) та інше, що має вартісну оцінку (п.4.1);
- статутний капітал товариства становить 1 000,00 грн - 100% (сто відсотків) і формується із внесків учасників, здійснених у такий спосіб: громадянин України ОСОБА_1 - грошовий або майновий внесок 900 грн - 90% частки у статутному капіталі товариства; громадянин України ОСОБА_2 - грошовий або майновий внесок 100 грн - 10% частки у статутному капіталі товариства (п.4.3);
- учасник зобов'язаний повністю здійснити свій внесок протягом одного року після державної реєстрації статуту товариства; учаснику товариства, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства (п.4.5).
11. 26.02.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис №10261020000018164 про реєстрацію юридичної особи ТОВ "ФКТН Агро Плюс".
12. 13.04.2022 ОСОБА_1 (як продавець) та ОСОБА_3 (як покупець) уклали договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс", за умовами якого:
- предметом договору є придбання покупцем у продавця частки у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" та пов'язаних з нею корпоративних прав на зазначених нижче умовах (п.1.1);
- продавець передає у власність покупця частку розміром 400 грн, що складає 40% у статутному капіталі товариства (далі - частка), а покупець приймає та оплачує цю частку (п.1.2);
- частка в статутному капіталі товариства належить продавцю, що підтверджується інформацією, яка міститься у відомостях про товариство в ЄДР, станом на день підписання цього договору (п.1.3);
- відомості про частку, що відчужується: номінальний розмір частки - 400 грн; частка складає 40% статутного капіталу товариства; склад частки - грошові кошти (п.1.5);
- продавець гарантує, що на дату підписання цього договору і на весь строк до передачі прав власності на частку покупцеві частка, пойменована у цьому договорі, нікому іншому не відчужена, не є внеском до статутних капіталів інших юридичних осіб, під заставою (в т.ч. податковою), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає (п.2.1);
- продавець гарантує, що на дату підписання цього договору він повністю сплатив свій внесок до статутного капіталу товариства згідно зі статутом Товариства, не має ніяких невиконаних зобов'язань перед товариством (п.2.2);
- продавець гарантує, що до дати підписання цього договору ним були дотримані усі вимоги ст.20 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон "Про ТОВ та ТДВ") щодо переважного права учасника товариства на частку (частину частки), яка ним відчужується (п.2.3);
- сторони домовились, що справедлива вартість частки за цим договором складає 400 грн (п.3.1);
- право власності на частку покупець набуває з моменту підписання сторонами цього договору (п.4.1);
- передача частки, зазначеної в пп.1.5.1 цього договору, оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі частки, підписи на якому посвідчуються нотаріально (п.4.2);
- з настанням обставин, зазначених у ст.4 цього договору, продавець втрачає усі права та обов'язки по відношенню до ТОВ "ФКТН Агро Плюс", які обумовлені його статусом як учасника товариства (п.5.1);
- з настанням обставин, зазначених у ст.4 цього договору, покупець набуває майнові і немайнові права учасника товариства в обсязі, пропорційному розміру придбаної ним частки (п.5.2).
13. 14.04.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, згідно з яким:
14. ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі товариства у розмірі 400 грн - 40% (сорок відсотків) частки у статутному капіталі товариства (п.1);
- у результаті передачі частки від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 перейшли права та обов'язки учасника товариства в обсязі, пропорційному розміру придбаної нею частки; сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пункти 2, 3).
15. Акт скріплений підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , справжність яких засвідчив приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального кругу Алєксєєва І.Ю., та зареєстрував в реєстрі за №2415, 2416.
