Справа № 161/20097/23
Провадження № 2/161/759/24
12 березня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Грень А.В.
розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.06.2018 року, ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Однак, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за договором.
Станом на 23.09.2023 року заборгованість за кредитним договором становить -66326,94 грн., яка складається з наступного: 39586,23 грн. - заборгованість за кредитом; 26740,71 - заборгованість за відсотками.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 66326,94 грн., згідно кредитного договору № б/н від 14.06.2018 року та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності та заяву про застосування строків позовної давності. З підстав, викладених у письмовій заяві, просив відмовити у позові повністю.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, та відкриття банківського рахунку, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк», відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 12-13, 47-55).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Крім того, зазначив, що ознайомився та зобов'язується виконувати вимоги з Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-банку: www.a-bank.com.ua (а.с. 12).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» вбачається, що ліміт кредиту, що наданий на споживчі потреби на 240 місяців, процентна ставка відсотків річних - 46.8 %, (а.с. 13 зворот).
Згідно п.п. 2.1.1.5.5. умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим договором (а.с. 49 зворот).
З довідки за картами вбачається, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок у АТ «А-Банк» № 26207061138321 та видано наступні платіжні картки: № НОМЕР_1 , строком дії до березня 2022 року та № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2026 року (а.с. 45).
Із довідки за лімітами, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 , 14.06.2018 року було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 7 000 грн., який в період з 14.06.2018 року по 23.09.2023 року, поступово, збільшувався банком (а.с. 46).
Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Станом на 23.09.2023 року заборгованість за кредитним договором становить -66326,94 грн., яка складається з наступного: 39586,23 грн. - заборгованість за кредитом; 26740,71 - заборгованість за відсотками (а.с. 6-11).
Правильність проведених банком розрахунків відповідачем в ході розгляду справи не оспорювалася.
Щодо доводів представника відповідача, наведених у заяві про застосування позовної давності про те, що з моменту прострочення сплати тіла кредиту - 14.08.2018 року до моменту звернення банку з позовом - 16.11.2023 року, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності сплив, строк позовної давності не переривався, а тому строк позовної давності сплив як по основному так і по додаткових зобов'язаннях, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Судом встановлено, що відповідач, в період з 14.06.2018 року по 04.01.2022 року здійснювала нарахування на погашення суми кредиту за договором, що підтверджує визнання боржником наявного у неї боргу (а.с.6-11,14-44).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
З матеріалів справи вбачається, що в 04.01.2022 року, ОСОБА_1 зарахувала на картковий рахунок 500 грн. на погашення суми кредиту, проте починаючи з 05.01.2022 року по 23.09.2023 року будь-які зарахування коштів на рахунок з боку відповідача - відсутні.
Відтак, суд вважає, що у даному випадку, право позивача порушене з моменту невиконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу, а саме з січня 2022 року(а.с. 6-11,14-44).
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, банк нараховував прострочені відсотки з моменту невиконання боржником своїх зобов'язань по погашенню суми заборгованості за кредитом, а саме: з січня 2022 року по вересень 2023 року (а.с. 6-11).
Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про сплив строку позовної давності, оскільки в даному випадку, перебіг позовної давності розпочинається з січня 2022 року, а тому строк позовної давності на момент звернення банку до суду з позовом ще не сплив.
Окрім того, банк звернувся до суду із зазначеним позовом 08.11.2023 року (а.с. 65-66). Із розрахунку боргу вбачається, що прострочена заборгованість по кредиту на загальну суму 39 586,23 грн. утворилася за період з 01.01.2022 року по 19.07.2023 року, тобто в межах строку звернення до суду, відповідно до ст. 257 ЦК України.
Тому, з врахуванням вищенаведених правових позицій та розрахунку заборгованості наданим банком, з яким суд погоджується, та відповідачем не спростовано належними і допустимим доказами, до задоволення підлягають вимоги позивача щодо основного боргу у розмірі 39586, 23 грн. та вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 26740,71 грн. (а.с. 6-11).
Отже, ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 66326, 94 грн. та судові витрати в розмірі 2684 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість в розмірі - 66326 (шістдесят шість тисяч триста двадцять шість) грн. 94 коп., згідно договору про надання банківських послуг № б/н від 14.06.2018 року, з яких 39 586,23 грн. - заборгованість за кредитом, 26740,71 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11;
Відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено 14 березня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.