ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2024Справа № 910/17099/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шеврон-Київ" (ТОВ "Шеврон-Київ") (02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 1)
про стягнення 3 597 890,15 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Гнатик К.М.;
Від відповідача: ОСОБА_1
ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Шеврон-Київ" (ТОВ "Шеврон-Київ") (далі-відповідач) про стягнення 3 597 890,15 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору державним контрактом (договором) №135/В33-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 15.03.2023, що призвело до звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3 597 890,15 грн., з яких: сума пені - 2 281 141,50 грн, сума штрафу - 1 316 748,65 грн за порушення строків виготовлення та поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.12.2023.
01.12.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти заявлених позовних вимог, оскільки контрактом не було визначено строки поставки виготовленого товару, товариство не отримувало від позивача заявок, долучених до матеріалів справи, а тому зобов'язання має визначатися строком дії договору (до 15.10.2023).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 відкладено підготовче засідання на 20.12.2023.
15.12.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
19.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник ВЧ вказав, що відповідачем не надано доказів, які б спростували твердження позивача щодо неналежного виконання товариством договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки виготовленого товару.
20.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про продовження судом процесуального строку.
20.12.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Представник відповідача 20.12.2023 в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою по відкладення розгляду справи від 04.12.2023.
Судом у підготовчому засідання 20.12.2023 постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви представника позивача про продовження процесуального строку.
Представник позивача 20.12.2023 в підготовчому засідання поклався на розсуд суду щодо розгляду клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
Судом у підготовчому засідання 20.12.2023 постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 відкладено підготовче засідання на 24.01.2024. Судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 21.02.2024.
Представник позивача 21.02.2024 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 21.02.2024 у судовому засіданні проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи до 04.03.2024.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно зі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 04.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.03.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шеврон-Київ" (далі-виконавцем), укладено державний контракт (договір) на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення №135/ВЗЗ-2023 (далі - Договір), відповідно предмету якого відповідач зобов'язується у 2023 році виготовити та поставити із матеріалу позивача речове майно (далі - товар) з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану за кодом 98390000-3 "Інші послуги" єдиного закупівельного словника ДК 021-2015, найменування, кількість та строки поставки та за цінами, які зазначені в специфікації, яка є додатком № 1 до Договору і його невід'ємною частиною, а позивач - забезпечити приймання та оплату послуг за виготовлений товар згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до специфікації відповідач був зобов'язаний витоговити та поставити товар оборонного призначення, а саме: куртка вітровологозахисна зимова (ТВ від 29.12.2023 №91) ткан. ТВ від 29.12.2023 № 89, тип 10, клас 22), 34 044 шт, ціна за одиницю із урахуванням ЄП - 1 895,00 грн, загальна сума - 64 513 380,00 грн; штани вітровологозахисна зимові (ТВ від 29.12.2023 №92) ткан. ТВ від 29.12.2023 № 89, тип 6, клас 24), 34 044 шт., ціна за одиницю із урахуванням ЄП - 1480,00 грн, загальна сума - 50 385 120,00 грн.
Товар постачається за розмірами згідно з Додатком № 2 до Контракту, в асортименті та в кількості, зазначених у заявках замовника. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, визначається специфікацією (Додаток № 1 до Контракту). Загальна кількість товару, що підлягає поставці, може бути зменшена залежно від фінансування видатків замовника. (п. 3,4 Контракту).
Пунктом 5 Контракту передбачено, що замовник до умов цього Контракту передає по видатковій накладній виконавцю давальницьку тканину для виготовлення з неї предметів речового майна, у якій зазначається: кількість переданої тканини; вартість (ціна за одиницю та сума); найменування; одиниця виміру, а виконавець, у свою чергу, надає замовнику довіреність на отриману тканину. Приймання-передача давальницької тканини здійснюється на складі Замовника за адресою: 02000, Україна, Київська область, Київ, Лютнева, 58-і (Жуків острів) протягом п?яти робочих днів з моменту підписання цього Контракту.
Загальна вартість контракту становить 114 898 500,00 грн, Єдиний податок 2 297 970,00 грн.
Розрахунки за товар, що виготовляється та поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично виготовлену та поставлену кількість Підставою для проведення розрахунку є рахунок та видаткова накладна (у трьох примірниках), підписана уповноваженими представниками Сторін (п. 21, 24 Контракту).
Пунктом 27 Договору, визначено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача).