16. 13.04.2022 ОСОБА_2 (як продавець) та ОСОБА_3 (як покупець) уклали договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс", за умовами якого:
- предметом договору є придбання покупцем у продавця частки у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" та пов'язаних з нею корпоративних прав на зазначених нижче умовах (п.1.1);
- продавець передає у власність покупця свою частку розміром 100 грн, що складає 10% у статутному капіталі товариства (далі - частка), а покупець приймає та оплачує цю частку (п.1.2);
- зазначена частка в статутному капіталі товариства належить продавцю, що підтверджується інформацією, яка міститься у відомостях про товариство в ЄДР, станом на день підписання цього договору (п.1.3);
- відомості про частку, що відчужується: номінальний розмір частки - 100 грн; частка складає 10% статутного капіталу товариства; склад частки - грошові кошти (п.1.5);
- продавець гарантує, що на дату підписання цього договору і на весь строк до передачі прав власності на частку покупцеві частка, пойменована у цьому договорі, нікому іншому не відчужена, не є внеском до статутних капіталів інших юридичних осіб, під заставою (в т.ч. податковою), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає (п.2.1);
- продавець гарантує, що на дату підписання цього договору він повністю сплатив свій внесок до статутного капіталу товариства згідно зі статутом товариства, не має ніяких невиконаних зобов'язань перед товариством (п.2.2);
- продавець гарантує, що до дати підписання цього договору ним були дотримані усі вимоги ст.20 Закону "Про ТОВ та ТДВ" щодо переважного права учасника товариства на частку (частину частки), яка ним відчужується (п.2.3);
- сторони домовились, що справедлива вартість частки за цим договором складає 100 грн (п.3.1);
- право власності на частку покупець набуває з моменту підписання сторонами цього договору (п.4.1);
- передача частки, зазначеної в пп.5.1 цього договору, оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі частки, підписи на якому посвідчуються нотаріально (п.4.2);
- з настанням обставин, зазначених у ст.4 цього договору, продавець втрачає усі права та обов'язки по відношенню до ТОВ "ФКТН Агро Плюс", які обумовлені його статусом як учасника товариства (п.5.1);
- з настанням обставин, зазначених у ст.4 цього договору, покупець набуває майнові і немайнові права учасника товариства в обсязі, пропорційному розміру придбаної ним частки (п.5.2).
17. 14.04.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс", згідно з яким:
- ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла частку у статутному капіталі товариства у розмірі 100 грн - 10% частки у статутному капіталі товариства (п.1.1);
- у результаті передачі вищезазначеної частки від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 перейшли права та обов'язки учасника товариства в обсязі, пропорційному розміру придбаної нею частки; сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв'язку з передачею зазначеної у акті частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пункти 2, 3).
18. Акт скріплений підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , справжність яких засвідчив приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального кругу Алєксєєва І.Ю., та зареєстрував в реєстрі за №2413, 2414.
19. 31.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України, внесено відомості про кримінальне провадження №12022250310000986 за фактом заволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шахрайським шляхом належною ОСОБА_1 часткою у статутному фонді ТОВ "ФКТН Агро Плюс" розмірі 40%.
20. Згідно з протоколом допиту свідка від 30.08.2022, здійсненого старшим слідчим СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області в ході розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного 31.05.2022 до ЄРДР за №12022250310000986, ОСОБА_3 вказала, що відповідно до укладених 13.04.2022 між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорами купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" вона є власником 50% частки статутного фонду вказаного товариства; що інформацією щодо порядку розрахунку за придбані частки вона не володіє, оскільки перемовини щодо розрахунку із ОСОБА_1 вів її брат, ОСОБА_5 ; що її функція зводилась виключно до проставляння підпису в договорах купівлі-продажу (в присутності нотаріуса Алєксєєвої І.Ю.) та в актах приймання-передачі (в присутності нотаріуса Миколенко І.М.); що організацією нотаріального посвідчення вказаних договорів та актів займався особисто ОСОБА_1 .
21. 22.08.2022 ОСОБА_1 здійснив перерахування внеску до статутного капіталу ТОВ "ФКТН Агро Плюс" у розмірі 900,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №@2PL592908 від 22.08.2022 з призначенням платежу: "Внесок до статутного фонду, засновник ОСОБА_1 , ІПН2309820175, Внесення частки".
22. Згідно з витягом з ЄДР від 29.11.2022 №102601816495:
- засновниками (учасниками) юридичної особи є: ОСОБА_3 , розмір частки засновника (учасника): 500,00; ОСОБА_4 , розмір частки засновника (учасника): 500,00;
- інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу: ОСОБА_3 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50; ОСОБА_4 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50;
- керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори тощо: ОСОБА_1 (без обмежень) - керівник; ОСОБА_2 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень)) - представник; ОСОБА_1 (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (без обмежень)) - представник.
