Справа № 686/27210/23
Провадження № 2/686/903/24
19 березня 2024 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Чевилюк З.А.
за участі секретаря - Козубович А.Т.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши цивільну справу а позовом ОСОБА_1 до Держави України, представник Кабінет Міністрів України, Держава російська федерація, представник Генеральне консульство держави російської федерації в Польщі про відшкодування шкоди,-
Позивач звернулася до суду з позовом до Держави України, представник Кабінет Міністрів України, Держава російська федерація, представник Генеральне консульство держави російської федерації в Польщі про відшкодування шкоди.
Просила стягнути з держави Російська Федерація на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок експропріації Російської Федерації природних ресурсів Українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 24 583 718,34 грн. та моральної шкоди в розмірі 5259 300 грн., а всього 29 843 018,34 грн. Стягнути з держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої порушенням прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності.
Позивач обґрунтовувала майнову шкоду посиланням на інформацію, розміщену
Нафтогаз України в мережі Інтернет, за якою констатовано, що за час незаконної окупації Криму та Донецької області РФ присвоїла 41 родовище вугілля, 27 родовищ природного газу, 14 родовищ пропану, 9 родовищ нафти, 6 родовищ залізної руди, 2 родовища титанової руди, 2 родовища цирконієвої руди, а також по одному урану, золота та великий кар'єр з видобутку вапняку, який раніше використовувався для виробництва сталі в Україні. За підрахунками експертів Нафтогаз України, Україна втратила 63 відсотки покладів вугілля, 11 відсотків родовищ нафти, 20 відсотків родовищ природного газу, 42 відсотки родовищ металів і 33 відсотки родовищ рідкісноземельних корисних копалин, у тому числі літію, які є об'єктами права власності українського народу.
РФ взяла під контроль чимало українських родовищ корисних копалин, вартість яких оцінюється в 12,4 трильйона доларів CША, повідомила газета The Washington Post (WP) із посиланням на аналіз, проведений на замовлення канадською аналітичною компанією SecDev. Український народ, тобто громадяни України понесли збитків у сумі 12 трильйонів 400 мільярдів доларів США, що на кожного громадянина України припадає 672 421,18 доларів США, якщо брати за розрахунок чисельність громадян України в загальній кількості 18 440 823 людини, враховуючи динаміку виробництва споживання хліба населенням України за 2020 рік, без врахування населення та тимчасово окупованих територіях, які за час окупації в добровільному порядку набули громадянства РФ. За відомостями Державної служби статистики України за перше півріччя 2020 року виробництво хліба та хлібобулочних виробів становило 373 тисячі тонн хліба, що за весь 2020 рік становитиме 746 000 тонн, середньостатистична кількість споживання хліба (кг) на одну людину на рік становить 88,38 кг/рік (2020) без врахування населення на тимчасово окупованих територіях. Так, 746 000 тонн/людино/рік: 88,38 кг/людино/рік, що 8 440 823 людини. Якщо врахувати 10 мільйонів людей, які виїхали з України за кордон буде 18 440 823 людини. Незаконна експропріація РФ 63 відсотки покладів вугільної, 11 відсотків родовищ нафти, 20 відсотків родовищ природного газу, 42 відсотки родовищ металів і 33 відсотки родовищ рідкісноземельних корисних копалин, у тому числі літію під час незаконної окупації території АРК, Луганської та Донецької областей РФ порушила низку прав і основоположних свобод, визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколів до неї призвело до нанесення мені матеріальної шкоди і розмірі 672421,18 доларів США за порушення РФ майнового права, встановленого в статтях 13 Конституції України та 324 ЦК України, що не суперечить рішенню Міжнародного Арбітражного суду м. Гаага, Нідерланди від 02.05.2018 у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника РФ в якості компенсації за експропріацію РФ відповідного нерухомого майна та майнових прав. Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Зважаючи на викладене, позивач оцінив завдану майнову шкоду у розмірі 24 583 718,34 грн.