Не пізніше 3 числа кожного місяця відповідач (представник відповідача) прибуває до позивача для отримання письмової заявки, або у разі неприбуття вищезазначених осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в Договорі.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Заявка на поставку виготовленого товару видається позивачем відповідачу в повному обсязі або частинами.
У випадку коригування інформації яка зазначена у заявці, позивач має право здійснити таке корегування засобами зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Положеннями пункту 37 Договору передбачено, що датою поставки виготовленого товару вважається дата отримання його позивачем і підписання уповноваженими представниками сторін накладної та акту приймання-передачі.
Згідно пункту 63 замовник має право достроково розірвати контракт у разі невиконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у триденний строк після прийняття Замовником рішення про розірвання Контракту: (замовник має право розірвати контракт з односторонньому порядку у разі систематичного (більше 3-х разів) порушення виконавцем умов контракту щодо асортименту, кількості, якості, строків поставки товару).
Відповідно до пункту 69 Договору, за порушення терміну (строку) поставки товару з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.10.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань.
На виконання пункту а Контракту, замовником передано відповідачу давальницьку тканину для виготовлення з неї предметів речового майна, що підвтерджується накладною (вимогою) №23-1093 від 30.03.2023 та актом приймання-передачі записів № 1228 від 11.04.2023.
13.04.2023 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» позивачем скеровано на адресу місцезнаходження ТОВ "Шеврон-Київ" заявки про поставку товару № 78/8/2-1331 та № 78/8/2-1331 від 12.04.2023. Факт надіслання вищезазначених документів, підтверджується копією опису вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною № 0408033685466.
Також, у заявках № 78/8/2-1331 та № 78/8/2-1331 від 12.04.2023 було визначено кількість товару та строків його поставки, а саме:
- № 78/8/2-1331 від 12.04.2023; кількість товару - 1 000 пар до 30.04.2023;
- № 78/8/2-1331 від 12.04.2023; кількість товару - 2 000 пар до 31.05.2023;
- № 78/8/2-1331 від 12.04.2023; кількість товару - 2 000 пар до 30.06.2023;
- № 78/8/2-1331 від 12.04.2023; кількість товару - 5 000 пар до 30.07.2023;
- № 78/8/2-1331 від 12.04.2023; кількість товару - 24 044 пар до 30.08.2023;
- № 78/8/2-1332 від 12.04.2023; кількість товару - 1 000 пар до 30.04.2023;
- № 78/8/2-1332 від 12.04.2023; кількість товару - 2 000 пар до 31.05.2023;
- № 78/8/2-1332 від 12.04.2023; кількість товару - 2 000 пар до 30.06.2023;
- № 78/8/2-1332 від 12.04.2023; кількість товару - 5 000 пар до 30.07.2023;
- № 78/8/2-1332 від 12.04.2023; кількість товару - 24 044 пар до 30.08.2023.
19.05.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про виконання останнім зобов'язань щодо виготовлення та поставку товарів оборонного призначення.
13.06.2023 від ТОВ "Шеврон-Київ" надійшла відповідь №13-06-2 на лист, відповідно до якої директором підприємства запропоновано укласти додаткову угоди щодо зменшення кількості предметів речового майна. Також, представник відповідача зазначив, що виробничий процес не розпочато, у зв'язку із великим навантаженням на обладнання виробника.
23.06.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шеврон-Київ" укладено додаткову угоду №1 до державного контракту №135/ВЗЗ-2023 від 15.03.2023, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди про внесення змін до пункту 18 Контракту, а саме: «Ціна контракту становить 18 924 395,00 грн, Єдиний податок - 378 487,90 грн»; до Додатків №1 «Специфікація» та № 2 «Розмірна шкала для виробництва та постачання». Всі інші умови державного контракту №135/ВЗЗ-2023 від 15.03.2023 залишаються незмінними.
З урахуванням додаткової угоди №1 та специфікації, відповідач зобов'язується виготовити наступний товар: куртка вітровологозахисна зимова (тип 10, клас 22), 4 325 шт, ціна за одиницю із урахуванням ЄП - 1 895,00 грн, загальна сума - 8 195 875,00 грн; штани вітровологозахисна зимові (тип 6, клас 24), 7 249 шт., ціна за одиницю із урахуванням ЄП - 1 480,00 грн, загальна сума - 10 728 520,00 грн.
