Справа 688/1386/24
№ 1-кс/688/714/24
Ухвала
про накладення арешту на майно
20 березня 2024 року м. Шепетівка
Слідчий суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024244060000199 від 16 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, про арешт майна,
встановив:
Прокурор Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся із клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244060000199 від 16 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що 15 березня 2024 року, близько 22:30 год, в м. Нетішин, поблизу магазину «АТБ», невстановлена особа, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, спричинила тілесні ушкодження для ОСОБА_4 у виді забою обличчя та колотої рани руки.
16 березня 2024 року відомості по вказаному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244060000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
19 березня 2024 року, в приміщенні ВПД №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_5 , добровільно видав ніж марки «MIL-TEC», який було оглянуто та вилучено.
19 березня 2024 року постановою старшого дізнавача СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 , ніж марки «MIL-TEC», який упаковано до спеціального експертного пакету за №PSP1266652, визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ, оскільки має значення для розкриття вчиненого правопорушення.
На даний час для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вищезазначеного злочину, зокрема для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, проведення всіх необхідних експертиз, проведенні огляду та аналізу вказаних речових доказів, виникає необхідність у накладенні арешту на вказане майно, оскільки воно має значення для кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, підтримав клопотання.
Слідчий суддя вважає, що неявка прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ч.2 ст.172 КПК України слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання у відсутності особи, яка є власником майна, на яке накладається арешт, з огляду на наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза спотворення або знищення слідів кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Перевіривши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України визначено правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Враховуючи, що ніж марки «MIL-TEC», визнано речовим доказом, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою збереження речового доказу слід накласти арешт на майно із забороною відчуження, користування та розпорядження ним.
Керуючись ст.ст. 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання прокурора Нетішинського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12023244060000199 від 16 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на ніж марки «MIL-TEC», заборонивши відчужувати, користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню дізнавачем, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7