Провадження № 3/734/79/24 Справа № 734/4923/23
іменем України
21 березня 2024 року смт Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Пономар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальник складу сержант, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
відповідно до протоколу ААД №185228 про адміністративне правопорушення 13 жовтня 2023 року о 07 год. 43 хв. на автодорозі Козелець-Карпилівка-Сорокошичі 20 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD FOCUS» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ,з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу чи лікарем-наркологом у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав повністю та показав, що 13.10.2023 з ранку його викликали на службу. По дорозі до смт.Десна він зупинився біля озера Солонецьке, де чекав його начальник. Під час спілкуванням з останнім, під'їхали працівники поліції і попросили документи. Він надав їм посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після цього працівники поліції заявили, що у нього маються ознаки алкогольного сп'яніння та запропонувати пройти огляд на місці на «Дрегері». Оскільки він був тверезий, то відповів, що готовий пройти, якщо потрібно. Після цього працівники поліції сказали, що можна і не проходити. На його питання, що йому за відмову, відповіли, що нічого не буде. Після цього поліцейські зупинили автомобіль та запросили свідків. Оскільки останні поспішали, то підписали пусті бланки і поїхали. Потім на нього склали адміністративні матеріали, які він на вимогу поліцейських підписав, після чого він сів у автомобіль і поїхав. При цьому працівники поліції взагалі не пропонували йому проїхати до лікарні на огляд.
Захисником адвокатом Пономар В.В. подано клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. У клопотанні захисник посилається на те, в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що абсолютно не відповідає дійсності. Останній стояв поруч біля автомобіля на момент під'їзду патрульної поліції до нього. На підтвердження протилежного працівником поліції ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулось 15 березня 2024 року, не надано жодного доказу (відео), а саме, що ОСОБА_1 дійсно перебував в русі та був зупинений інспекторами відділу поліції, що дає підстави вважати, що останні вийшли за межі своїх повноважень при виконанні службових обов'язків. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 185228 від 13.10.2023 року приєднано недопустимий відеодоказ, який не може слугувати доказовою базою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Відеозйомка велась звичайним телефоном, який не є допустимим приладом фіксування адміністративного правопорушення (немає інвентаризаційного номеру та номенклатурного номеру до відеореєстратора, відповідно до пункту 2 розділу 2 Інструкції, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року). Інспектор поліції ОСОБА_2 не надав в судовому засіданні доказів, які б підтвердили, що відеофіксація правопорушення велась відповідно до чинного законодавства належним на те способом та пристроєм. В судовому засіданні 15 березня 2024 року, під час його опитування, ОСОБА_2 сказав, що надати інвентаризаційний номер та номенклатурний номер не має можливості через сплив строків, а саме, що пройшло 5 місяців з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і він надати цю інформацію не може. Працівниками поліції не надані підтверджуючі матеріали того, що відеозапис процесу складення на гр. ОСОБА_1 адміністративних матеріалів фіксувався приладом, який відповідає Інструкції, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, а саме, портативним відеореєстратором, який має офіційний інвентаризаційний та номенклатурний номер (як і карта пам'яті від нього), згідно з пунктом 2 розділу II вищевказаної Інструкції. Згідно матеріалів доданих до протоколу серії ААД № 185228, а саме письмових пояснень написаних, ніби, від імені свідків ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_3 ), вбачається, що пояснення написані однією рукою і не мають позначки, що «письмові пояснення з моїх слів записані вірно, мною прочитані та підписані». В судовому засіданні, 15 березня 2024 року, інспектор поліції ОСОБА_2 підтвердив, що це він дійсно писав пояснення своєю рукою від імені свідків. Однак, чи були останні ознайомлені з цими поясненнями, чи їх читали свідки взагалі та дійсно чи під ними ставили свої підписи - невідомо. За нашим клопотанням свідки викликались, однак в судове засідання не з'явились для надання пояснень та з'ясування обставин справи. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 185228 відсутній запис, про те, що гр. ОСОБА_1 ознайомлений зі своїми правами; підпис ОСОБА_1 в даній графі відсутній.
Відповідно до п. 12 розділу II Інструкції, затвердженої Наказом МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З матеріалів справи видно, що до них долучено Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, відповідно до якого ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування», однак відповідно до норм чинного законодавства України ОСОБА_1 мали би направити до найближчого медичного закладу для проведення огляду та взяття аналізу крові, а це є КНП «Остерська МЛ» (м. Остер, вуя. 66-і Бригади, 32). Тому, що місце, де оформлялись адміністративні матеріали відносно гр. ОСОБА_1 , територіально ближче знаходиться до м. Остер, а не смт. Козелець. ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства в найближчий медичний заклад для підтвердження стану алкогольного сп'яніння ніхто не відвозив і, навіть, не пропонував це здійснити.
Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, затвердженої Наказом МВС України, Наказом МОЗ України 09.11.2015 № № 1452/735 - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Також захисник зазначає, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем та несе військову службу в лавах З СУ, він кожен ранок має у військовій частині, де служить, проходити огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 на судовому засіданні були подані суду письмові пояснення від т.в.о. командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 , в яких зазначено, що ОСОБА_1 прибув на службу в ранішній час в абсолютно тверезому стані. Тобто, ознак алкогольного сп'яніння, на які вказав інспектор в протоколі, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, в нього не міг бути через зрозумілі причини, а даний факт є надуманим та таким, що не відповідає дійсності.
В матеріалах справи підкладено Акт огляду, де вказано, що «огляд не проводився». Однак, в акті огляду, так як свідки були в наявності , мали б вказати дані цих свідків та ті мали проставити свої підписи, чим би затвердили факт того, що огляд дійсно не проводився. Однак, відповідні дані чомусь відсутні в Акті огляду, а мали би бути,
З огляду на те, що працівниками поліції зібрано докази з рядом порушень, а сама вина гр. ОСОБА_1 нічим, крім слів інспектора більше не підтверджена, та докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 в судовому засіданні інспектором не надані ( свідки також не з'явились для дачі показів, хоча викликались в суд), захисник вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП є недоведеною.
У судовому засіданні інспектор СРПП ВП №1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Андруха В.М. пояснив, що 10.10.2024 на 20 кілометрі автодороги Козелець-Карпилівка-Сорокашичі було зупинено автомобіль марки Форд під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд, на що водій відмовився.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, свідка, дослідивши матеріали судової справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відео файл, з якого вбачається, як біля патрульного автомобіля поліцейський повідомляє, що буде складено протокол і зачитує протокол. На цьому відео переривається. На іншому відео працівник поліції повідомляє Богдану, що у нього є запах алкоголю. Останній запитує поліцейського, що йому за це буде, однак відповіді не надійшло.
У судове засідання викликалися свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак дані особи у судове засідання не з'явилися.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Суд вважає, що свідчення поліцейських про обставини виявлення, фіксації правопорушення та складання протоколу не можна вважати допустимими та достатніми доказами у провадженні. Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 20 квітня 2020 року № 161/5372/17 за висновками якої цінність свідка полягає в його об'єктивному сприйнятті обставин справи за відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. За висновком ВС інспектор не може бути об'єктивним свідком, ВС визнав його свідчення недопустимими доказами у справі. Такі само правові позиції щодо неможливості залучення поліцейських, що брали участь у складанні адмінматеріалів у якості свідків, містяться і п.6 розділу 2 Інструкції від 09.11.15 року № 1452/735 та в п 7 розділу 10 Інструкції від 07.11.15 № 1395. Отже, пояснення інспектора ОСОБА_2 в суді суд вважає недопустимим доказом.
Та обставина, що працівниками патрульної поліції складено протокол на ОСОБА_1 , не може слугувати беззаперечною підставною для притягнення його до адміністративної відповідальності. Згідно з положеннями КУпАП у протоколі про адміністративні правопорушення фіксується вчинене правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема, з'ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні і т.д., здійснює уповноважений орган, в даному випадку - суд.
Підсумовуючи викладене, об'єктивно дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 185228 від 13.10.2023 року, а саме те, що 13 жовтня 2023 року о 07 год. 43 хв. на автодорозі Козелець-Карпилівка-Сорокошичі 20 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD FOCUS» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не підтверджені належними та достатніми доказами по справі.
Також суд приймає до уваги і той факт, що відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу, ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування», однак відповідно до норм чинного законодавства України ОСОБА_1 мали би направити до найближчого медичного закладу для проведення огляду та взяття аналізу крові, а це є КНП «Остерська МЛ» (м. Остер, вуя. 66-і Бригади, 32). Тому, що місце, де оформлялись адміністративні матеріали відносно гр. ОСОБА_1 , територіально ближче знаходиться до м. Остер, а не смт. Козелець. ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства в найближчий медичний заклад для підтвердження стану алкогольного сп'яніння ніхто не відвозив і, навіть, не пропонував це здійснити.
Відповідно до письмових пояснень ТВО Командира військової частини НОМЕР_2 , сержант ОСОБА_1 13.210.2023 близько 9 години ранку прибув до місця несення служби в адекватному стані без будь-яких ознак алкогольного сп'яніння.
Суд зазначає, що всі сумніви в даному випадку суддя у відповідності до ст.62 Конституції України трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та приходить беззаперечного висновку про недоведеність допустимими і належними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2 розділу 7 Інструкції, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 - поліцейським не забезпечено належне виконання вимог даної Інструкції, а самі адміністративні матеріали не доводять вини в діях гр. ОСОБА_1 .
Працівниками поліції не доведено жодними належними і допустимими доказами, що гр. ОСОБА_1 таки дійсно був в процесі руху та при цьому був зупинений, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, та в подальшому відмовився від проходження огляду.
Проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що докази порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні. А саме, - не доведена наявність об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, і відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по даній справі підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 251, 283, 284, 287 КУпАП, суд, -
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.
Суддя