Моральну шкоду визначає як шкоду пов'язану з порушенням права на мир, що перебуває у прямому причино-наслідковому зв'язку із збройною агресією росії проти України, у зв'язку з чим позивач зазнала душевних страждань і приниження, перенесла неодноразові стреси і побоювання за свою безпеку, безпеку своїх близьких, були порушені нормальні життєві зв'язки та погіршились відносини з оточуючими людьми. Позивач вживала додаткових засиль для організації свого життя та захисту порушених прав, в тому числі неодноразово змушена був переховуватись у непристосованих бомбосховищах під час оголошення повітряних тривог. Через збройну агресію російської федерації проти України родина зазнала великої душевної і фізичної втрати через смерть рідного брата, який загинув захищаючи батьківщину. Війна накопичує в ній стрес. Отримання негативної інформації з засобів масової інформації України, причинила погіршення стану здоров'я. Позивач втратила спокійний сон, він здригається від виття сирен повітряної тривоги. Докладає додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач та її представник позов підтримали та наполягали на його задоволені. Російська федерація повідомлена про час та дату судового засідання через оголошення на веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Представник Держави Україна ОСОБА_3 позов заперечив, подав письмовий відзив та просив відмовити у його задоволені. Позовні вимоги до України вважає необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню частково.
З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.
Позивач звернулася до суду та просила стягнути з держави Російська Федерація на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок експропріації Російської Федерації природних ресурсів Українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 24 583 718,34 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 259 300 грн., а всього 25 843 018,34 грн. В той же час суб'єктом звернення за захистом права власності народу, в тому числі на природні ресурси, є держава, а не конкретна фізична особа(ст.13 Конституції України). Просила стягнути з держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої порушенням прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності.
Моральну шкоду позивачем визначено як шкоду пов'язану з порушенням права на мир, що перебуває у прямому причино-наслідковому зв'язку із збройною агресією росії проти України, у зв'язку з чим позивач зазнала душевних страждань і приниження, перенесла неодноразові стреси і побоювання за свою безпеку, безпеку своїх близьких, були порушені нормальні життєві зв'язки та погіршились відносини з оточуючими людьми. Позивач вживала додаткових засиль для організації свого життя та захисту порушених прав, в тому числі неодноразово змушена був переховуватись у бомбосховищах під час оголошення повітряних тривог. Отримання негативної інформації з засобів масової інформації України, споглядання зруйнованих об'єктів внаслідок ракетних ударів,спричинили погіршення стану здоров'я. Позивач втратила спокійний сон, здригається від виття сирен повітряної тривоги. Внаслідок збройної агресії росії загинув брат позивача, захищаючи батьківщину, що викликало у позивача глибокі душевні переживання.
Проаналізувавши представлені докази, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій держави Україна в особі Кабінету Міністрів України.
ОСОБА_1 не довела склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед нею за завдані збитки, а її позов у цій частині є необґрунтованим.
ВС дійшов висновку, що відповідальність за порушення Конституції і законів України, прав, свобод людини та громадянина на тимчасово окупованій території України має бути покладена на рф як державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права (постанова КЦС ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 2-о/381/134/16 (№ 381/2635/16-ц)).
У постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 423/847/20 Верховний Суд зазначив, що передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від держави Україна відшкодування за моральну шкоду.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 233/2082/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки шкода, про відшкодування якої заявлено позовні вимоги, та виконання державою Україна своїх обов'язків щодо гарантування прав і свобод громадян не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку.
За завдання моральних та матеріальних збитків позивачу не може бути відповідальною Україна, оскільки позивач постраждав від дій РФ.
Зважаючи на аргументацію позивача, оцінюючи глибину моральних страждань, обсяги завданої шкоди, причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та наслідками, суд приходить до висновку, що заявлений розмір морального відшкодування з російської федерації 5 259 300 грн. є обґрунтованим. Життя людини є найвищою соціальною цінністю. Зокрема, сам лише факт загибелі рідного брата позивача беззаперечно підтверджує завдання моральної шкоди ОСОБА_1 .
В той же час підставність cтягнення, розмір майнової шкоди завданої позивачу внаслідок експропріації Російської Федерації природних ресурсів Українського народу під час незаконної збройної агресії проти України, не доведений належними та допустимими доказами, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 12, 13, 81, 263 - 265, 274 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Держави України про відшкодування моральної шкоди у розмірі одна гривня.
Позов ОСОБА_1 до Держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди задоволити, стягнувши на користь ОСОБА_1 з Держави російська федерація 5259300 грн. моральної шкоди.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Держави російська федерація про відшкодування майнової шкоди у розмірі 24 583 718,34 грн. відмовити
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідачі:Держава Україна, представник Кабінет Міністрів України, м.Київ, вул.Грушевського 12/2,код 00031101.
Держава російська федерація.
Повний текст рішення виготовлено 21 березня 2024 року.
Суддя: Чевилюк З.А.