Короткий зміст позовних вимог
23. У лютому 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду Черкаської області зі спільною позовною заявою, в якій просили:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" у розмірі 40%, укладений 13.04.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" у розмірі 10%, укладений 13.04.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати нечинним та скасувати запис в ЄДР про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "ФКТН Агро Плюс" про зміну складу засновників ТОВ "ФКТН Агро Плюс" від 30.06.2022 №1000261070003018164, внесений приватним нотаріусом Алєксєєвою І.Ю.;
- стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та 20 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
24. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані правочини не відповідають ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ", оскільки ні в момент створення товариства, ні на момент укладення спірних правочинів позивачі не вносили внесок в статутний капітал товариства.
25. Позивачі також вказали, що з метою уникнення фінансового моніторингу, в договорах купівлі-продажу за домовленістю сторін вказали не реальну, а номінальну вартість часток - 400 грн та 100 грн відповідно. Зазначили, що перемовини щодо укладення договорів велись зі ОСОБА_5 (брат ОСОБА_3 ); за усною домовленістю сторін за відчужені частки ОСОБА_3 мала сплатити 500 000,00 грн шляхом передачі зазначених коштів у строк один місяць з дати підписання акту-приймання-передачі часток в статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс". Однак у визначений місячний строк вартість відчужених часток у розмірі 500 000,00 грн відповідачем на користь позивачів сплачена не була.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26. Господарський суд Черкаської області рішенням від 04.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, у задоволенні позову відмовив.
27. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- позивачі уклали зі ОСОБА_3 спірні договори купівлі-продажу, якими відчужили відповідні частки у статутному капіталі товариства та передали їх ОСОБА_3 за актами приймання-передачі; сторони своїми підписами в актах приймання-передачі підтвердили відсутність матеріальних претензій чи іншого невиконання умов договорів;
- засвідчення в актах приймання-передачі часток відсутності матеріальних претензій продавців до покупця свідчить про те, що перед підписанням цих актів фактично відбулась певна подія - оплата часток;
- до доводів позивачів про відсутність у матеріалах справи доказів передачі відповідачкою коштів за придбані частки (платіжних доручень, прибуткових касових ордерів, розписок тощо) суд ставиться критично, зокрема, зважаючи на незначність відповідних грошових сум;
- доводи позивачів про відсутність розумних підстав для продажу своїх часток в статутному капіталі ТОВ "ФКТН Агро Плюс" на користь ОСОБА_3 за 500 грн не можуть бути підставами для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на положення ст.12 ЦК;
- укладаючи спірні договори від 13.04.2022 про відчуження часток у статутному капіталі, позивачі реалізували своє внутрішнє волевиявлення на відчуження своїх прав, оформили та підписали письмові правочини та посвідчили дійсність підписів нотаріально;
- в матеріалах справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, яким були б встановлені факти вчинення відповідачем ОСОБА_3 або приватними нотаріусами Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. чи Миколенко І.М. кримінального правопорушення в процесі складання та/або засвідчення актів приймання-передачі часток у статутному капіталі товариства; оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону;
- несплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним, який визнається недійсним на момент укладення (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/6127/20);
- викликає сумнів те, що позивачі, заснувавши ТОВ "ФКТН Агро Плюс" у 2018 році і дозволяючи йому здійснювати господарську діяльність під їхнім контролем до 2022 року, так і не сформували статутний капітал у розмірі 1 000 грн у визначені Законом "Про ТОВ та ТДВ" строки, адже в такому разі вони в силу Закону у відповідний термін мали б ухвалити одне з визначених Законом рішень; той факт, що ОСОБА_1 здійснив перерахування внеску до статутного капіталу ТОВ "ФКТН Агро Плюс" у розмірі 900,00 грн лише 22.08.2022 за меморіальним ордером №@2PL592908, таких сумнівів не усуває і підтверджує те, що 22.08.2022 ця сума була перерахована товариству з певним призначенням платежу;
- позивачі використали неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до статей 15-16 ЦК; у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №466/3221/16-а (п.32) та від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 (п.43)).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
28. 31.10.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2022, в якій просили їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
29. Скаржники посилаються на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначають таке:
1) суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, щодо права учасника товариства на відчуження своєї частки (частини частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою; суди також не застосували імперативну норму ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ" та не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, пославшись на суперечливу та недобросовісну поведінку позивачів, які гарантували в договорі те, що внесли свої частки в статутний капітал товариства в повному обсязі:
- застосування доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) можливе в тому випадку, якщо норми права містять альтернативні варіанти регулювання цивільних правовідносин, надаючи управненій особі можливість вибору поведінки, але приписи ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ" є імперативними правовими нормами, які не можуть бути не враховані судами;
- якщо частка в статутному капіталі засновником товариства не оплачена в повному обсязі, то такий засновник/учасник товариства позбавлений права укладати договір щодо відчуження своєї частки і така заборона є імперативною; суди не застосували ч.1 ст.203, ч.1 ст.628, ч.1 ст.656 ЦК;
- з огляду на положення ч.1 ст.656 ЦК, ч.1 ст.217 ЦК та ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ", оскаржувані договори не могли бути вчинені без досягнення істотної умови договору (предмета договору) - майна, що продається (частки в статутному капіталі товариства), тому, якщо позивачі не мали права продавати належні їм частки в статутному капіталі товариства, то в цій частині спірні договори суперечать приписам ч.1 ст.203 ЦК та не могли бути укладені в цілому;
- сторони не визначили ще однієї істотної умови договору купівлі-продажу, а саме, порядку здійснення розрахунків; згідно з ч.1 ст.656 ЦК покупець повинен сплатити продавцю ціну, визначену договором; у цьому спорі ціна договору визначена, а порядок оплати не передбачений, тому оскаржувані договори не відповідають приписам ч.1 ст.656 ЦК;
- спірні договори не відповідають приписам частин 1-3, 5, 6 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.628, ч.1 ст.656 ЦК, ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ", а тому на підставі частин 1 та 2 ст.203 ЦК вони мають бути визнані судом недійсними;
2) суди не врахували суперечливу поведінку ОСОБА_3 (не надала доказів оплати частки у заявленому (номінальному) розмірі; надала неправдиві пояснення в судовому засіданні, що суперечать відомостям, що містяться в протоколі допиту позивача як свідка в рамках кримінального провадження).
30. 18.01.2024 надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
31. У відзиві ОСОБА_3 , зокрема, вказує:
- права позивачів не порушено та немає перешкод для їх реалізації; на момент звернення із позовом позивач-1 сплатив внесок до статутного капіталу товариства у сумі 900 грн, тобто у цій частині на час звернення із позовом жодних порушень та жодного спору не існує; відповідачка самостійно внесла до статутного капіталу товариства залишок несплаченої суми в розмірі 100 грн, отже статутний капітал товариства сформований у повному обсязі; продавці за договорами підтвердили оплату своїх часток, а факт відчуження неоплачених часток свідчить про недобросовісність поведінки;
- необґрунтованим є посилання на постанову Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, оскільки спір у цій справі має інший характер; оскільки правовідносини у справі №925/1147/18 та справі, що переглядається, є різними, Господарський суд Черкаської області правильно застосував правові висновки, викладені у постанові від 22.02.2022 у справі №904/6293/20, обставини якої є аналогічними справі, що переглядається;
- суд першої інстанції правильно зазначив, що сторони своїми підписами в акті приймання-передачі підтвердили відсутність матеріальних претензій чи іншого невиконання умов договорів;
- суд першої інстанції підтвердив доводи відповідачки про те, що якби права позивачів і були порушені, то вони неправильно обрали спосіб захисту; при цьому суд послався на постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/6127/20, від 21.09.2021 у справі №910/6127/20.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
32. Верховний Суд ухвалою від 08.01.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 21.02.2024.
Щодо несплати позивачами часток у статутному капіталі товариства як підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу
33. Скаржники вважають, що суди помилково не застосували імперативну норму ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ" щодо права учасника товариства на відчуження своєї частки (частини частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою, пославшись на суперечливу поведінку самих позивачів, та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2020 у справі №925/1147/18.
34. Ключовий аргумент позивачів зводиться до того, що на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу часток вони не оплатили свої частки у статутному капіталі, з огляду на що такі договори є недійсними.