27.06.2023 ТОВ "Шеврон-Київ" повернуло замовнику давальницьку сировину на загальну суму 34 773 807,24 грн, що підтверджується накладною №2, яка підписана уповноваженими представники сторін та скріпленою печатками учасників договірних правовідносин.
03.08.2023 відповідач звернувся до позивача з листом №03/08-2, відповідно до якого директор підприємства зазначив, що станом на 01.08.2023 ТОВ "Шеврон-Київ" не поставлено речове майно за державним контрактом №135/ВЗЗ-2023 від 15.03.2023. Також, представник відповідача запропонував замовнику укласти додаткову угоду, з урахуванням змін податкового законодавства, а саме: в частині суми Єдиного податку.
На виконання умов державного контракту, відповідачем було здійснено поставку товару, а саме: картка вітровологозахисна зимова (ТВ від 29.12.2023 №91) ткан. ТВ від 29.12.2023 № 89, тип 10, клас 22), 60 шт, на загальну суму 113 700,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №273 від 22.09.2023, яка підписана уповноваженими представники сторін та скріпленою печатками учасників договірних правовідносин.
11.10.2023 військова частина НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ надіслала відповідачу повідомлення про розірвання державного контракту (договору) від 15.03.2023 №135/ВЗЗ-2023 в односторонньому порядку та вимагала від виконавця повернути давальницьку тканину до 29.10.2023. На підтвердження відправки вказаної вимоги, позивач долучив до матеріалів справи копією опису вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладну №0408033919610. Разом з тим, відповідь на вказане повідомлення позивач не отримав.
19.10.2023 військовою частиною НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ позивачем скеровано на адресу місцезнаходження ТОВ "Шеврон-Київ" претензію про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару. Однак, мотивованої та обґрунтованої відповіді на претензію позивач не отримав, відповідач суму пені та штрафу за порушення строків поставки товару не погасив.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору державним контрактом (договором) №135/В33-2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення від 15.03.2023, що призвело до звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3 597 890,15 грн., з яких: сума пені - 2 281 141,50 грн, сума штрафу - 1 316 748,65 грн за порушення строків виготовлення та поставки товару.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказав, що контрактом не було визначено строки поставки виготовленого товару, товариство не отримувало від позивача заявок, долучених до матеріалів справи, а тому зобов'язання має визначатися строком дії договору (до 15.10.2023).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, замовником передано відповідачу давальницьку тканину для виготовлення з неї предметів речового майна, що підвтерджується накладною (вимогою) №23-1093 від 30.03.2023 та актом приймання-передачі записів № 1228 від 11.04.2023.
В порушення умов державного контракту та з урахуванням додаткової угоди №1, відповідачем порушені строки поставки виготовленого товару оборонного призначення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до наданих позивачем заявок №78/8/2-1331 та №78/8/2-1331 від 12.04.2023 було визначено кількість товару та строків його поставки.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до пункту 69 Договору, за порушення терміну (строку) поставки товару з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Згідно з частиною другою статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 69 державного контракту.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що виконавець не отримав заявки про поставку виготовленого товару та термін виконання зобов'язань визначається строком дії договору - 15.10.2023.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2023 позивач звернувся до відповідача із листом про виконання договірних зобов'язань щодо виготовлення та поставку товарів оборонного призначення. У відповідь на вказаний лист представник відповідача зазначив, що виробничий процес не розпочато, у зв'язку із великим навантаженням на обладнання виробника та запропоновав укласти додаткову угоди щодо зменшення кількості предметів речового майна.
Таким чином суд дійшов до висновку, що виконавець був обізнаний про наявність заявок про поставку товару №78/8/2-1331 та №78/8/2-1331 від 12.04.2023 та строки її виконання, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача, оскільки вони жодним чином не спростовують заявлені вимоги позивача.
Суд зазначає, що визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу судом встановлено, що розмір пені та штраф перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 281 141,50 грн. пені за порушення строків постачання товару, 1 316 748,65 грн. штрафу за порушення строків постачання товару понад 30 днів, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Отже, відповідач до суду не надав доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВРОН-КИЇВ" (Україна, 02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 1, ідентифікаційний код: 44967390) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 2 281 141 (два мільйони двісті вісімдесят одну тисячу сто сорок одну) грн. 50 коп., штраф у розмірі 1 316 748 (один мільйон триста шістнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 53 968 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шісдесят вісім) грн. 35 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано: 19.03.2024.
Суддя М.Є.Літвінова