Провадження № 2/734/53/24 Справа № 734/3837/23
іменем України
18 березня 2024 року смт Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Домашенка Ю.М.,
секретар судового засідання - Легкобит І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує наступним.
19.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний Договір № 4487027 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір), згідно з яким товариство надало Відповідачу кредит у розмірі 14000 грн на строк 30 днів (дата повернення 18.08.2021). ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед за Кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів в сумі 14000 грн на платіжну картку Відповідача.
Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
25.05.2022 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Позивачем укладено Договір факторингу № 25-05/2022, згідно з яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило Позивачу права грошової вимоги за Кредитним договором, яка на час подання позву становить 45550,97 грн. (44150 грн. - заборгованість, 1154,21 грн. - інфляційні втрати, 246,76 грн - три відсотки річних).
У зв'язку з цим, Позивач просить стягнути з Відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнала. При цьому, зазначила, що Відповідачем не надано доказів про те, що наявна у справі копія Кредитного договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Відповідно копія Кредитного договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст. 5,7 зазначеного Закону та не є належним доказом укладення договору.
Крім того, Позивачем не надано доказів акцептування Відповідачем пропозиції про укладення Кредитного договору, отримання ним його копії.
На думку Відповідача не доведення Позивачем факту укладення сторонами Кредитного договору свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення кредитних коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання Відповідачем від ТОВ ««АВЕНТУС УКРАЇНА» будь-яких коштів, не надано докази виконання сторонами договору факторингу та реєстр відступлення права вимоги, а лише витяг з нього, виготовлення якого цілком залежить від волевиявлення Позивача.
Представником Відповідача відповідь на відзив, відповідно до якої Кредитний договір підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора ««A715622», який власноручно введено Відповідачем для електронного підпису, що відповідає положенням ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору. Укладення Кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідачем на підтвердження укладення Кредитного було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок Кредитора. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу. Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Вебсайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу Кредитного договору та паспорту споживчого кредиту.
18.08.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 17.09.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
17.09.2021 Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим відповідно до умов Кредитного договору його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 30.09.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 510 грн. 03.10.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 260 грн. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.
Проценти позивачу нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, погодженого нового строку та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку .
Кредитні кошти було перераховано на банківську картку, яку Відповідачем було вказано в заяві на отримання кредиту.
Підтвердженням відступлення права вимоги є копія договору факторингу та належним чином оформлений витяг з реєстру боржників, оскільки сам реєстр містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням Закону України «Про захист персональних даних».
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Для підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.01. 2021 у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено, що 19.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора укладено Договір № 4487027 про надання споживчого кредиту, за умовами якого кредитор надає боржнику кредит у сумі 14 000 грн шляхом перерахунку на реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 споживача на строк 30 днів, за яким нараховується загальні відсотки в розмірі 1,90% на день з можливістю пролонгації та авто пролонгації, що підтверджується таблицею обчислення загальної вартості кредиту.
Оскільки без заходу Відповідачем на Вебсайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», подальшої реєстрації та створення електронного кабінету, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, без введення одноразового ідентифікатора підписання договору неможливе, суд вважає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину та Відповідач отримав примірник Кредитного договору .
Видача ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредиту відповідачу в сумі 14 000 грн. підтверджується відомостями АТ комерційний банк «Приватбанк» про зарахування 19.07.2021 даної суми на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .
За умовами п. 1.5., 4.2., 4.3. Кредитного Договору № 4487027 загальні відсотки за користування кредитними коштами нараховуються позичальнику в разі пролонгації строку дії договору за ініціативою споживача шляхом здійснення ним платежу на рахунок кредитора, який у свою чергу має право пролонгувати такий договір шляхом направлення споживачу на номер мобільного телефону чи адресу електронної пошти повідомлення про погодження нового строку кредиту. При цьому якщо на момент закінчення договору кредиту у позичальника наявна заборгованість, то строк кредиту продовжується автоматично до 90 днів поспіль.
18.08.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3 990 грн. У зв'язку з цим відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 17.09.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 17.09.2021 Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. 30.09.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 510 грн. 03.10.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 260 грн. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості та платіжною квитанцією від 18.08.2021 з призначенням платежу: «продовження кредиту #4487027 ОСОБА_1 ».
23.05.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Позивачем укладено Договір факторингу №25-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало Позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача Кредитним договором № 4487027 у сумі 44150 грн. з яких: 14 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 30150 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Зазначені докази є належним підтвердження переходу права вимоги.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України визначено: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 44150 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача заборгованість у вказаному розмірі, а також 1154,21 грн. - інфляційні втрати, 246,76 грн - три відсотки річних. Всього - 45550,97 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати Позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000 грн. та підтверджуються договором про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023, звітом про надання правової допомоги від 17.08.2023, платіжною інструкцією № 1203 від 17.08.2023.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченим представником часу, суд приходить до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» заборгованість за кредитом в розмірі 45550 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок у відшкодування судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» 5 (п'ять) тисяч гривень у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21.03.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Суддя Ю.М. Домашенко