35. Верховний Суд відхиляє цей довід скаржників з огляду на таке.
36. Дійсно, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ").
37. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК).
38. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК).
39. Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, на яку посилаються скаржники, погодився з судами попередніх інстанцій, які визнали недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вікторія.", зокрема, з огляду на те, що документи бухгалтерської звітності не підтверджували обставин передачі майна ТОВ "Вікторія" (єдиного учасника) у статутний капітал ТОВ "Вікторія.".
40. Водночас у справі №925/1147/18 спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що директор ТОВ "Вікторія" без згоди загальних зборів відчужив корпоративні права (100% частку) у ТОВ "Вікторія." покупцю, якому було відомо, що директор діє без належних повноважень.
41. Таким чином, позивач у справі №925/1147/18 пояснював порушення своїх прав тим, що спірний правочин був вчинений від його імені, але за відсутності належного волевиявлення ТОВ "Вікторія" на його укладення. Спірний правочин було вчинено директором ТОВ "Вікторія" всупереч інтересам юридичної особи, без рішення загальних зборів учасників товариства. Поведінка позивача (ТОВ "Вікторія") не була суперечливою та непослідовною. Тому, як правильно вказує ОСОБА_3 , правовідносини у справі №925/1147/18 та у цій справі №925/185/23 не можуть вважатися повністю подібними.
42. У цій справі позивачі (фізичні особи) поклали в основу свого позову вчинене ними ж порушення встановленого законом та статутом порядку формування статутного капіталу.
43. Як встановили суди, ТОВ "ФКТН Агро Плюс" було зареєстровано як юридична особа 26.02.2018, а спірні договори купівлі-продажу часток укладені 13.04.2022, тобто через чотири роки після створення товариства. Статут ТОВ "ФКТН Агро Плюс" (п.4.5) передбачає, що учасник зобов'язаний повністю здійснити свій внесок протягом одного року після державної реєстрації статуту товариства. Отже саме позивачі не сформували статутний капітал у розмірі 1 000 грн у визначені Законом "Про ТОВ та ТДВ" та статутом строки.
44. Суд першої інстанції застосував при вирішенні спору висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №904/6293/20.
45. У справі №904/6293/20 позивач також доводив, що на момент укладення оспорюваного договору відчужувана частка у статутному капіталі ТОВ була ним неоплаченою та не могла бути відчужена.
46. Верховний Суд у справі №904/6293/20 дійшов таких висновків:
"Крім того, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій також застосовано доктрину суперечливої поведінки.
Так, добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке:
"словосполуку" а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини);
частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
Судами попередніх інстанцій інстанції враховано те, що дії ОСОБА_1 , який спочатку при укладенні оспорюваного договору надав державному нотаріусу довідку, яка підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН АГРОС" ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_1 володіє 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН АГРОС" у сумі 10 000,00 грн та частка статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН АГРОС", що належить ОСОБА_1 , сформована повністю; у пункті 1.5 Договору підтвердив, що вклад (внесок) Продавця сформовано за рахунок внесення грошових коштів на загальну суму 10 000,00 грн; у пункті 5.1 Договору гарантував, що відчужувана за даним договором частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН АГРОС" на момент укладання цього договору сплачена в повному обсязі; здійснив 02.04.2020 її відчуження на користь ОСОБА_2 , чим фактично усвідомлював юридичні наслідки укладення такого правочину, а в подальшому вирішив звернутися до суду з даним позовом про визнання недійсним Договору, є недобросовісними та такими, що суперечать його попередній поведінці.
Таким чином, керуючись наведеними принципами, та те, що продаж частки у статутному капіталі (корпоративних прав) є виключним волевиявленням учасника товариства, в даному випадку позивача, що узгоджується з вимогами статей 6, 627 Цивільного кодексу України і останній укладаючи Договір гарантував відсутність будь-яких обмежень щодо відчужених корпоративних прав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку порушень приписів статті 203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог укладення правочинів та відсутність підстав недійсності правочину, наведених у статті 215 Цивільного кодексу України".
47. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що поведінка позивачів теж була суперечливою та непослідовною. Позивачі вчинили правочин за власним волевиявленням. Суди вказали, що, укладаючи договори від 13.04.2022 про відчуження часток в статутному капіталі, позивачі реалізували своє внутрішнє волевиявлення на відчуження своїх прав, оформили та підписали письмові правочини та посвідчили дійсність підписів нотаріально.
48. У п.2.2 договорів купівлі-продажу продавці гарантували, що на дату підписання договорів вони повністю сплатили свій внесок до статутного капіталу товариства згідно зі статутом товариства, не мають ніяких невиконаних зобов'язань перед товариством.
49. Верховний Суд також звертає увагу, що законодавча заборона відчуження неоплачених часток у ТОВ (ч.1 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ") спрямована насамперед на захист прав та законних інтересів інших осіб - самого товариства, його кредиторів, а не тих учасників, які самі ж і не оплатили частку.
50. Доводи скаржників про те, що неоплачена частка не може бути предметом договору, а отже відсутня істотна умова договору купівлі-продажу (посилається на ч.1 ст. 656 ЦЦК, ч. ст. 217 ЦК, ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ"), а також про те, що договором не встановлено порядок оплати (порушення приписів ч.1 ст. 656 ЦК), в контексті наявних підстав для визнання договору недійсним, є власними міркуваннями скаржника, не підкріпленими посиланнями на висновки Верховного Суду. Єдина постанова, на яку послалися скаржники у скарзі, це постанова Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, у якій відповідні висновки відсутні. Відтак, Верховний Суд залишає ці доводи без уваги.
51. З огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії позивачів, які відчужили частки у статутному капіталі товариства, і гарантували покупцеві те, що вони повністю оплатили внески до статутного капіталу, а потім звернулися з позовом про визнання договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на невнесення ними своїх часток до статутного капіталу, є суперечливою та недобросовісною поведінкою. Несплата позивачами на момент відчуження часток у статутному капіталі жодним чином не порушує прав самих позивачів. Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу через порушення приписів ч.3 ст.21 Закону "Про ТОВ та ТДВ".
Щодо несплати відповідачкою частки у статутному капіталі товариства
52. Інший ключовий довід скаржників зводиться до того, що суди попередніх інстанцій, пославшись на суперечливу поведінку позивачів як на підставу для відмови у позові, не врахували суперечливу поведінку ОСОБА_3 , яка не надала доказів оплати частки у заявленому (номінальному) розмірі; надала неправдиві пояснення в судовому засіданні, що суперечать відомостям, що містяться в протоколі допиту позивача як свідка в рамках кримінального провадження.
53. Суди попередніх інстанцій зазначили, що сторони в актах приймання-передачі підтвердили відсутність матеріальних претензій чи іншого невиконання умов договорів, що вказує на те, що перед підписанням цих актів фактично відбулась певна подія - оплата часток; до доводів про відсутність доказів передачі відповідачкою грошей за придбані частки ставилися критично, зокрема, з огляду на незначність відповідних грошових сум.
54. Визначивши ціну своєї частки у статутному капіталі за номінальною вартістю, позивачі скористалися своїм правом вільного волевиявлення та свободи договору і, вочевидь, не мали наміру вказувати у договорі ринкову вартість відчужуваної частки (суди попередніх інстанцій застосували правові висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №910/21221/20).
55. Крім того, суди попередніх інстанцій з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/6127/20, зазначили, що несплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства у будь-якому разі може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним.
56. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
57. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 ГПК.
58. Верховний Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з посиланням на відповідну підставу касаційного оскарження не вказують, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах.
59. Крім того, скаржники не зазначають, про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах або що судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частинами 1, 3 ст.310 ГПК.
60. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).
61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).
62. Доводи позивачів щодо суперечливої поведінки ОСОБА_3 є викладенням власного бачення скаржника у питанні застосування правових норм, не підкріпленого посиланням на правові висновки Верховного Суду або на відсутність таких висновків.
63. Враховуючи, що скаржник в частині доводів щодо суперечливої поведінки ОСОБА_3 не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, визначену ч.2 ст.287 ГПК, а його доводи зводяться виключно до незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій, Верховний Суд залишає без розгляду такі доводи скаржника.
64. З огляду на викладене вище, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
66. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
68. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №925/185/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець